безодмовний 1 значення

-1-
прикметник
(безвідмовний)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безодмо́вний безодмо́вна безодмо́вне безодмо́вні
родовий безодмо́вного безодмо́вної безодмо́вного безодмо́вних
давальний безодмо́вному безодмо́вній безодмо́вному безодмо́вним
знахідний безодмо́вний, безодмо́вного безодмо́вну безодмо́вне безодмо́вні, безодмо́вних
орудний безодмо́вним безодмо́вною безодмо́вним безодмо́вними
місцевий на/у безодмо́вному, безодмо́внім на/у безодмо́вній на/у безодмо́вному, безодмо́внім на/у безодмо́вних

Словник синонімів

МОВЧАЗНИ́Й (який не любить багато говорити, схильний мовчати), МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МАЛОМО́ВНИЙ, МАЛОГОВІРКИ́Й, НЕГОВІРКИ́Й, НЕБАГАТОСЛІ́ВНИЙ, НЕВЕЛЕМО́ВНИЙ, НЕБАЛАКУ́ЧИЙ, НЕБАЛАКЛИ́ВИЙ, МОВЧКУВА́ТИЙрозм.,МОВЧУ́ЩИЙрозм.,НЕГОВОРЮ́ЧИЙрозм.,НЕБАЛАЧКИ́Йрозм.;БЕЗВІДМО́ВНИЙ[БЕЗОДМО́ВНИЙ] розм. (який, не відповідаючи, мовчки слухає). Грицько був говіркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та похмурий (Б. Грінченко); Юріштан завше був суворий, мовчазливий (Г. Хоткевич); Був він маломовний і ніби похмурий (Марко Вовчок); Володимир - міцний, як дубок, малоговіркий, але замислений, пристрасний, але стриманий (С. Скляренко); Пахол був неговіркий і завжди ніяковів, коли йому доводилось висловлюватись більше як одним реченням (Ю. Смолич); Всі так і вважали-. непоганий, знаючий механік, але такий небагатослівний, що звука зайвого не проронить (Ю. Збанацький); Іван Гурович хоч з виду був строгий, небалакучий, а проте, як знав Колодуб, душа в нього товариська (Ю. Бедзик); На господі у себе Чайченко такий самий небалакливий, як і в людях (Марко Вовчок); То був мовчущий, сердитий чоловік (І. Франко); Він був неговорючий, любив більше мовчати, ніж говорити (І. Нечуй-Левицький); Пожвавлювала його лише розмова з Ганною, чи, вірніш, його розповіді безвідмовній, уважній слухачці про себе (В. Козаченко). - Пор. 1. безмо́вний.