БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М’ЯТНИЙрозм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙрозм., СТЕ́РЯНИЙрозм., ЗДУРІ́ЛИЙпідсил.розм., ОДУРІ́ЛИЙпідсил. розм.Я йшов стривожений, безтямний, німий (І. Франко); І, не боячись уже ні стрілянини, ні бомб, нестямна мати біжить берегом річки з дівчинкою на руках (А. Шиян); На Христю - як найшло що: безпам’ятна, наче з-за угла прибита, вона вешталася поміж людьми (Панас Мирний); Вона стояла край села, назви якого навіть не знала, розгублена, знетямлена, приголомшена безвихіддю (С. Голованівський); Татарин видер немовля з рук стеряної матері і, широко розмахнувшись, розбив йому голову об ріг цегляної пічки (З. Тулуб); Забава сміялася заливчасто й знущально. "Сліпий був, княже. Засліплений і здурілий" (П. Загребельний). - Пор. 1. божеві́льний, 1. несамови́тий, очмані́лий.

БЕЗТЯ́МНИЙ (про зовнішній вигляд, рухи, очі і т. ін. - який виявляє ознаки безтямності), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М’ЯТНИЙрозм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙрозм., БЕЗУ́МНИЙпідсил., БОЖЕВІ́ЛЬНИЙпідсил.,ЗДУРІ́ЛИЙпідсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙпідсил. розм.Розчиняє Мар’яна двері, переступає через поріг, дивиться на всіх безтямним поглядом (А. Шиян); Нестямні очі його дивилися божевіллям (О. Довженко); Нараз смертельний переляк обхопив його, він кинувся до виходу і впав.. з безпам’ятним криком (І. Франко); Шторре слухняно сів. Погляд його став безумним (В. Собко); Прибіг старий, схопив вила, наставив їх у небо, очі божевільними стали (Григорій Тютюнник); Всі жінки посхоплювалися з лав, гляділи на Марту здурілими очима, стояли, як з дуба витесані (В. Стефаник). - Пор. 2. безглу́здий, 2. несамови́тий.

ЗАБУ́ДЬКУВАТИЙ (який легко, швидко забуває), НЕПАМ’ЯТЛИ́ВИЙрозм., БЕЗПА́М’ЯТНИЙрозм., ЗАБУ́ТЛИВИЙрідко. Хором керував церковний дячок.. Неуважний і забудькуватий, він часто починав співати не те, що треба (С. Добровольський); - Який ти, куме, непам’ятливий! (І. Нечуй-Левицький); Забула [мати].., голова стала така дірява, така безпам’ятна (Ю. Збанацький); Забутливі люди... Чи ви ж мені змалу Колись не казали щоденно бувало.., Щоб люди любились, як друзі й співбрати? (М. Старицький).

НЕПРИТО́МНИЙ (який утратив свідомість), ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, БЕЗТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М’ЯТНИЙрозм.;ЗОМЛІ́ЛИЙ[ЗІМЛІ́ЛИЙ], ОБМЕ́РЛИЙ (який зомлів). Катря смикнула двері й, зойкнувши, кинулась у хату до Орисі, що непритомна лежала на долівці (А. Головко); Безтямного богатиря Поклали так на ноші, як царя (М. Бажан); Безпам’ятного бійця лісник одвів до слобідської лікарні (А. Шиян); І віднесли в шпиталь зомлілую дівчину (Леся Українка).