-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | бібліофі́л | бібліофі́ли |
| родовий | бібліофі́ла | бібліофі́лів |
| давальний | бібліофі́лові, бібліофі́лу | бібліофі́лам |
| знахідний | бібліофі́ла | бібліофі́лів |
| орудний | бібліофі́лом | бібліофі́лами |
| місцевий | на/у бібліофі́лові, бібліофі́лі | на/у бібліофі́лах |
| кличний | бібліофі́ле | бібліофі́ли |
Словник синонімів
КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками). Дмитро Гордійович великий книголюб, він часто навідується в міську бібліотеку (Є. Гуцало); Лесі раптом уявилося, що це Михайло Федорович, пристрасний бібліограф і бібліофіл, вчитується у Франкові про неї слова (М. Олійник); В особі Макара було дивне і рідке сполучення книжника і спортсмена (Ю. Смолич); Великий був грамотій григорівський садівник Кривенко, не шкодував він грошей на книжки (Д. Бедзик); - То я книжками так натовк свої валізи: я такий самий нещасний бібліоман, як мій батько (Т. Масенко); Ти написав томів із сотню, книгогризе (Словник Б. Грінченка).