безприкладний 1 значень

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безпри́кладний безпри́кладна безпри́кладне безпри́кладні
родовий безпри́кладного безпри́кладної безпри́кладного безпри́кладних
давальний безпри́кладному безпри́кладній безпри́кладному безпри́кладним
знахідний безпри́кладний безпри́кладну безпри́кладне безпри́кладні
орудний безпри́кладним безпри́кладною безпри́кладним безпри́кладними
місцевий на/у безпри́кладному, безпри́кладнім на/у безпри́кладній на/у безпри́кладному, безпри́кладнім на/у безпри́кладних

Словник синонімів

НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив. з розрізненням за органами чуття - зором або слухом - і без такого розрізнення). Микоші груди розпирало небувалим ентузіазмом (О. Полторацький); Так, це був якийсь дивний город [місто] незнаної краси (М. Рильський); Ми багато наслухались про безприкладну мужність.. капітана (А. Трипільський); Безпрецедентний випадок; Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (П. Воронько); Рябий пес нашорошив вуха і.. задивився на невиданого звіра (І. Сенченко); Придушення революції 1848-49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (П. Тичина). - Пор. 1. надзвича́йний, 2. надзвича́йний, 1. незвича́йний.

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безпри́кладний безпри́кладна безпри́кладне безпри́кладні
родовий безпри́кладного безпри́кладної безпри́кладного безпри́кладних
давальний безпри́кладному безпри́кладній безпри́кладному безпри́кладним
знахідний безпри́кладний безпри́кладну безпри́кладне безпри́кладні
орудний безпри́кладним безпри́кладною безпри́кладним безпри́кладними
місцевий на/у безпри́кладному, безпри́кладнім на/у безпри́кладній на/у безпри́кладному, безпри́кладнім на/у безпри́кладних

Словник синонімів

НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив. з розрізненням за органами чуття - зором або слухом - і без такого розрізнення). Микоші груди розпирало небувалим ентузіазмом (О. Полторацький); Так, це був якийсь дивний город [місто] незнаної краси (М. Рильський); Ми багато наслухались про безприкладну мужність.. капітана (А. Трипільський); Безпрецедентний випадок; Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (П. Воронько); Рябий пес нашорошив вуха і.. задивився на невиданого звіра (І. Сенченко); Придушення революції 1848-49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (П. Тичина). - Пор. 1. надзвича́йний, 2. надзвича́йний, 1. незвича́йний.