БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р’Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬрідше, БЕ́ЗКРАЙрідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого, який - якась площина, частина простору, що видається безмежною). Звучала дивна музика, а над морем клуботіли такі ж казкові хмари. І все звучало захватом безмежжя, безкрайності (О. Довженко); Але більшість козаків.. мріяла про власний хутір та родинне кубло десь у зеленій безмежності Дикого Поля (З. Тулуб); І земля її стрічала Хлібом, свистом солов’їним, Хмар веселим безбережжям, Морем росяних лугів (А. Малишко); Повітря небосхилу вібрує, світлими ріками тече-перетікає з безконечності в безконечність (О. Гончар); Інженер крикнув удруге і знов почув жадану відповідь: ліворуч, ззаду й праворуч. Попереду болото таємниче мовчало, доводячи свою безкраїсть (І. Багмут); Кого зористий не чарує світ? Куди ж то очі, повні сліз, звертаєм, Чи горе нам, чи щастя шле привіт? - Ах, в безмір сей, що небом називаєм (У. Кравченко); Комаха відірвалась од шибки, з дзвоном полетіла в світ і темною краплиною зникла у його безмір’ї (М. Стельмах); Тепер перед очима одноманітний, випалений сонцем, рудий степ, жалюгідний у своїй убогості, величний своєю неоглядністю (Ю. Збанацький); Чубенко їхав тишею, як містом, будинки тиші стриміли у високу неозорість (Ю. Яновський); Яка величність і неосяжність - Ця безліч зоряних світів! (М. Вороний); Вслухаюсь в ніч. Струною в безкінечність Заледеніла тиша простяглася (М. Рильський); "Вітрило, вітроньку, вітрисько, В небесні безкраї лети.." (А. Малишко); Пшеничний океан хлюпав жовтими бурунами за обрій (О. Донченко). - Пор. 1. про́стір.

ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНОпідсил.,НЕЗВИЧА́ЙНОпідсил.,ВКРАЙ[УКРА́Й]підсил.,БЕЗМЕ́ЖНОпідсил.,НЕСКІНЧЕ́ННОпідсил.,БЕЗМІ́РНОпідсил.,НЕЗМІ́РНО[НЕЗМІ́РЕНО][НЕЗМІ́РЯНО]підсил.,ПОНАДМІ́РУпідсил.,НЕЙМОВІ́РНОпідсил.,БЕЗКІНЕ́ЧНО[БЕЗКОНЕ́ЧНО]підсил.,СИ́ЛЬНОрозм.,ДО́БРЕрозм.,НЕПОМА́ЛУрозм.,ХТО́ЗНА-ЯКрозм.,ЗДО́РОВОрозм.,ГЕТЬрозм.,ПРИ́ТЬМО́Мрозм.,ПРИ́ТЬМА́розм.,ДУ́ЖЕНЬКОрозм.,ДОБРЯ́ЧЕпідсил. розм.,НАПРОПА́ЛЕпідсил. розм.,ТЯ́ЖКОпідсил. розм.,БЕЗУ́МНОпідсил. розм.,ЗАПА́МОРОЧНОпідсил. розм.,НЕСКАЗА́ННОпідсил. розм.,НЕПЕРЕВЕ́РШЕНОпідсил. розм.,ЗБІ́САпідсил. розм.,ДОСТОБІ́САпідсил. розм.,СТРА́ШНОпідсил. розм.,СТРАХпідсил. розм.,ЖАХЛИ́ВОпідсил. розм.,НЕЛЮ́ДСЬКИпідсил. розм.,БЕ́ЗМІРпідсил. розм.,БЕЗ КРА́Ю[БЕ́ЗКРАЙ]підсил. розм.,НЕАБИ́ЯКпідсил. розм.,ПРЕМНО́ГОзаст., уроч.,ЗЕЛО́заст.,БА́РЗОзаст., КРІ́ПКОдіал.,СИ́ЛЬНЕдіал.;НЕДОСЯ́ЖНО, ТРИ́ЧІрозм. (указує на дуже високий ступінь ознаки); НАБАГА́ТО, ДАЛЕ́КО (при вищому ступені прикметників і прислівників). - А Донат і справді любить [Світлану]? - Дуже! - сказав я і в захопленні розвів руками, наче був неймовірно здивований, що він так сильно й вірно любить її (Є. Гуцало); Петро чомусь був мовчазний і тим немало дивував гостей (П. Панч); У новому фільмі "Арсенал" я значно звузив рамки своїх чисто кінематографічних завдань (О. Довженко); Зостанусь тут ще завтра і позавтрьому, бо ще не все бачила, що хтіла, та й таки втомлена чогосьчимало (Леся Українка); Він був би вельми показний із своїм високим зростом.., але все псували йому золотушні червоні очі (П. Загребельний); Заболотний заговорив вільно, без тих стримуючих перепон, яких зовні не видно, але які часом істотно позначаються на характері розмови (С. Журахович); Для характеристики процесу формування української народності суттєво важливі дані історії мови (з наукової