БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ[ВБО́ГИЙ], БІДА́Крозм.,БІДА́Р розм.,НЕІМУ́ЩИЙкнижн., заст.,ЗЛИ́ДАРпідсил.,ЗЛИ́ДЕНЬпідсил.розм.,НУЖДА́Рпідсил.розм., ГО́ЛИЙпідсил.рідше,ЖЕБРА́Кзневажл.,СТА́РЕЦЬзневажл., ГОЛОДРА́НЕЦЬзневажл., ГОЛЬТІПА́КА[ГУЛЬТІПА́КА]зневажл.,БЕЗШТА́НЬКОзневажл.,ГОЛОШТА́ННИК[ГОЛОШТА́Н][ГОЛОШТА́НЕЦЬ][ГОЛОШТА́НЬКО]зневажл., ОБІ́РВАНЕЦЬзневажл., ОБІ́ДРАНЕЦЬзневажл.,ОБША́РПАНЕЦЬзневажл.,ХАРПА́Кзневажл.,ШАРПА́Кзневажл.,ЗЛИДО́ТАлайл.,НЕТЯ́ГАзаст.,НИ́ЩИЙзаст., СІРО́МАзаст.,СІРОМА́ХАзаст.,ГОЛЯ́Кзаст. зневажл.,ЛА́НЕЦЬзаст. зневажл.,СІРЯ́Кзаст. зневажл.,ЛИЧА́Кзаст. зневажл.,КОСТОГРИ́З[КОСТОГРИ́ЗА]заст. зневажл.,КАПА́РНИКзах.,ГОЛОДРА́БЕЦЬдіал.зневажл.,ЛАЙДА́Кдіал. зневажл.,МІЗЕРА́Кдіал.зневажл.,ПА́УПЕРкнижн.Бідняки потіють, а пани з того жиріють (прислів’я); Серед бідних ще, правда, зустрінеш співчуття (О. Гончар); Були багаті і убогі, Прямі були і кривоногі, Були видющі і сліпі (І. Котляревський); Він у сім’ї був п’ятий син, Бо бідакам щастить на діти (М. Рильський); Конфісковане глитайське майно звозили до сільської ради, де дід Улян Хвалений розподіляв його поміж бідарів (В. Логвиненко); Прийди ж до нього у нужді, проси голодний сухаря, неімущий свитини - єй! і сухаря не дасть, і за руку виведе з хати, коли ще й у потилицю не стукне (Г. Квітка-Основ’яненко); Пригадалося, як бідував його батько, - вічний злидар і наймит (О. Гуреїв); - І в мене, Мар’яно, нічого нема. Я такий же злидень, як ти! (М. Стельмах); Що ти з них візьмеш? Ні кола ні двора. Харпаки, злидні! (М. Коцюбинський); Чому блиском, жаром душі не дозволено мені огріти, окрасити життя тих мас нуждарів..? (У. Кравченко); Доволі, бідні, босі й голі! не час сидіти у норі (П. Тичина); - Тебе хотять [хочуть] сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі (І. Нечуй-Левицький); - Чого ти чванишся? Старці, злидні, животи з голоду присохли до спини, а воно приндиться... Кажу, наймай [Гафійку], каятимешся потім (М. Коцюбинський); - Гей ви, хлопи, голодранці, безштаньки, торботруси! - крикнув Самійло Лащ, вискочивши наперед на коні. - Гайда на панщину! Гайда до свиней! (І. Нечуй-Левицький); - Маріє Іванівно? Що за пасаж! На возі! В товаристві цих гольтіпак? (О. Полторацький); - Я, синку, не тутешній, а з Росії родом. А тоді нашому братові, селянинові, скрізь однаково трудно жилось... Ну от і послав мене батько сюди, у Кривий Ріг, разом з іншими такими самими голоштанниками (Д. Ткач); - Геть, голоштанці! - ревли вони [майстри] (З. Тулуб); "Голоштанько Мірошниченко вже крутить селом, як циган сонцем", тоскні і лихі думки підігрівають злобу [у Митрофана] (М. Стельмах); - Нас люди обсміють, назвуть нас харпаками, обідранцями. Під такі палати вона під’їхала б з діжками, рогачами! (І. Нечуй-Левицький); Діставши