СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИпідсил., СТОГНА́ТИпідсил., ПЛА́КАТИСЯпідсил. розм., СКИ́ГЛИТИрозм.,СКІ́МЛИТИрозм., НУ́ДИТИрозм., НИ́ТИрозм. (набридливо скаржитися); КВО́ЛИТИСЯрозм., КОРО́ДИ́ТИСЯрозм., ЖА́ЛУВАТИСЯрозм., ЖАЛКУВА́ТИСЯдіал., ПРИСКА́РЖУВАТИрозм. заст., МАРИКУВА́ТИдіал., ПАДКУВА́ТИдіал., ПА́ДЬКАТИдіал., ПА́ДЬКАТИСЯдіал. (скаржитися на біль, утому). - Док.: поска́ржитися, наска́ржитися, поре́мствувати, пожалі́тися, нажалі́тися, зажалі́тися, пожа́луватися, приска́ржити. Люди звикли скаржитися на труднощі тих часів, у які їм випало жити (П. Загребельний); Люди почали вже нарікати на голову, що він розганяє вечорниці (І. Нечуй-Левицький); Не ремствувала [Оксана] й на Олексія, дарма що відцурався від неї, що покинув самотню (Л. Яновська); Наталя жалілася йому, що вся челядь її не любить, зовуть приблудою (С. Васильченко); - Ну, і згляньтеся, людонькове, скільки ті шельми наробили мені шкоди! - бідкався господар (І. Франко); [Килина:] Я розбудила матір і почала з нею сваритись, плакалась на неї, нарікала (М. Коцюбинський); Таке обличчя помучене та посмучене, дарма що вона не прискаржує нічого й сама з ними разом всміхається (Марко Вовчок); Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (І. Франко); [Рипнюк:] Догану записали... І вам догану... [Курінний:] Не скигли. Ще не з такого становища виходили (М. Зарудний); Вже навіть говорити було ні про що - подій не було, а скімлити про одне й те ж - про голод та кару Божу - не вистачало сили й бажання (Ю. Збанацький); - А випито скільки? А поїдено.. А воно ж, мабуть, і ревізія буде! - нудив комірник (Остап Вишня); Плакала ти плакала, нила, сумувала (Я. Щоголів); - Ох, як я наморилася, - кволилася Пріська (Панас Мирний).

ТУРБУВА́ТИСЯза кого-що, про кого-що, ким, чим, за ким-чим (виявляти увагу до чиїхось потреб), ПІКЛУВА́ТИСЯпро кого-що, за кого-що, ким, чим,ДБА́ТИпро кого-що, за кого-що,КЛОПОТА́ТИСЯпро кого-що, за кого-що,ОПІКА́ТИ[ОПІ́КУВАТИ]кого, що,ОПІ́КУВАТИСЯким, чим, рідко над ким-чим, про кого-що, ОПІКУ́НСТВУВАТИнад ким-чим,ПАНТРУВА́ТИкого, що, розм.,ПЕКТИ́СЯза когощо, розм.,БІ́ДКАТИСЯза кого-що, біля кого-чого і без додатка, розм.,БІДКУВА́ТИСЯрозм.,БІДКУВА́ТИрозм.,КРЯ́ЖИТИза ким-чим, діал.,ФАТИГУВА́ТИСЯдіал.,ПА́ДКАТИза ким-чим, діал.,ПА́ДКАТИСЯколо кого-чого, за ким-чим, діал., ПАДКУВА́ТИколо кого-чого, діал.,ПАДКУВА́ТИСЯким, чим, за ким-чим, діал.,СУЯТИ́ТИСЯдіал.,ПРОМИШЛЯ́ТИза кого-що, заст.; ПОБИВА́ТИСЯза ким-чим, за кого-що, рідше ким, чим,УПАДА́ТИколо кого, над ким,ПРИПАДА́ТИдо кого, коло кого,УБОЛІВА́ТИ[ВБОЛІВА́ТИ]за кого-що,БОЛІ́ТИза ким-чим (дуже сильно). - Док.: потурбува́тися, стурбува́тися, попіклува́тися, подба́ти, поду́мати, поклопота́ти, поклопота́тися, пожалі́ти. Гетьман стояв у Борзні. Не стояв, а лежав, бо з осінньою негодою здоров’я його погіршилося. Хвилювався, по ночах не міг спати, лікарі турбувалися ним (Б. Лепкий); "І сержант, - думає Петро, - теж піклується про мене. Всі піклуються про мене. А я?" (І. Багмут); - Я тобі служу і за наймичку і за наймита, а ти ні про що не дбаєш (І. Нечуй-Левицький); Про інші речі клопочеться він зі старим Шрамом, про інші речі широко розмовляє, а її мовби нема йому на світі (П. Куліш); Чорновус якось тепло, безмовно опікав увесь час новачка (Ю. Збанацький); Мене опікував молодий моряк, мій рятівник (М. Трублаїні); - Потребує [Славко] такої людини з досвідом, щоб любила його й опікувалася ним не тільки як жінка, але також як рідна мати (Лесь Мартович); Він вважав за свій обов’язок опікунствувати над цими недосвідченими людьми, яким, звичайно, не легко розібратися в усьому, що вони вперше побачили за кордоном (С. Журахович); - Нині кожен тільки себе пантрує (І. Чендей); - Маріє! Ти не дуже за мене печися (С. Чорнобривець); Її взяла злість, що всім байдуже про те лихо, а їй самій прийшлось бідкатись за всіх (І. Нечуй-Левицький); - А я так бідкуюся, - чи вже вони поїхали, чи й досі ні (Словник Б. Грінченка); Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив (Словник Б. Грінченка); - Але не фатигуйтеся, пані Микейтшова, я лиш на хвилиночку, бо я не маю часу (Г. Хоткевич); Мати падкає за дочкою (Словник Б. Грінченка); Падкається хазяїн коло коней (Словник Б. Грінченка); Запавський сам тілько падкував коло своїх гостеньків, поучав їх (О. Ковінька); Падкувалися нами мати, страх!.. (В. Бабляк); Василь все ходив, все думав. Суятився, бідолаха, гризся сам в собі (І. Франко); - Що ж, парубче, сяку-таку роботу я тобі дам, коли вже так учитель побивається за тобою (М. Стельмах); - Ну, що болить тобі, донечко, що? - упадав він над немовлям (О. Гончар); Кайдашиха припадала коло свого онука (І. Нечуй-Левицький); На Січ ішли всі, хто дорожив свободою, хто уболівав за свій народ і не шкодував життя, захищаючи його добробут (С. Добровольський).

СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИпідсил., СТОГНА́ТИпідсил., ПЛА́КАТИСЯпідсил. розм., СКИ́ГЛИТИрозм.,СКІ́МЛИТИрозм., НУ́ДИТИрозм., НИ́ТИрозм. (набридливо скаржитися); КВО́ЛИТИСЯрозм., КОРО́ДИ́ТИСЯрозм., ЖА́ЛУВАТИСЯрозм., ЖАЛКУВА́ТИСЯдіал., ПРИСКА́РЖУВАТИрозм. заст., МАРИКУВА́ТИдіал., ПАДКУВА́ТИдіал., ПА́ДЬКАТИдіал., ПА́ДЬКАТИСЯдіал. (скаржитися на біль, утому). - Док.: поска́ржитися, наска́ржитися, поре́мствувати, пожалі́тися, нажалі́тися, зажалі́тися, пожа́луватися, приска́ржити. Люди звикли скаржитися на труднощі тих часів, у які їм випало жити (П. Загребельний); Люди почали вже нарікати на голову, що він розганяє вечорниці (І. Нечуй-Левицький); Не ремствувала [Оксана] й на Олексія, дарма що відцурався від неї, що покинув самотню (Л. Яновська); Наталя жалілася йому, що вся челядь її не любить, зовуть приблудою (С. Васильченко); - Ну, і згляньтеся, людонькове, скільки ті шельми наробили мені шкоди! - бідкався господар (І. Франко); [Килина:] Я розбудила матір і почала з нею сваритись, плакалась на неї, нарікала (М. Коцюбинський); Таке обличчя помучене та посмучене, дарма що вона не прискаржує нічого й сама з ними разом всміхається (Марко Вовчок); Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (І. Франко); [Рипнюк:] Догану записали... І вам догану... [Курінний:] Не скигли. Ще не з такого становища виходили (М. Зарудний); Вже навіть говорити було ні про що - подій не було, а скімлити про одне й те ж - про голод та кару Божу - не вистачало сили й бажання (Ю. Збанацький); - А випито скільки? А поїдено.. А воно ж, мабуть, і ревізія буде! - нудив комірник (Остап Вишня); Плакала ти плакала, нила, сумувала (Я. Щоголів); - Ох, як я наморилася, - кволилася Пріська (Панас Мирний).

