БЕЗПІДСТА́ВНИЙ (позбавлений підстав, які роблять безсумнівним, безперечним що-небудь), БЕЗГРУНТО́ВНИЙрідше; НЕВМОТИВО́ВАНИЙ, НЕМОТИВО́ВАНИЙ, НЕОБГРУНТО́ВАНИЙ, НЕСЛУ́ШНИЙ (позбавлений достатньої кількості фактів, доказів); ДОВІ́ЛЬНИЙ (який закономірно, з необхідністю не випливає з чого-небудь); НЕПРАВОМІ́РНИЙ (який здійснюється без переконливих, законних підстав); ГОЛОСЛІ́ВНИЙ (перев. про твердження, заяви, звинувачення і т. ін.); БЕЗДОКАЗО́ВИЙ, БЕЗДО́ВІ́ДНИЙкнижн., НЕАРГУМЕНТО́ВАНИЙ (який не потверджується доказами); НЕДОКАЗО́ВИЙ, НЕДОВІДНИ́Й (який важко або неможливо довести, обґрунтувати). Васькову стало шкода себе, ..хоч насправді жаль його до себе був зовсім безпідставний - дружина його любила, народила йому двох дітей (Л. Первомайський); Але цей талановитий дилетант вразив Івана.. пристрастю, з якою він обстоював свої твердження, які навіть для молодого, ще незрілого розуму здавались, проте, безґрунтовними (П. Колесник); Він узагалі ніколи не любив надто ускладнених планів операцій, завжди відкидав необґрунтований ризик (І. Головченко і О. Мусієнко); До речі, афоризм Жуковського [у прозі - перекладач раб] неслушний ще і в тому розумінні, що не слід протиставляти перекладача в прозі перекладачеві в віршах і що рабом не повинен бути ніхто з них (М. Рильський); Довільний висновок; Довільне тлумачення; Неправомірне ототожнення різних понять; - Ви даремно витрачаєте час: своїми голослівними твердженнями ви нічого мені не доведете (Ю. Шовкопляс); - В глибині душі я слову Боровика вірю, - сказав голова, - але в нашій справі бездоказових почуттів мало, потрібні докази (В. Собко); Неаргументована оцінка. - Пор. безпричи́нний, непереко́нливий.

БЕЗПРИЧИ́ННИЙ (якому не можна знайти якусь причину, якесь розумне пояснення), ДАРЕ́МНИЙ, НЕЗ’ЯСО́ВНИЙ, НЕЗ’ЯСО́ВАНИЙ, НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якому немає пояснення). Було в осінньому краєвиді щось таке, що навівало безпричинну журбу (С. Журахович); Вже ж бо сон мій не зовсім даремний (Леся Українка); У грудях нез’ясована тривога й хвилювання (Я. Качура); Прокидаюсь в незрозумілій тривозі і сідаю на ліжку (М. Коцюбинський). - Пор. безпідста́вний, неви́правданий.

НЕВИ́ПРАВДАНИЙ (такий, якому важко знайти якесь внутрішнє пояснення, виправдання); ФАЛЬШИ́ВИЙ (про почуття, про зайняту особисту позицію - який не є виправданим і доцільним у певній ситуації). В її руках почала з’являтись невиправдана поспішність, навіть метушня (О. Донченко); І в інших молодиків були хвилини вагань і сумніву, та фальшивий сором і хвастовита легковажність і острах стати смішним не давали заговорити (З. Тулуб); Фальшива скромність. - Пор. безпідста́вний, безпричи́нний.