-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив бідува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   біду́ймо
2 особа біду́й біду́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа бідува́тиму бідува́тимемо, бідува́тимем
2 особа бідува́тимеш бідува́тимете
3 особа бідува́тиме бідува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа біду́ю біду́ємо, біду́єм
2 особа біду́єш біду́єте
3 особа біду́є біду́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
біду́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. бідува́в бідува́ли
жін. р. бідува́ла
сер. р. бідува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
бідува́вши

Словник синонімів

БІДУВА́ТИ (жити в бідності, терпіти нестатки), ЗЛИДАРЮВА́ТИпідсил.,ЗЛИДНЮВА́ТИпідсил. розм.,БИ́ТИСЯпідсил. розм.,СТАРЦЮВА́ТИпідсил. розм.,НУЖДА́ТИСЯпідсил. рідше.,НУЖДУВА́ТИпідсил. рідко.НУЖДУВА́ТИСЯпідсил. рідко.КАПА́РИТИзах., КАПАРУВА́ТИзах.Хазяїн, де жили вони, розписував на базарі: не живуть вони - бідують, у хаті - нужда та злидні невилазні (Панас Мирний); [Надія:] Сам ти злиднював, так хай хоч діти добра зазнають (З. Мороз); - Бач, доню, - було мати каже, - яка наша доля! Цілий вік б’ємось, працюємо, та не свої, чужі скрині сповнюємо (Ганна Барвінок); Пани перетворили Україну на місце гульбища. А бідні люди старцюють - і нема цьому кінця (П. Тичина); - Я не можу допустити, щоб моя дочка нуждалася... (Ф. Бурлака); Боже, як мучився вбогий народ, Як нуждував, щоб добути ту скибу! (Д. Павличко); Та й батько його [Івана] не розкошував, але гірко нуждувався у задушливій атмосфері (А. Крушельницький); Решта бойків, що розсіялися своїми бідними селами по горах, капарила свій темний вік.. так на галицькому, як і на угорському боці (М. Ірчан). - Пор. 1. животі́ти, 1. перебива́тися.
БІДУВА́ТИ (жити в біді, горі; зазнавати біди, горя), ГОРЮВА́ТИпідсил.Професор Стожар бідував без дочки (І. Нехода); - І дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові (М. Коцюбинський). - Пор. натерпі́тися, 1. поневіря́тися.
ЖИВОТІ́ТИ (жити в тяжких умовах; існувати без розвитку, перебувати у стані поступового занепаду), СКНІ́ТИ, НИ́ДІТИ. [Івась:] Чи подумали ви, що в цьому льоху на моїх очах не живе, а животіє троє нещасних, найближчих мені людей? (Мирослав Ірчан); Раніше в селі школа ледве животіла, а в революцію і зовсім закрилась (М. Стельмах); Уперед! Годі скніти рабами, Час кормигу гидливу знести! (П. Грабовський); Як хороше! ..Яке щастя, що не гнию в ямі, не нидію в рабстві (О. Досвітній). - Пор. 1. бідува́ти.
НАТЕ́РПІ́ТИСЯчого і без додатка (зазнати, перенести в житті багато тяжкого, неприємного), НАМУ́ЧИТИСЯбез додатка,НАСТРАЖДА́ТИСЯбез додатка, НАБІДУВА́ТИСЯбез додатка, НАГОРЮВА́ТИСЯ без додатка, розм.,НАЗНА́ТИСЯчого, розм.,НАПЛА́КАТИСЯбез додатка, розм.,НАПОНЕВІРЯ́ТИСЯбез додатка, розм.,НАСЬО́РБАТИСЯчого, розм.Говорила це не зі злості на чоловіка (хоч уже і досить натерпілася через такий його непутящий характер) (М. Ю. Тарновський); Сьогодні одпустять додому шостий клас, що дуже встиг намучитися за май од тяжких екзаменів (А. Кримський); - Такий хуліган, якого наше село ще ніколи не бачило. Скільки від нього всі настраждались! (Є. Гуцало); Ой, набідувалися ми до весни, Боже єдиний (І. Франко); Цілий рік воював [Назар] десь, і вісті від нього ніякої не було. Наплакалася і нагорювалася за ним Докія (І. Цюпа); І не добивсь з панами права, Ще й сам від них біди назнавсь (І. Франко); - Дайте мені, мамо, спокій! Наплакалась я через вас, - аж крикнула Маруся спересердя (І. Нечуй-Левицький); Вони насьорбалися горя і злоби Набралися теж, у житті живучи (Л. Первомайський). - Пор. 2. бідува́ти, 1. поневіря́тися.
ПЕРЕБИВА́ТИСЯна чому, чим і без додатка,розм. (певний час зазнавати матеріальних нестатків, обходитись найнеобхіднішим тощо), ПЕРЕБУВА́ТИСЯрозм., ПРОБИВА́ТИСЯрозм.;ПРОТЯГА́ТИ[ПРОТЯ́ГУВАТИ]розм.,ПЕРЕТЯГА́ТИ[ПЕРЕТЯ́ГУВАТИ]що,через що, як, розм. (бідуючи, доживати до кращих часів). - Док.: перебитися, перебу́тися, проби́тися, протягти́[протягну́ти], перетягти́[перетягну́ти]. - А ви ж як тепер перебиваєтесь, бідні? (П. Козланюк); Перші два роки я перебивався уроками (О. Довженко); З останнього борошна спекла [Горпина] дві перепічки, борщу та картоплі зварила. Порається, а сама думає: - Сьогодні так-сяк перебудемося (Б. Грінченко); Честь тому, хто під землею Вік довбається в норі, щоб пробитись із сім’єю, Щоб не пухнуть дітворі (П. Грабовський); - Коли б я так уміла грати, здається, ніколи б і нічого не їла і жила б тільки музикою. - О, це ризикована річ, панно Марусю,.. на самій музиці ви б довго не протягнули (С. Добровольський); - Може, в кого трісочок або кізяків випрошу, буде чим у хаті прокурити. Так і перетягну через зиму (Панас Мирний). - Пор. 1. бідува́ти.
ПОНЕВІРЯ́ТИСЯ (терпіти труднощі, зазнавати знущань тощо), ПОТЕРПАТИ, ПОБИВА́ТИСЯ, ПРОПАДАТИрозм.,МА́ЯТИСЯрозм.,ТУЛЯ́ТИСЯрозм.,ПРИПУХА́ТИфам.,МИТА́РСТВУВАТИкнижн.- Нащо ж я покинула рідний край і пішла в світи блукати, тинятись та поневірятись між чужими людьми? (І. Нечуй-Левицький); Підпілля деякий час потерпало, але, крім терористів, ніхто арештований не був (Ф. Бурлака); Мов перст, повинен в самотині Я побиватися один (І. Манжура); Трудно було й здумати, що десь наймичкою маятимусь (Марко Вовчок); А ми тулятись мусимо в печалі, В чужих людей могил собі прохать... (М. Костомаров); Він своє уже знайшов і при Зарубі. Не бійся, бригадиром не захотів, Колоду виштовхав, а сам на фермах припухає (В. Кучер); Бинти нам правили й за рукавиці, котрі ми розгубили, митарствуючи в проклятих скелях (О. Гончар). - Пор. 2. бідува́ти, 1. му́читися, натерпі́тися.