літератури); Спокійно підняла [Килина] великий і досить тяжкий цебер з помиями (В. Винниченко); Тигр був надзвичайно великий, з жахливими, ніби полірованими іклами (З. Тулуб); Я незвичайно глибоко, підвищено-вразливо відчув цю катастрофу і всі зв’язані з нею моральні пониження (М. Грушевський); Він став ще худіший, неначе його тіло вкрай виснажилось од походів та битв (І. Нечуй-Левицький); Юлка була безмежно рада, що ніхто їй сьогодні не заважає танцювати з Михайлом (М. Томчаній); Забуваючи одне про одного на нескінченно важких дорогах війни, вони частку своєї любові переносили на товаришів по зброї (О. Гончар); Чим далі він ішов, тим більше йому лишалося йти, так же безмірно далеко, як і безмірно тяжко (І. Багряний); Скажіть Вані, що я незмірно очарована його портретом (Леся Українка); І стали ми, мов щит із сталі, в борні незмірено тяжкій (В. Сосюра); Казкове авто вилітає на брук,.. стеле дорогу - фантастичну, незміряно прекрасну (І. Микитенко); Скінчилась нарешті довга полярна зима зі сніговіями, лютими морозами і безконечно довгими вечорами (В. Гжицький); [Галя:] А кажи: добре забилася? Коліна позбивала? (Панас Мирний); Ой жалю мій, жалю, Гіркий непомалу! Упустив я голубочку, Та вже не спіймаю (І. Франко); Батько й мати хтозна-як свою одиначку любили й кохали (переклад М. Лукаша); Такої жінки не найти, і жалувала мене здорово! (Ганна Барвінок); Бабампритьмом треба дощу на бараболю, наогірки (М. Коцюбинський); [Галя:] З тії пригоди Мені було таки дуженько смутно (В. Самійленко); Василько лазив на дерево і розпанахав штани. За це йому перепало добряче (О. Гуреїв); Сей Іваненко напропале закохався.. у куплі та в продажі (Марко Вовчок); Вранці прокинувся - сонце, сонце, безумно щедре сонце! (М. Рильський); Чернишеві здалося, ніби він.. виходить на дорогу, запаморочно велику, дуже відповідальну і прекрасну (О. Гончар); Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно (П. Куліш); Яке воно [сонце] красиве, неперевершено красиве (В. Логвиненко); Згадав [чорт], що в сім же селі є преєхидна баба, збіса хитра і лукава (О. Стороженко); Петро.. в манері людини, якій достобіса набридли всякі застольні анекдоти, намагається сказати те, що належить йому сказати по праву батька (І. Драч); І в полудень ясне небо страшно потемніло (С. Руданський); [Круста:] Страх як псує хвороба вдачу людську! (Леся Українка); У мене немає жодної мети розповіді, але я не знаю, чому вона мене жахливо гнітить (Ю. Яновський); Перший крок виявився нелюдськи важкий (П. Загребельний); Галя.. безмір уболівала його боліннями (Є. Кротевич); Без краю бридка та дівка Катря (Олена Пчілка); Як одкрити очі цьому темному, безщасному, але безкрай милому людові..? (Дніпрова Чайка); [Бичок:] До всього я, государиня моя, вчений, та ще й неабияк вчений! (М. Кропивницький); - Я, гетьмане, тим, що маю, премного задоволений (Н. Рибак); - Пан воєвода сказати велів, що його війська зело потомлені стали від безперервних цілорічних боїв (І. Ле); У суботу на неділю Присниться удові сон, Барзо дивен напрочуд... (дума); Цього сироту, Левка, узявши на свої руки, кріпко жалувала [Горпина] (Г. Квітка-Основ’яненко); - Може, сестру побачиш, ..то скажи, що засмутила вона мене сильне (Г. Квітка-Основ’яненко); - Тричі дякую вам. - На здоров’я, на здоров’я, Маріє, - подобрішав голос Плачинди (М. Стельмах); Видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині (О. Гончар); Я далеко менше стомлений дорогою, ніж торік (М. Коцюбинський). - Пор. 1. на́дто.

