вандрівний 1 значення

-1-
прикметник
(мандрівний) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний вандрівни́й вандрівна́ вандрівне́ вандрівні́
родовий вандрівно́го вандрівно́ї вандрівно́го вандрівни́х
давальний вандрівно́му вандрівні́й вандрівно́му вандрівни́м
знахідний вандрівни́й, вандрівно́го вандрівну́ вандрівне́ вандрівні́, вандрівни́х
орудний вандрівни́м вандрівно́ю вандрівни́м вандрівни́ми
місцевий на/у вандрівно́му, вандрівні́м на/у вандрівні́й на/у вандрівно́му, вандрівні́м на/у вандрівни́х

Словник синонімів

МАНДРІ́ВНИ́Й (який мандрує), МАНДРО́ВАНИЙзаст.,СТРА́ННИЙ[СТРА́ННІЙ]заст.,ВАНДРІ́ВНИ́Йдіал.;БРОДЯ́ЧИЙ, ХОДЯ́ЧИЙрозм. (який живе не на одному місці, схильний бродити). Мандрівний музика, він об’їздив майже всю країну (Л. Дмитерко); І от він, мандрований син, по довгій розлуці знову вдома (Я. Качура); - Добридень.., люди странні! Відкіля Бог несе? (Д. Мордовець); То шлях непевний, - всякий люд бродячий, усяке розбишацтво там буває (Леся Українка); Ставили цей мур брати Браніцькі, щоб звити торговельне кубло для своїх улюблених крамарів та ходячих банкірів (І. Нечуй-Левицький).