БАГА́ТИЙ (який відзначається розкішшю, багатством обстановки, пишним оформленням, оздобленням тощо), ГО́ЙНИЙрозм.,БУЧНИ́Йпідсил.,РОЗКІ́ШНИЙпідсил.,ПИ́ШНИЙпідсил.;БУНДЮ́ЧИЙ, ПОМПЕ́ЗНИЙ (пишністю розрахований на ефект). Над панами неначе повіяла смерть крилами, повіяла над розкішним садом, над самим багатим палацом (І. Нечуй-Левицький); А в Коваля Андрія донька-одиначка народилася... Тому й хрестини такі гойні (Я. Качура); Був бенкет пишний і бучний (О. Довженко); - І ти думаєш справляти таке бундючне весілля, на котрому гуляють та п’ють три або й чотири дні? - спитав Денис (І. Нечуй-Левицький); Великий, помпезний Будинок культури.. сяяв вогнями, гримів музикою (Ю. Мушкетик). - Пор. 3. блиску́чий.

БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙпоет.,СЯ́ЙНИЙпоет.,ОСЯ́ЙНИ́Йпоет.,СЯЙЛИ́ВИЙпоет. (який блищить, відбиваючи світло; про очі - який блищить, світиться від радості, вдоволення і т. ін.); ІСКРИ́СТИЙ, ІСКРОМЕ́ТНИЙпоет.,ЗІРЧА́СТИЙпоет., ЗІРЧА́ТИЙрідше (який сяє іскрами); ЗО́РЯНИЙпоет., ЗІРКА́ТИЙрозм. (про очі); ПРОМЕНИ́СТИЙ[ПРОМЕНЯ́СТИЙ], ПРОМІ́ННИЙ, ПРОМІНЯ́СТИЙрозм., РОЗПРОМІ́НЕНИЙпідсил.Я́СНИ́Йпоет. (пройнятий світлом). Чорні, як терен, блискучі очі миготіли, аж бігали, неначе живе срібло (І. Нечуй-Левицький); Мед був густий, прозорий, зверху ніби посипаний блискотливими піщинками цукру, і весь сонячно світився (О. Донченко); По самому дну урочища блискоче вода, зайшовши із штучного моря й створивши тут, у колись похмурім яру, тихий сяючий затон (О. Гончар); Поблід від жалю ясний Серафим І тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Леся Українка); Черниш повернувся до сусіда обличчям. Великі, іскристі, як вугіль, очі нерухомо світились на нього з-під краю шинелі, якою вони були вкриті обидва (О. Гончар); І хлопчик, мружачись на іскрометний морський простір, сидить на камені (О. Донченко); Хрусткий вечірній холодок - Як серця перша охолода. І ще осіннього болота Зірчастий не засклив льодок (М. Рильський); Гордий промінь в тієї зорі, Та в нім туга палає огниста, І сіяє та зірка вгорі, Мов велика сльоза промениста (Леся Українка); В ці хвилини все здавалося йому прекрасним: стиснуті бліді губи, пошерхле від вітру довгасте обличчя, ..і променясті сірі очі (С. Журахович). - Пор. 2. яскра́вий.

БЛИСКУ́ЧИЙ (який має лиск, лисніє), ЛИСКУ́ЧИЙ, ЛИСНЮ́ЧИЙ, ЛИСНІ́ЮЧИЙ (який лисніє); ГЛЯ́НЦЕ́ВИЙ[ГЛЯ́НСОВИЙ], ГЛЯНСО́ВАНИЙрідше (про начищену, змащену і под. поверхню, а також узагалі про лискучі предмети); ГЛЯНСУВА́ТИЙ[ГЛЯНЦЮВА́ТИЙ][ГЛЯНЦУВА́ТИЙрідше] (який має легкий глянець); МАСЛЯНИ́СТИЙ (немов покритий масною плівкою); ЛА́КОВИЙ, ЛАКО́ВАНИЙ (блискучий, немов покритий лаком); АТЛА́СНИЙ (який дає гарний неяскравий блиск). Волосся вже не таке чорне і блискуче, як раніше, а припалене по краях. Це від сонця (Григорій Тютюнник); Чабан іде по воду, потім бере сокиру з вишмульганим лискучим топорищем (І. Гончаренко); - Я люблю дівчину не тоді, як вона убрана в квітки, стрічки та кружева, літає метеликом в танцях на балах, по лиснючому паркету (І. Нечуй-Левицький). Секретар парткомітету - присадкуватий мужчина з широким і опуклим лисніючим лобом, схожим на глобус, - відкрив нараду (О. Донченко); Він узяв один знімок за ріжок і почав уважно розглядати, одхиливши од світла, щоб не блищала глянцева поверхня паперу (Л. Первомайський); Свирид вибрав слушну хвилину, дістав кисет, розв’язав, заглянув усередину: перелякано збившись докупи, маслянистим золотим блиском переливалися круглі монети чужого карбування... (А. Дімаров); На чорній лаковій воді гойдалися відсвіти ілюмінаторів (Д. Бузько); В струмках, які течуть уздовж тротуарів, купаються смішні та хмільні горобці, поскубуючи лакованими дзьобиками кожну пір’їнку на собі (Є. Гуцало). Роман Блаженко обійняв лоша за шию і притулився шершавою щокою до його атласної мордочки (О. Гончар).