СИ́ЛА (ступінь вияву чого-небудь), ПОТУ́ЖНІСТЬ, ІНТЕНСИ́ВНІСТЬ, БЕЗМЕ́ЖЖЯпідсил., БЕ́ЗМІРпідсил., БЕ́ЗКРАЙпідсил., ГЛИБИНА́підсил., БЕЗО́ДНЯпідсил. (чого або з означенням - про ступінь вияву почуття, думки тощо). Автобус рвонувся вперед, І все заглушила музика, яку водій увімкнув на повну силу (О. Гончар); Я схиляюсь перед силою її любові (Є. Гуцало); Інтенсивність ультразвуків; Інтенсивність термоядерної реакції; Йшлося про самовідданість людини, її трудову честь, а в зв’язку з Порфиром про безмежжя та безкорисливість материнської любові (О. Гончар); - Ой, пустіть мене!.. - благав Гнат і на його блідому виду малювався безмір муки (М. Коцюбинський); Такі драми, як "Адвокат Мартіан" і "Кам’яний господар" [Лесі Українки], - це все твори великої філософської глибини (М. Рильський).

БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р’Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬрідше, БЕ́ЗКРАЙрідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого, який - якась площина, частина простору, що видається безмежною). Звучала дивна музика, а над морем клуботіли такі ж казкові хмари. І все звучало захватом безмежжя, безкрайності (О. Довженко); Але більшість козаків.. мріяла про власний хутір та родинне кубло десь у зеленій безмежності Дикого Поля (З. Тулуб); І земля її стрічала Хлібом, свистом солов’їним, Хмар веселим безбережжям, Морем росяних лугів (А. Малишко); Повітря небосхилу вібрує, світлими ріками тече-перетікає з безконечності в безконечність (О. Гончар); Інженер крикнув удруге і знов почув жадану відповідь: ліворуч, ззаду й праворуч. Попереду болото таємниче мовчало, доводячи свою безкраїсть (І. Багмут); Кого зористий не чарує світ? Куди ж то очі, повні сліз, звертаєм, Чи горе нам, чи щастя шле привіт? - Ах, в безмір сей, що небом називаєм (У. Кравченко); Комаха відірвалась од шибки, з дзвоном полетіла в світ і темною краплиною зникла у його безмір’ї (М. Стельмах); Тепер перед очима одноманітний, випалений сонцем, рудий степ, жалюгідний у своїй убогості, величний своєю неоглядністю (Ю. Збанацький); Чубенко їхав тишею, як містом, будинки тиші стриміли у високу неозорість (Ю. Яновський); Яка величність і неосяжність - Ця безліч зоряних світів! (М. Вороний); Вслухаюсь в ніч. Струною в безкінечність Заледеніла тиша простяглася (М. Рильський); "Вітрило, вітроньку, вітрисько, В небесні безкраї лети.." (А. Малишко); Пшеничний океан хлюпав жовтими бурунами за обрій (О. Донченко). - Пор. 1. про́стір.

