БЕЗНАДІ́ЙНИЙ (про становище, обставини і т. ін. - у якому не видно надії на поліпшення), БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПОРА́ДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙпідсил. (звичайно із сл. часи, життя, доля, злидні тощо); НЕВИЛА́ЗНИЙпідсил.розм. (про злидні, борги і т. ін. - якого важко позбутися, з якого важко виплутатися);БЕЗПЕРСПЕКТИ́ВНИЙ, БЕЗВИГЛЯ́ДНИЙзах. (який не дає підстав сподіватися на добрі результати). Все частіше поверталося до поета почуття розпачу від думки, що він довічно відкинутий усім світом і рокований на безнадійне животіння гарнізонного солдата (З. Тулуб); Все складнішим, все безвихіднішим вставало перед Марусею її завтра (Г. Хоткевич); Тужлива, безпорадна самотина обгортає холодом (С.Васильченко); Потяглися виснажливі днібезпросвітногоказарменого життя (З. Тулуб); Та все перенесе тільки загартована у лихій долі, у щоденній недостачі та невилазних злиднях людина... (Панас Мирний); Хоч Іван і припускав можливість саме такого завершення свого безперспективного кохання, проте звістка ця остаточно підбила його (П. Колесник); Бачив [Лі Юнкшан] безвиглядні вічні злидні своєї чисельної родини (М. Ірчан). - Пор. 2. невті́шний.

БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙпідсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙпідсил.розм.; БЕЗПО́МІЧНИЙ (нездатний сам собі допомогти); БЕЗЗА́ХИСНИЙ, БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не може захистити себе в якій-небудь ситуації); БЕЗВЛА́ДНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙрідше,НЕ́МІЧНИЙ (який зовсім не знаходить у собі сил, можливостей діяти). Юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко); Іван Дума мав повну рацію, коли говорив про недолуге командування Галицької армії (В. Гжицький); Він [Арсен] здався їй [Ярославі] смішним і жалюгідним. Справді, якийсь недорікуватий Дон-Кіхот! (Л. Дмитерко); Я відчував, що я безпомічний, як немовля (Ю. Яновський); Як і решта людей, він навіть буває беззахисним, вразливим (О. Гончар); А вона [актриса] лежала на софі, безвладна, апатична і слухала його [поета] читання (Леся Українка); Я безсилий, щоб описати батьківські переживання й муки (Ю. Збанацький); А приходив додому [Юріштан] - і кудись дівалася вся його власть, щезала міць, чув себе безсильним перед сею блідою хоровитою женщиною (Г. Хоткевич). - Пор. 1. незда́тний.

НЕЗДА́ТНИЙна що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙдо чого, з інфін.,заст.,НЕСПОСІ́БНИЙдо чого, з інфін., заст.;НЕСПРОМО́ЖНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙрідше,БЕЗВЛА́ДНИЙ, НЕ В СИ́ЛІ[СИ́ЛАХ], НЕ В ЗМО́ЗІ[СПРОМО́ЗІ] (з інфін. - який хоче або повинен, але не може щось зробити); НЕПРИДА́ТНИЙдо чого,НЕЗУГА́РНИЙдо чого, з інфін., розм. (який не має навичок до чого-небудь, не вміє робити чогось); НЕГО́ЖИЙна що, до чого, розм.,НЕГОДЯ́ЩИЙдо чого і без додатка, розм.,НЕ ГО́ДНИЙ[НЕ ГО́ДЕН] з інфін. і без додатка, розм.,НЕГІ́ДНИЙна що, до чого, рідко (неспроможний фізично що-небудь робити). Почуває сама [Катька], що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Л. Смілянський); Хоч нездібний до публічної служби, він, проте, не був зовсім сліпий (І. Франко); Добираючи слів, він зауважив, що війна - річ жахлива, хоч досі людство і неспроможне цілком її уникнути (П. Кочура); Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти - безсила боронитися (Г. Хоткевич); А він продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (А. Шиян); Будучи безвладним заперечити своєму начальнику, зібрав [секретар] миттю папери, уклонився і пішов собі геть (Г. Епік); Солдат віддав знамено до музею, Хоч був не в силі здержати сльозу (В. Бичко); Очі не в змозі були одірватися від його карих очей, що вабили до себе, підкоряли (А. Шиян); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним (Григорій Тютюнник); До самих Семидолів Настуня не промовила й слова, і Мірошник почував себе зніяковілим школярем, він був незугарний викликати її на серйозну розмову (М. Зарудний); Звісно, вони не помилують за подібні штучки, та йому дарма. Все рівно він ні до чого негожий став (О. Гуреїв); Зовсім негодящий Онисько до будь-якої роботи (Григорій Тютюнник); - А я б що з таким чоловіком подіяла, що робити не годен? (М. Коцюбинський); От ще остатня надія, - може, буде негідний на службу. Та на лихо собі Корній вдався парубком гарним, - високий, дужий (Леся Українка). - Пор. 1. безпора́дний, 1. невмі́лий, 1. незді́бний.

НЕДОСКОНА́ЛИЙ (який не досяг досконалості, має свої вади); НЕЗРІ́ЛИЙ, НЕДОЗРІ́ЛИЙ, НЕВИ́КІНЧЕНИЙ, НЕДОВЕ́РШЕНИЙ, НЕДОРО́БЛЕНИЙ (не доведений до кінця і тому ще не досконалий); НЕОПРАЦЬО́ВАНИЙ, НЕОБРО́БЛЕНИЙ рідше,СИРИ́Йпідсил. (про художній твір, його мову, певний задум і т. ін. - не до кінця відшліфований); СЛАБКИ́Й, СЛА́БИЙрідше,НЕ́МІЧНИЙпідсил.,НЕДОЛУ́ГИЙпідсил.,БЕЗПОРА́ДНИЙпідсил. (перев. про художній, науковий і под. твір - незадовільний у змістовому й художньому відношенні, позбавлений майстерності); УЧНІ́ВСЬКИЙ (який не відзначається самостійністю, зрілістю). Лиха година б їх забрала - оці недосконалі німецькі гранати. Міг би зостатися інвалідом... (Ю. Яновський); Незрілі вірші; В такій невикінченій формі.. віддаю я його [свій твір] тепер публіці (Леся Українка); Ми не сміємо давати низьку, недороблену продукцію (П. Тичина); Ти знаєш: читач мене хвалить, слухач поважає, Гудять поети лише: неопрацьований вірш! (М. Зеров); Не знаю, чи буде цікаво, як я пошлю туди [до журналу] пісні баладного змісту (теж сирий матеріал, бо довести до пуття я не вмію) (Леся Українка); Переклади його були слабкі художньо (М. Рильський); Безпорадний в ідейному відношенні твір; Перша збірка поета мала ще учнівський характер; [Люба:] Я не хотіла, щоб ти бачив мої учнівські вправи (І. Микитенко). - Пор. 1. приміти́вний.