-1-
іменник чоловічого роду
(речовина)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний біло́к білки́
родовий білка́ білкі́в
давальний білку́, білко́ві білка́м
знахідний біло́к білки́
орудний білко́м білка́ми
місцевий на/у білку́, білко́ві на/у білка́х
кличний білку́* білки́*
-2-
іменник чоловічого роду
(оболонка ока)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний біло́к білки́
родовий білка́ білкі́в
давальний білку́, білко́ві білка́м
знахідний біло́к білки́
орудний білко́м білка́ми
місцевий на/у білку́, білко́ві на/у білка́х
кличний білку́* білки́*

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний біло́к білки́
родовий білка́ білкі́в
давальний білку́, білко́ві білка́м
знахідний біло́к білки́
орудний білко́м білка́ми
місцевий на/у білку́, білко́ві на/у білка́х
кличний білку́* білки́*

Словник фразеологізмів

світи́ти / засвіти́ти очи́ма (о́ком, білка́ми) на кого і без додатка. 1. Пильно дивитися, поглядати на кого-небудь. Мій парубок [Яків] тільки очима світить та поза мною посувається (Марко Вовчок); — Які проворні,— дорікає він і світить оком на Охріма та Гараська (Григорій Тютюнник); — А ти хвостом не крути і за чужі спини не ховайся,— засвітив на нього оком Латочка (Григорій Тютюнник).

2. Виявляти поглядом якесь почуття (перев. гніву, роздратування). Свекруха світила очима на невістку ще й тоді, як чоловік був дома; а як його у військо взяли, то докорам кінця-краю не було (Панас Мирний); Строганиха .. тепло світила очима і просила гостей сідати на садовій лаві (А. М’ястківський); — Принесіть березки! — сказала генеральша поважно, тихо, мов звеліла хустку або води подати, тілько [тільки] засвітила очима хижо (Панас Мирний); — Облиш! — завищала вона [Маланка] пронизуватим голосом і засвітила на нього [Андрія] зеленими, повними злорадної втіхи, очима.— Не займай, скалічить (М. Коцюбинський).

3. тільки недок. світи́ти очи́ма, без додатка, перев. ірон. Не мати чим освітлювати приміщення. А ще [їмость] лютило те, що нафта вийде сьогодні-завтра, а тоді світи очима (Л. Мартович); — Оце ж, синку, ані сірників, ані гасу .. Світять люди очима (Ю. Збанацький).

світи́ти / засвіти́ти очи́ма (о́ком, білка́ми) на кого і без додатка. 1. Пильно дивитися, поглядати на кого-небудь. Мій парубок [Яків] тільки очима світить та поза мною посувається (Марко Вовчок); — Які проворні,— дорікає він і світить оком на Охріма та Гараська (Григорій Тютюнник); — А ти хвостом не крути і за чужі спини не ховайся,— засвітив на нього оком Латочка (Григорій Тютюнник).

2. Виявляти поглядом якесь почуття (перев. гніву, роздратування). Свекруха світила очима на невістку ще й тоді, як чоловік був дома; а як його у військо взяли, то докорам кінця-краю не було (Панас Мирний); Строганиха .. тепло світила очима і просила гостей сідати на садовій лаві (А. М’ястківський); — Принесіть березки! — сказала генеральша поважно, тихо, мов звеліла хустку або води подати, тілько [тільки] засвітила очима хижо (Панас Мирний); — Облиш! — завищала вона [Маланка] пронизуватим голосом і засвітила на нього [Андрія] зеленими, повними злорадної втіхи, очима.— Не займай, скалічить (М. Коцюбинський).

3. тільки недок. світи́ти очи́ма, без додатка, перев. ірон. Не мати чим освітлювати приміщення. А ще [їмость] лютило те, що нафта вийде сьогодні-завтра, а тоді світи очима (Л. Мартович); — Оце ж, синку, ані сірників, ані гасу .. Світять люди очима (Ю. Збанацький).