БЛИСКУ́ЧИЙ (який виділяється розкішшю, багатством, дорогою модністю, фешенебельністю і т. ін.), ПИ́ШНИЙ, ЛЮ́КСУСО́ВИЙрозм.; ШИКА́РНИЙ (розрахований на ефект, який виділяється дорогою модною красою). Уривки думок.. розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя - таємного, як і сон той, блискучого та утішного (Панас Мирний); Пишними рядами Виступають отамани, Сотники з панами (Т. Шевченко); Також усякому навіть пастушкові відомо, що таким поїздом та в таких люксусових.. спальних вагонах.. не їздять ні голодні цигани з Бессарабії й Буковини, ні заплакані галицькі злидарі-емігранти (П. Козланюк); Його жінка була непоміркована, розтратлива, любила розкіш та шикарне гойне життя й сипала грішми, як половою (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 5. бага́тий.

ВИДАТНИ́Й (який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, особливостями), ВИЗНАЧНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙпідсил.,ВІДО́МИЙ, ЧІ́ЛЬНИЙ, ЗНАМЕНИ́ТИЙ підсил., СЛА́ВНИЙ підсил., ЗНА́НИЙрідше. Фольклорна основа притаманна всім справді видатним великим творам усіх віків і народів (М. Рильський); Одразу потрапив [Франко] в оточення молоді, яка вже бачила в ньому визначний поетичний талант (П. Колесник); Дуже дорога нам постать великого Кобзаря України - Тараса Шевченка (з газети); А. В. Луначарський був блискучим літературним і художнім критиком (з журналу); - Я купець, відомий у Києві (І. Нечуй-Левицький); Приїхали також [до Одеси] і чільні діячі та керівники всеросійських громадських інституцій, промислових і торговельних об’єднань, земських союзів та союзів міст (Ю. Смолич); Се та знаменита криниця, до якої з’їздяться люди з далеких сіл (М. Коцюбинський); Від знаного поета народного, селянина Павла Думки з Купчинець, одержали ми кілька поезій (І. Франко). - Пор. славе́тний.

ВИ́ЛОЩЕНИЙ (про чию-небудь зовнішність - який має лиск), БЛИСКУ́ЧИЙ, ГЛЯНСО́ВАНИЙ. Він був, як завжди, підтягнутий, гречний і вилощений, наче щойно від кравця і перукаря (Ю. Смолич); - Панна Гризельда була там ніби правдива королева серед того ясновельможного натовпу, серед блискучих пишних паній (І. Нечуй-Левицький); Вся власна особа [панни Люсі].., шнурована, глянсована,.. уражала своєю паризькою неподільністю штучного й натурального (Леся Українка).

ЕФЕ́КТНИЙ (про зовнішність, людину - який звертає на себе увагу, який впадає в очі), ЯСКРА́ВИЙ, СЛІПУ́ЧИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ. Матрос Карпо.. закохався у вдову. Багато енергії, неприємностей, нещастя коштувала йому ця молода, ефектна вдова (Ю. Яновський); Він сказав їй комплімент: - Але ж ви зовсім сформована! Дівчина такої яскравої вроди... Я вас там, на фермі, одразу запримітив (О. Гончар); Ернестіна Коельо, вже не молода, але все ще з слідами сліпучої краси (Ю. Бедзик); Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних королівна йде поволі у буденних чорних шатах (Леся Українка).

ПРЕКРАСНИЙ (який задовольняє найвищі вимоги, відзначається надзвичайними якостями серед інших потрібних; надзвичайно добрий), ЧУДО́ВИЙ, ЧУДЕ́СНИЙрідше, ЧУДО́ВНИЙрідше, ДОСКОНА́ЛИЙ, ВІДМІ́ННИЙ, НЕЗРІВНЯ́ННИЙ, НЕПЕРЕВЕ́РШЕНИЙ, ІДЕА́ЛЬНИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ, ПЕРШОКЛА́СНИЙ, ПЕРШОСО́РТНИЙрозм., ПЕРШОРЯ́ДНИЙрозм., ПЕРШОРОЗРЯ́ДНИЙрозм. рідше, ПРЕДО́БРИЙпідсил. розм., ЗНАМЕНИ́ТИЙрозм., БОЖЕ́СТВЕННИЙзаст., поет.Книжечки Ваші, - дорогий подарунок, - дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! Читав - наче погожу воду у спеку пив (М. Коцюбинський); Під аркою чудова акустика, хоч концерти влаштовуй... (О. Гончар); - Як його звати, те містечко біля Мілана, куди ви мали поїхати? - Монца. Там чудесна природа (Ю. Яновський); - І як ніхто досі не бачив сього чудовного місця? - думалося йому (Панас Мирний); Проста й разом досконала манера писання обіцяли дати в його [В. Чумака] особі першорядного поета (В. Еллан); - Ми певні: і з дівчат з середньою освітою можуть вийти відмінні працівниці лабораторій, кращі за ваших магістрів (Ю. Шовкопляс); Коло коней він умів ходити добре, і стрілець з нього був незрівнянний (І. Франко); Чудова, неперевершена своєю красою старовинна Софіївка в Умані (з газети); Якби не гадюки, то Буркут був би ідеальним місцем пробування для мене (Леся Українка); Лекції Костомарова перетворювалися на блискучі імпровізації, засновані на чудовому знанні матеріалу (з журналу); Вона зіграла роль, як першокласна актриса (І. Ле); Їх на лаві вже до сотні, Та стають нові й нові Чисті, рівні, першосортні Миски, глечики (П. Дорошко); - Знаменита юшка із свіжого коропа, сьогодні ось тут наловили, - зачерпнув він великою ложкою з казанка юшки в тарілку (Г. Коцюба); Тарасові й тепер, у тишині сонних вулиць, ніби вчувався співучий голос божественного негра (О. Ільченко).

