БІДНО́ТА́ (збірн. - бідні люди), БІДО́ТАрозм., БІДНЯ́ЦТВОрозм., ЗЛИДО́ТАпідсил.,ЗЛИДНЯ́зневажл. рідше,ГОЛО́ТАзаст.,ГОЛЬзаст. зневажл.,ГОЛЬТІПА́заст. зневажл., рідше,СІРО́МАзаст.,СІРОМА́ШНЯзаст. рідко,БІДА́ЦТВОрідко,ХАРПА́ЦТВОрідко.Пропливали будинки заможних жителів і халупи ткачів та іншої бідноти (П. Кочура); І теє жадання якесь невимовне, Неначеб хотілось все вгору летіть, ..Де лиха немає, біднота не стогне, Де нічого серцю боліть і щеміть (В. Самійленко); І очолив він разом з тодішнім юнаком Яковом Кізкою бідняцтво з Підлісся та й з інших частин села (Є. Кротевич); Вона ж [дівчина] тут всю землю в хазяїв забрала та злидоті передала (Ю. Збанацький); Він ще випив і продовжував: - Сашку свою викинь з голови. Злидня і обратно ж гола, як бубон (Є. Кравченко); Байраки-яри кишать голотою. Серед темної ночі палали заграви (А. Головко); Голь, а кожне норовить Вдати з себе лорда (М. Чернявський); Голик всю звільнив сірому, Волю дав трудівникам, Бідакам і кріпакам (Л. Первомайський); Пуд золота, даний од сили багатства, Не може рівняться з дрібком од харпацтва (А. Кримський). - Пор. бідня́к.