БІ́ЛИЙу знач. ім., перев. мн.;БІЛОГВАРДІ́ЄЦЬ, БІЛЯ́Кзаст. зневажл.,БІЛОБАНДИ́Тзаст. (той, хто воював у лавах Білої гвардії); БІЛОГВАРДІ́ЙЩИНАзбірн., зневажл. (білогвардійці, а також біла еміграція); БІЛОЕМІГРА́НТ (той, хто належав до білої еміграції). Увесь ліс шумів од них - партизанів. І якщо вночі десь займався полум’ям хутір якогось буржуя, якщо вночі десь вирубано білих заставу, всі знали: це ніхто ж, як лісовики (А. Головко); У місті купка червоноармійців змагалася з повсталими білогвардійцями (О. Донченко); Інші єпархіальні службовці знаходили мужність озирнутися на себе, клясти минуле й шукати в новому бодай якоїсь зачіпки жити. Були й такі, що.. просто йшли в білобандити (І. Ле); Погнали білогвардійщину. Вийшов з копанок Олександр Сухомлинський і знову став правити в ревкомі (І. Цюпа).