ДУ́ЖЕ (великою мірою), НЕМА́ЛО, ЗНА́ЧНО, ЧИМА́ЛО, ВЕ́ЛЬМИ, ІСТО́ТНО, СУТТЄ́ВО, ДО́СИТЬ, НАДЗВИЧА́ЙНОпідсил.,НЕЗВИЧА́ЙНОпідсил.,ВКРАЙ[УКРА́Й]підсил.,БЕЗМЕ́ЖНОпідсил.,НЕСКІНЧЕ́ННОпідсил.,БЕЗМІ́РНОпідсил.,НЕЗМІ́РНО[НЕЗМІ́РЕНО][НЕЗМІ́РЯНО]підсил.,ПОНАДМІ́РУпідсил.,НЕЙМОВІ́РНОпідсил.,БЕЗКІНЕ́ЧНО[БЕЗКОНЕ́ЧНО]підсил.,СИ́ЛЬНОрозм.,ДО́БРЕрозм.,НЕПОМА́ЛУрозм.,ХТО́ЗНА-ЯКрозм.,ЗДО́РОВОрозм.,ГЕТЬрозм.,ПРИ́ТЬМО́Мрозм.,ПРИ́ТЬМА́розм.,ДУ́ЖЕНЬКОрозм.,ДОБРЯ́ЧЕпідсил. розм.,НАПРОПА́ЛЕпідсил. розм.,ТЯ́ЖКОпідсил. розм.,БЕЗУ́МНОпідсил. розм.,ЗАПА́МОРОЧНОпідсил. розм.,НЕСКАЗА́ННОпідсил. розм.,НЕПЕРЕВЕ́РШЕНОпідсил. розм.,ЗБІ́САпідсил. розм.,ДОСТОБІ́САпідсил. розм.,СТРА́ШНОпідсил. розм.,СТРАХпідсил. розм.,ЖАХЛИ́ВОпідсил. розм.,НЕЛЮ́ДСЬКИпідсил. розм.,БЕ́ЗМІРпідсил. розм.,БЕЗ КРА́Ю[БЕ́ЗКРАЙ]підсил. розм.,НЕАБИ́ЯКпідсил. розм.,ПРЕМНО́ГОзаст., уроч.,ЗЕЛО́заст.,БА́РЗОзаст., КРІ́ПКОдіал.,СИ́ЛЬНЕдіал.;НЕДОСЯ́ЖНО, ТРИ́ЧІрозм. (указує на дуже високий ступінь ознаки); НАБАГА́ТО, ДАЛЕ́КО (при вищому ступені прикметників і прислівників). - А Донат і справді любить [Світлану]? - Дуже! - сказав я і в захопленні розвів руками, наче був неймовірно здивований, що він так сильно й вірно любить її (Є. Гуцало); Петро чомусь був мовчазний і тим немало дивував гостей (П. Панч); У новому фільмі "Арсенал" я значно звузив рамки своїх чисто кінематографічних завдань (О. Довженко); Зостанусь тут ще завтра і позавтрьому, бо ще не все бачила, що хтіла, та й таки втомлена чогосьчимало (Леся Українка); Він був би вельми показний із своїм високим зростом.., але все псували йому золотушні червоні очі (П. Загребельний); Заболотний заговорив вільно, без тих стримуючих перепон, яких зовні не видно, але які часом істотно позначаються на характері розмови (С. Журахович); Для характеристики процесу формування української народності суттєво важливі дані історії мови (з наукової літератури); Спокійно підняла [Килина] великий і досить тяжкий цебер з помиями (В. Винниченко); Тигр був надзвичайно великий, з жахливими, ніби полірованими іклами (З. Тулуб); Я незвичайно глибоко, підвищено-вразливо відчув цю катастрофу і всі зв’язані з нею моральні пониження (М. Грушевський); Він став ще худіший, неначе його тіло вкрай виснажилось од походів та битв (І. Нечуй-Левицький); Юлка була безмежно рада, що ніхто їй сьогодні не заважає танцювати з Михайлом (М. Томчаній); Забуваючи одне про одного на нескінченно важких дорогах війни, вони частку своєї любові переносили на товаришів по зброї (О. Гончар); Чим далі він ішов, тим більше йому лишалося йти, так же безмірно далеко, як і безмірно тяжко (І. Багряний); Скажіть Вані, що я незмірно очарована його портретом (Леся Українка); І стали ми, мов щит із сталі, в борні незмірено тяжкій (В. Сосюра); Казкове авто вилітає на брук,.. стеле дорогу - фантастичну, незміряно прекрасну (І. Микитенко); Скінчилась нарешті довга полярна зима зі сніговіями, лютими морозами і безконечно довгими вечорами (В. Гжицький); [Галя:] А кажи: добре забилася? Коліна позбивала? (Панас Мирний); Ой жалю мій, жалю, Гіркий непомалу! Упустив я голубочку, Та