УСПІ́ШНИЙ (який супроводжується або завершується успіхом), ЩАСЛИ́ВИЙ, ВДА́ЛИЙ[УДА́ЛИЙрідше], УДА́ТНИЙ[ВДА́ТНИЙ]рідше;БЛАГОПОЛУ́ЧНИЙкнижн.,ЩА́СНИЙрозм.; БЛИСКУ́ЧИЙ, ТРІУМФА́ЛЬНИЙ (з дуже великим успіхом). Тільки підтягнувши артилерію, нашим військам вдалося розгорнути успішний наступ (Григорій Тютюнник); Тим часом Максимові стало відомо, що вдала висадка великого десанту відбулася (Н. Рибак); Дехто розказував про свої вдатні чи не зовсім вдатні останні екзамени (І. Нечуй-Левицький); За місяць у Кудрейка не було вже жодного невлучання. Уперте тренування давало блискучі наслідки (О. Донченко).

ЯСКРА́ВИЙ (який виділяється свіжістю, ясністю тону, інтенсивністю свого забарвлення), ПАЛКИ́Й, ПАЛАХКИ́Й, СОКОВИ́ТИЙ, ГУСТИ́Й, ВЕСЕ́ЛИЙрідко,ІНТЕНСИ́ВНИЙрідше,РЯСНИ́Йрозм.;ВОГНЕ́ННИЙ, ВОГНИ́СТИЙ, ВОГНЯНИ́Й, Я́РИЙ (кольором подібний до вогню). З шиї на розхристані чорні груди звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Леся Українка); В гаю далекім, в гущавині пишній, Квіти гранати палкі розцвітають (Леся Українка); На захід сонця - зелене небо: луки віддають свої соковиті барви (К. Гордієнко); Плитки густого рум’янцю на Чернишевих щоках розпікаються, наче сонцем (О. Гончар); Під дубом на снігу горить вогонь - великий, веселий, тріскучий (С. Васильченко); Стіни господарчих приміщень у житловому будинку фарбують кольоровими глинами в яскраві, інтенсивні тони (з журналу); Процвітала рожа Супроти вікна, Запашна та гожа, Пишна та рясна! (П. Грабовський); Вона не злякалася жахів і пітьми, опівночі зірвала вогненну квітку папороті (А. М’ястківський); Варвара побачила там Марію, що зривала колючі гілки дикої троянди з вогнистими плодами (В. Кучер); Пелюстки вогняного шовку навкруги ордена.. вабили незвикле око (І. Ле); Буду хустку ярим шовком тобі вишивати (М. Рильський). - Пор. 1. барви́стий, 1. блиску́чий.

ЯСКРА́ВИЙ (який випромінює сильне світло), Я́СНИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ, СЛІПУ́ЧИЙпідсил., СВІ́ТЛИЙ, ПЛОМЕНИ́СТИЙ, ПОЛУМ’Я́НИЙ, СЯ́ЮЧИЙ, СЯЙЛИ́ВИЙ, СЯ́ЙНИЙ поет., Я́РИЙ, ЯРКИ́Йрозм. рідко.Двері рипнули на іржавих завісах, яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини (О. Донченко); Ой місяцю ясний, не крийся за хмари (Д. Луценко); Сиділа Маруся край віконця й дивилася на зорі блискучі, на небо прозоре (Марко Вовчок); Спалахують сліпучі вогні електрозварювання (Остап Вишня); Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Марко Вовчок); Як вона прокинулася, пломенистий промінь задав їй світом у вічі несподівано (Марко Вовчок); Над містом сходило обмите полум’яне сонце (О. Донченко); Обидві вони молилися до зорі ранкової, до сонця багряного, що викочувалося з-за обрію, чисте, умите, сяюче (А. Шиян); Він підвів голову, і йому в око впала сяйлива, синювата зоря (Н. Рибак); На майдані Сяйні огнища горять (Я. Щоголів); Іскра тліла в попелі важкім і ятрилась, мов незагойна рана, все не могла ожить в огні яркім (Леся Українка). - Пор. 1. блиску́чий.