-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безру́кий безру́ка безру́ке безру́кі
родовий безру́кого безру́кої безру́кого безру́ких
давальний безру́кому безру́кій безру́кому безру́ким
знахідний безру́кий, безру́кого безру́ку безру́ке безру́кі, безру́ких
орудний безру́ким безру́кою безру́ким безру́кими
місцевий на/у безру́кому, безру́кім на/у безру́кій на/у безру́кому, безру́кім на/у безру́ких

Словник синонімів

НЕВМІ́ЛИЙ (який не має достатнього вміння, певного досвіду в чому-небудь; зроблений без уміння), НЕВПРА́ВНИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙрозм.,НЕЗДА́ЛИЙдіал.;НЕКВАЛІФІКО́ВАНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙрозм.,БЕЗГРА́МОТНИЙрозм. (про фахівця з якої-небудь галузі, його роботу або її результати); БЕЗРУ́КИЙрозм. (невмілий, незграбний у роботі). Галя була ще дуже молоденька, невміла, недосвідчена (Марко Вовчок); Через місяць Марія стала на ноги. Ходила, мов дитина, що робить невмілі перші кроки (І. Цюпа). Хоч з нього був невправний промовець, але він зрозумів, що в ці хвилини мусить говорити вправно (С. Скляренко); Від невправного удару молотка цвях зігнувся (С. Чорнобривець); Осел був чесний неборак... Одна біда - що недотепний вдався (Л. Глібов); Сьогодні мали остаточно вирішити, що робити з некваліфікованими людьми (М. Ю. Тарновський); Професійно безграмотний працівник. - Пор. недосві́дчений.

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безру́кий безру́ка безру́ке безру́кі
родовий безру́кого безру́кої безру́кого безру́ких
давальний безру́кому безру́кій безру́кому безру́ким
знахідний безру́кий, безру́кого безру́ку безру́ке безру́кі, безру́ких
орудний безру́ким безру́кою безру́ким безру́кими
місцевий на/у безру́кому, безру́кім на/у безру́кій на/у безру́кому, безру́кім на/у безру́ких

Словник синонімів

НЕВМІ́ЛИЙ (який не має достатнього вміння, певного досвіду в чому-небудь; зроблений без уміння), НЕВПРА́ВНИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙрозм.,НЕЗДА́ЛИЙдіал.;НЕКВАЛІФІКО́ВАНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙрозм.,БЕЗГРА́МОТНИЙрозм. (про фахівця з якої-небудь галузі, його роботу або її результати); БЕЗРУ́КИЙрозм. (невмілий, незграбний у роботі). Галя була ще дуже молоденька, невміла, недосвідчена (Марко Вовчок); Через місяць Марія стала на ноги. Ходила, мов дитина, що робить невмілі перші кроки (І. Цюпа). Хоч з нього був невправний промовець, але він зрозумів, що в ці хвилини мусить говорити вправно (С. Скляренко); Від невправного удару молотка цвях зігнувся (С. Чорнобривець); Осел був чесний неборак... Одна біда - що недотепний вдався (Л. Глібов); Сьогодні мали остаточно вирішити, що робити з некваліфікованими людьми (М. Ю. Тарновський); Професійно безграмотний працівник. - Пор. недосві́дчений.