білогварді́йський
1
прикметник
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | білогварді́йський | білогварді́йська | білогварді́йське | білогварді́йські |
| родовий | білогварді́йського | білогварді́йської | білогварді́йського | білогварді́йських |
| давальний | білогварді́йському | білогварді́йській | білогварді́йському | білогварді́йським |
| знахідний | білогварді́йський, білогварді́йського | білогварді́йську | білогварді́йське | білогварді́йські, білогварді́йських |
| орудний | білогварді́йським | білогварді́йською | білогварді́йським | білогварді́йськими |
| місцевий | на/у білогварді́йському, білогварді́йськім | на/у білогварді́йській | на/у білогварді́йському, білогварді́йськім | на/у білогварді́йських |
БІ́ЛИЙ (у період громадянської війни 1918-1920 рр. та після неї - контрреволюційний, спрямований на реставрацію дореволюційного державного устрою); БІЛОГВАРДІ́ЙСЬКИЙ (який воював у лавах Білої гвардії); БІЛОЕМІГРА́НТСЬКИЙ (який належав до білої еміграції). За Дніпром - білі, Харків, Катеринослав, Царицин захопили білі армії (Ю. Яновський); Він [начальник тюрми], казали, був із білогвардійських офіцерів, його нібито привели в себе в обозі фашисти (Ю. Збанацький).