бівалентний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний бівале́нтний бівале́нтна бівале́нтне бівале́нтні
родовий бівале́нтного бівале́нтної бівале́нтного бівале́нтних
давальний бівале́нтному бівале́нтній бівале́нтному бівале́нтним
знахідний бівале́нтний бівале́нтну бівале́нтне бівале́нтні
орудний бівале́нтним бівале́нтною бівале́нтним бівале́нтними
місцевий на/у бівале́нтному, бівале́нтнім на/у бівале́нтній на/у бівале́нтному, бівале́нтнім на/у бівале́нтних