прочухана від Гриценка, він крикнув йому: "Обшарпанець ти, і батько в тебе тільки Крути-Гаврило, а мій - начальник, кишне твого старого чорта з роботи, тільки пух полетить" (І. Сенченко); Чому ніщо не пливе до рук? Чому я шарпак, злидар? (Б. Харчук); - Тобі землі забажалося, чортова злидота, ну та на, получай! - і, заграбаставши в жменю землі, почали [бандити] набивати нею Ониськові рота... (І. Цюпа); Велика честь усякому нетязі Кармелюком стати (В. Кучер); - Лихо, Христе, за таким заміжжям. Коли б знала, краще з посліднім нищим зв’язалася, ніж з ним (Панас Мирний); У широкім степу в бою поліг він головою. З тисячами інших сіром (А. Головко); А в іншого сіромахи Ні хати, ні поля, Тільки торба, а з торбини Виглядає доля, Мов дитинка (Т. Шевченко); Збиралася на раду найвідчайдушніша частина козацького товариства - сірома, безхалупні голяки, з якими начальству найважче було про що-небудь домовитись (С. Добровольський); "Перші, кажуть, любощі - дурниця... А прохолоне серце, підуть докори та перекори: ланець, голодранець!.." (Панас Мирний); Сказали б просто - дурень лає За те, що сам крепак, Неодукований сіряк (Т. Шевченко); [Чичеря:] Ти як хочеш, а я дочки за голодрабця на віддам (І. Карпенко-Карий); - Я лайдак. Пропив усе до нитки. І полотно пропив (В. Стефаник).

НЕЩА́СНИЙу знач. ім. (той, хто зазнав багато лиха, кривди, поневірянь і т. ін.), НЕЩАСЛИ́ВЕЦЬ, НЕЩА́СНИК розм.,БЕЗТАЛА́ННИК, БІДОЛА́ШНИЙрозм.,БІДОЛА́ХАрозм.,БІДНЯ́ГАрозм.,БІДА́Крозм. рідше,СЕРДЕ́ШНИЙрозм.,СЕРДЕ́ГАрозм.,НЕБОРА́К[НЕБОРА́КА] розм.,СІРО́МАрозм.,СІРОМА́ХАрозм.,ПОБІДЕ́ННИКзаст.,НЕ́БІ́Жзаст.,ТІМА́ХАзаст.,САРА́КА діал.,ЛЕБЕДА́ХА діал. (людина, що викликає до себе співчуття, жаль); ГОРОПА́ХАрозм. (людина, що постійно живе в горі, біді). Нещасні... Понівечили обом життя. За віщо? В ім’я чого?.. Прокляте панське кодло! (В. Шевчук); Тільки деякі нещасливці закривають лице руками і в гіркому розпачі стогнуть... (Леся Українка); Ми чекаємо-ждемо: чи смерть, чи воля бідолашним буде (Марко Вовчок); Дітей аж осьмеро в бідняги є. А всі дрібні. Вдягти би, згодувати, - І родичам аж голова з тим схне [сохне] (І. Франко); Були вони голі, хоч вік свій робили, В лахмітті старчачім сердеги ходили (П. Грабовський); Недавно, недавно у нас в Україні Старий Котляревський отак щебетав; Замовк неборака, сиротами кинув І гори, і море, де перше витав (Т. Шевченко); - Що ж будемо робити, хлопці, сироти ви мої, сіромахи? (О. Довженко); - Проспівав ти літо боже, .. А тепер танцюй, небоже, На морозі гопака! (Л. Глібов); Знайшли Ентелла-сіромаху, Що він під тином гарно спав; Сього сердечного тімаху Будити стали, щоб устав (І. Котляревський); Він був одвічним наймитом, оцей.. горопаха Климко (О. Ільченко). - Пор. невда́ха.