безпрецедентний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безпрецеде́нтний безпрецеде́нтна безпрецеде́нтне безпрецеде́нтні
родовий безпрецеде́нтного безпрецеде́нтної безпрецеде́нтного безпрецеде́нтних
давальний безпрецеде́нтному безпрецеде́нтній безпрецеде́нтному безпрецеде́нтним
знахідний безпрецеде́нтний безпрецеде́нтну безпрецеде́нтне безпрецеде́нтні
орудний безпрецеде́нтним безпрецеде́нтною безпрецеде́нтним безпрецеде́нтними
місцевий на/у безпрецеде́нтному, безпрецеде́нтнім на/у безпрецеде́нтній на/у безпрецеде́нтному, безпрецеде́нтнім на/у безпрецеде́нтних

Словник синонімів

НЕБУВА́ЛИЙ (такий, якого досі ще не було, не траплялося), НЕЗНА́НИЙ, БЕЗПРИ́КЛАДНИЙ, БЕЗПРЕЦЕДЕ́НТНИЙ (який не має жодного прикладу в минулому); НЕБА́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ДАНИЙ, НЕЧУ́ВАНИЙ (ужив. з розрізненням за органами чуття - зором або слухом - і без такого розрізнення). Микоші груди розпирало небувалим ентузіазмом (О. Полторацький); Так, це був якийсь дивний город [місто] незнаної краси (М. Рильський); Ми багато наслухались про безприкладну мужність.. капітана (А. Трипільський); Безпрецедентний випадок; Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (П. Воронько); Рябий пес нашорошив вуха і.. задивився на невиданого звіра (І. Сенченко); Придушення революції 1848-49 рр. привело Європу до нечуваної реакції (П. Тичина). - Пор. 1. надзвича́йний, 2. надзвича́йний, 1. незвича́йний.