ТУРБУВА́ТИСЯза кого-що, про кого-що, ким, чим, за ким-чим (виявляти увагу до чиїхось потреб), ПІКЛУВА́ТИСЯпро кого-що, за кого-що, ким, чим,ДБА́ТИпро кого-що, за кого-що,КЛОПОТА́ТИСЯпро кого-що, за кого-що,ОПІКА́ТИ[ОПІ́КУВАТИ]кого, що,ОПІ́КУВАТИСЯким, чим, рідко над ким-чим, про кого-що, ОПІКУ́НСТВУВАТИнад ким-чим,ПАНТРУВА́ТИкого, що, розм.,ПЕКТИ́СЯза когощо, розм.,БІ́ДКАТИСЯза кого-що, біля кого-чого і без додатка, розм.,БІДКУВА́ТИСЯрозм.,БІДКУВА́ТИрозм.,КРЯ́ЖИТИза ким-чим, діал.,ФАТИГУВА́ТИСЯдіал.,ПА́ДКАТИза ким-чим, діал.,ПА́ДКАТИСЯколо кого-чого, за ким-чим, діал., ПАДКУВА́ТИколо кого-чого, діал.,ПАДКУВА́ТИСЯким, чим, за ким-чим, діал.,СУЯТИ́ТИСЯдіал.,ПРОМИШЛЯ́ТИза кого-що, заст.; ПОБИВА́ТИСЯза ким-чим, за кого-що, рідше ким, чим,УПАДА́ТИколо кого, над ким,ПРИПАДА́ТИдо кого, коло кого,УБОЛІВА́ТИ[ВБОЛІВА́ТИ]за кого-що,БОЛІ́ТИза ким-чим (дуже сильно). - Док.: потурбува́тися, стурбува́тися, попіклува́тися, подба́ти, поду́мати, поклопота́ти, поклопота́тися, пожалі́ти. Гетьман стояв у Борзні. Не стояв, а лежав, бо з осінньою негодою здоров’я його погіршилося. Хвилювався, по ночах не міг спати, лікарі турбувалися ним (Б. Лепкий); "І сержант, - думає Петро, - теж піклується про мене. Всі піклуються про мене. А я?" (І. Багмут); - Я тобі служу і за наймичку і за наймита, а ти ні про що не дбаєш (І. Нечуй-Левицький); Про інші речі клопочеться він зі старим Шрамом, про інші речі широко розмовляє, а її мовби нема йому на світі (П. Куліш); Чорновус якось тепло, безмовно опікав увесь час новачка (Ю. Збанацький); Мене опікував молодий моряк, мій рятівник (М. Трублаїні); - Потребує [Славко] такої людини з досвідом, щоб любила його й опікувалася ним не тільки як жінка, але також як рідна мати (Лесь Мартович); Він вважав за свій обов’язок опікунствувати над цими недосвідченими людьми, яким, звичайно, не легко розібратися в усьому, що вони вперше побачили за кордоном (С. Журахович); - Нині кожен тільки себе пантрує (І. Чендей); - Маріє! Ти не дуже за мене печися (С. Чорнобривець); Її взяла злість, що всім байдуже про те лихо, а їй самій прийшлось бідкатись за всіх (І. Нечуй-Левицький); - А я так бідкуюся, - чи вже вони поїхали, чи й досі ні (Словник Б. Грінченка); Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив (Словник Б. Грінченка); - Але не фатигуйтеся, пані Микейтшова, я лиш на хвилиночку, бо я не маю часу (Г. Хоткевич); Мати падкає за дочкою (Словник Б. Грінченка); Падкається хазяїн коло коней (Словник Б. Грінченка); Запавський сам тілько падкував коло своїх гостеньків, поучав їх (О. Ковінька); Падкувалися нами мати, страх!.. (В. Бабляк); Василь все ходив, все думав. Суятився, бідолаха, гризся сам в собі (І. Франко); - Що ж, парубче, сяку-таку роботу я тобі дам, коли вже так учитель побивається за тобою (М. Стельмах); - Ну, що болить тобі, донечко, що? - упадав він над немовлям (О. Гончар); Кайдашиха припадала коло свого онука (І. Нечуй-Левицький); На Січ ішли всі, хто дорожив свободою, хто уболівав за свій народ і не шкодував життя, захищаючи його добробут (С. Добровольський).