БІ́ЛИЙ (який має колір молока, снігу, крейди і под.), БІЛОСНІ́ЖНИЙпідсил.,СНІ́ЖНО-БІ́ЛИЙпідсил.,СНІ́ЖНИЙ[СНІЖНИ́Йрідше]підсил. поет.,ЛЕБЕДИ́НИЙпоет.; МОЛО́ЧНИЙ, КРЕЙДЯНИ́Й (матово-білий); МАРМУРО́ВИЙ (звичайно про шкіру людини - білий і гладкий, як мармур); ЛІЛЕ́ЙНИЙпоет. (звичайно про шкіру людини); Я́СНИ́Йрозм. (про хліб). Олюся лежала у білому вбранні на столі, і дві свічки танули їй у головах (В. Підмогильний); Фіранки на вікнах, мережива на подушечках - все білосніжне, аж відлякує чистотою (О. Гончар); Стіл у кімнаті, як у велике свято, був застелений сніжно-білою скатертиною (Ірина Вільде); Негр. Білий ряд зубів і сніжні білки очей на квадраті чорного обличчя (В. Собко); В кімнаті спокійно, тихо, за вікнами - світла, лебедина ніч (О. Гуреїв); Надворі - молочний день; білі, пухкі хмари вкутали небо, пливуть і наче не пливуть (Є. Гуцало); Анатолеве обличчя біле, майже крейдяне (Я. Качура); Зблідла, з великими карими очима під мармуровим точеним надбрів’ям, у коштовному хутрі, на оксамитовому сидінні карети, вона скидалась на царівну (Н. Рибак); І Лейяніта раз прийшла й біля колон у хмарі мене раптово обняла лілейними руками... (В. Сосюра). - Пор. 1. біля́вий, біля́стий.

БІЛЯ́СТИЙ (який має трохи біле забарвлення), БІЛУВА́ТИЙ, БІЛЯ́ВИЙ. Небо від спеки було білясте, наче вкрите полудою (О. Гончар); Вода в озері гладенька й прозора-прозора, добре видно білувате дно та тонкі стебла осоки (Є. Гуцало); Тирсяний пил підноситься вгору, виповняє увесь бриг білявим мороком (Ю. Яновський). - Пор. 1. бі́лий.

СРІБЛЯ́СТИЙ (кольором і блиском схожий на срібло), СРІБЛИ́СТИЙ, СРІ́БНИЙ, СРІ́БЕРНИЙпоет., СРІБЛЯ́НИ́Йфольк., СРІБНА́СТИЙрідше; ПЕРЛАМУ́ТРОВИЙ (який нагадує перламутр). Вікна моєї кімнати виходять на озеро, воно тепер сріблясте від місячного сяйва (П. Козланюк); І прудко, мов іскри з багаття огнисті, Мов хвилі гірського потоку сріблисті, Летять голоснії пісні (Леся Українка); Над головамивисоко-високо проповзає срібна хмарка (Г. Хоткевич); Весь ліс - в інеї, в крихкому, казково розкішному уборі. Сріберний, світлий, притихлий (О. Гончар); В нас ялинка лісова, Молода, хороша, І всю її покрива Срібляна пороша (Г. Бойко); Сьогодні ж степ увесь неначе Заслав срібнастий оксамит (І. Манжура); Рибина борсається на траві, вилискуючи на сонці перламутровим черевом (Л. Смілянський). - Пор. біля́стий.