БІЛОРУ́ЧКАрозм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАНірон., ПАНИ́Чірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІірон.,ПА́НЯзаст., ПА́ННАірон.,ПАНЯ́НКАірон. (про жінку, дівчину); ЧИСТОПЛЮ́Йзневажл. (той, хто цурається брудної роботи). Сашко так натренував м’язи рук, що вони в нього як у спортсмена. Віталик, правда, теж не якийсь там білоручка (О. Гончар); - Буди вже своїх панів, - наказав Йонька.- А то як зайду з кіссям, то я їх скоро підніму (Григорій Тютюнник); Чистоплюй... А-а, це колись ще в школі так назвав Віктора Іван.. за те, що Віктор відмовився їхати в колгосп копати картоплю (М. Зарудний). - Пор. ле́дар, песту́н.

ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Йрозм., МАЗУ́Нрозм., МАЗІ́Йрозм., ПЛЕ́КАНЕЦЬрозм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬрідше.Добриня.. не відходив від свого пестуна (С. Скляренко); Гриць, мамин пестій, був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (І. Франко); - А ти, стара, не дуже лишень потурай своєму мазунові (І. Нечуй-Левицький); - Мовчи, мазій, - каже Явтух Каленикович, - бач, який пащекуватий! (Ю. Яновський); За такого можна не боятися, що виросте з нього якийсь байдич, дармобит, матусин пещенець (І. Муратов). - Пор. білору́чка, улю́бленець.