-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безпа́м’ятний безпа́м’ятна безпа́м’ятне безпа́м’ятні
родовий безпа́м’ятного безпа́м’ятної безпа́м’ятного безпа́м’ятних
давальний безпа́м’ятному безпа́м’ятній безпа́м’ятному безпа́м’ятним
знахідний безпа́м’ятний, безпа́м’ятного безпа́м’ятну безпа́м’ятне безпа́м’ятні, безпа́м’ятних
орудний безпа́м’ятним безпа́м’ятною безпа́м’ятним безпа́м’ятними
місцевий на/у безпа́м’ятному, безпа́м’ятнім на/у безпа́м’ятній на/у безпа́м’ятному, безпа́м’ятнім на/у безпа́м’ятних

Словник синонімів

БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М’ЯТНИЙрозм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙрозм., СТЕ́РЯНИЙрозм., ЗДУРІ́ЛИЙпідсил.розм., ОДУРІ́ЛИЙпідсил. розм.Я йшов стривожений, безтямний, німий (І. Франко); І, не боячись уже ні стрілянини, ні бомб, нестямна мати біжить берегом річки з дівчинкою на руках (А. Шиян); На Христю - як найшло що: безпам’ятна, наче з-за угла прибита, вона вешталася поміж людьми (Панас Мирний); Вона стояла край села, назви якого навіть не знала, розгублена, знетямлена, приголомшена безвихіддю (С. Голованівський); Татарин видер немовля з рук стеряної матері і, широко розмахнувшись, розбив йому голову об ріг цегляної пічки (З. Тулуб); Забава сміялася заливчасто й знущально. "Сліпий був, княже. Засліплений і здурілий" (П. Загребельний). - Пор. 1. божеві́льний, 1. несамови́тий, очмані́лий.
БЕЗТЯ́МНИЙ (про зовнішній вигляд, рухи, очі і т. ін. - який виявляє ознаки безтямності), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М’ЯТНИЙрозм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙрозм., БЕЗУ́МНИЙпідсил., БОЖЕВІ́ЛЬНИЙпідсил.,ЗДУРІ́ЛИЙпідсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙпідсил. розм.Розчиняє Мар’яна двері, переступає через поріг, дивиться на всіх безтямним поглядом (А. Шиян); Нестямні очі його дивилися божевіллям (О. Довженко); Нараз смертельний переляк обхопив його, він кинувся до виходу і впав.. з безпам’ятним криком (І. Франко); Шторре слухняно сів. Погляд його став безумним (В. Собко); Прибіг старий, схопив вила, наставив їх у небо, очі божевільними стали (Григорій Тютюнник); Всі жінки посхоплювалися з лав, гляділи на Марту здурілими очима, стояли, як з дуба витесані (В. Стефаник). - Пор. 2. безглу́здий, 2. несамови́тий.
ЗАБУ́ДЬКУВАТИЙ (який легко, швидко забуває), НЕПАМ’ЯТЛИ́ВИЙрозм., БЕЗПА́М’ЯТНИЙрозм., ЗАБУ́ТЛИВИЙрідко. Хором керував церковний дячок.. Неуважний і забудькуватий, він часто починав співати не те, що треба (С. Добровольський); - Який ти, куме, непам’ятливий! (І. Нечуй-Левицький); Забула [мати].., голова стала така дірява, така безпам’ятна (Ю. Збанацький); Забутливі люди... Чи ви ж мені змалу Колись не казали щоденно бувало.., Щоб люди любились, як друзі й співбрати? (М. Старицький).
НЕПРИТО́МНИЙ (який утратив свідомість), ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, БЕЗТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М’ЯТНИЙрозм.;ЗОМЛІ́ЛИЙ[ЗІМЛІ́ЛИЙ], ОБМЕ́РЛИЙ (який зомлів). Катря смикнула двері й, зойкнувши, кинулась у хату до Орисі, що непритомна лежала на долівці (А. Головко); Безтямного богатиря Поклали так на ноші, як царя (М. Бажан); Безпам’ятного бійця лісник одвів до слобідської лікарні (А. Шиян); І віднесли в шпиталь зомлілую дівчину (Леся Українка).