вже не спіймаю (І. Франко); Батько й мати хтозна-як свою одиначку любили й кохали (переклад М. Лукаша); Такої жінки не найти, і жалувала мене здорово! (Ганна Барвінок); Бабампритьмом треба дощу на бараболю, наогірки (М. Коцюбинський); [Галя:] З тії пригоди Мені було таки дуженько смутно (В. Самійленко); Василько лазив на дерево і розпанахав штани. За це йому перепало добряче (О. Гуреїв); Сей Іваненко напропале закохався.. у куплі та в продажі (Марко Вовчок); Вранці прокинувся - сонце, сонце, безумно щедре сонце! (М. Рильський); Чернишеві здалося, ніби він.. виходить на дорогу, запаморочно велику, дуже відповідальну і прекрасну (О. Гончар); Засумував же тяжко наш Осауленко.., занудив світом несказанно (П. Куліш); Яке воно [сонце] красиве, неперевершено красиве (В. Логвиненко); Згадав [чорт], що в сім же селі є преєхидна баба, збіса хитра і лукава (О. Стороженко); Петро.. в манері людини, якій достобіса набридли всякі застольні анекдоти, намагається сказати те, що належить йому сказати по праву батька (І. Драч); І в полудень ясне небо страшно потемніло (С. Руданський); [Круста:] Страх як псує хвороба вдачу людську! (Леся Українка); У мене немає жодної мети розповіді, але я не знаю, чому вона мене жахливо гнітить (Ю. Яновський); Перший крок виявився нелюдськи важкий (П. Загребельний); Галя.. безмір уболівала його боліннями (Є. Кротевич); Без краю бридка та дівка Катря (Олена Пчілка); Як одкрити очі цьому темному, безщасному, але безкрай милому людові..? (Дніпрова Чайка); [Бичок:] До всього я, государиня моя, вчений, та ще й неабияк вчений! (М. Кропивницький); - Я, гетьмане, тим, що маю, премного задоволений (Н. Рибак); - Пан воєвода сказати велів, що його війська зело потомлені стали від безперервних цілорічних боїв (І. Ле); У суботу на неділю Присниться удові сон, Барзо дивен напрочуд... (дума); Цього сироту, Левка, узявши на свої руки, кріпко жалувала [Горпина] (Г. Квітка-Основ’яненко); - Може, сестру побачиш, ..то скажи, що засмутила вона мене сильне (Г. Квітка-Основ’яненко); - Тричі дякую вам. - На здоров’я, на здоров’я, Маріє, - подобрішав голос Плачинди (М. Стельмах); Видимість тут стала набагато краща, ніж на рівнині (О. Гончар); Я далеко менше стомлений дорогою, ніж торік (М. Коцюбинський). - Пор. 1. на́дто.

СИ́ЛА (ступінь вияву чого-небудь), ПОТУ́ЖНІСТЬ, ІНТЕНСИ́ВНІСТЬ, БЕЗМЕ́ЖЖЯпідсил., БЕ́ЗМІРпідсил., БЕ́ЗКРАЙпідсил., ГЛИБИНА́підсил., БЕЗО́ДНЯпідсил. (чого або з означенням - про ступінь вияву почуття, думки тощо). Автобус рвонувся вперед, І все заглушила музика, яку водій увімкнув на повну силу (О. Гончар); Я схиляюсь перед силою її любові (Є. Гуцало); Інтенсивність ультразвуків; Інтенсивність термоядерної реакції; Йшлося про самовідданість людини, її трудову честь, а в зв’язку з Порфиром про безмежжя та безкорисливість материнської любові (О. Гончар); - Ой, пустіть мене!.. - благав Гнат і на його блідому виду малювався безмір муки (М. Коцюбинський); Такі драми, як "Адвокат Мартіан" і "Кам’яний господар" [Лесі Українки], - це все твори великої філософської глибини (М. Рильський).