-1-
іменник середнього роду
(біла мінеральна фарба; картина, написана такою фарбою - розм.)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний біли́ло біли́ла
родовий біли́ла біли́л
давальний біли́лу біли́лам
знахідний біли́ло біли́ла
орудний біли́лом біли́лами
місцевий на/у біли́лі на/у біли́лах
кличний біли́ло* біли́ла*

Словник синонімів

БІЛИ́ЛАмн. (біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя), БІ́ЛЛЯдіал.;БЛЕЙВЕ́ЙС[БЛЕ́ЙВАС]заст. (свинцеві білила); ШТУКАТУ́РКАірон. (товстий шар білил або пудри на обличчі). Бажання стати святою зародилось у Софії після того, як вона відсвяткувала своє п’ятдесятиріччя і переконалась, що найкращі паризькі білила вже не закриють поморщеної шиї (О. Гончар); Щоки терли [молодиці] манією, А блейвасом і ніс, і лоб (І. Котляревський); В Балабушихи почервоніли.. вуха, а не щоки... під штукатуркою (І. Нечуй-Левицький).