ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ’ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИрозм.,БІСИ́ТИрозм.рідше. - Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз’ю́ши́ти, роз’яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́тирозм.рідше.Він не здобув кохання Олесі, і свідомість своєї безпорадності перед дівчиною часом лютила його (М. Ю. Тарновський); Мовчанка ще дужче розлючує його (А. Хижняк); Ми думали, що биття озвірить учителя, розсердить, розлютить його (І. Франко); Розмовляли [відвідувачі] по-мадярськи, і це мене ще більше роз’юшило (переклад С. Масляка); Летить [Турн], щоб потрошить Троян; І роз’ярив дружину злую (І. Котляревський); Ізмалечку бісять мене дармоїди (І. Муратов); Відмовилась [наречена] од подарунка, хоч як не вмовляв її хлопець. Ця впертість збісила парубка (М. Стельмах). - Пор. се́рдити.