БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір - який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙрідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙпоет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо);БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙпідсил., НЕВИМІ́РНИЙрідше (який неможливо або важко виміряти); НЕОГЛЯ́ДНИЙ, НЕОЗО́РИЙ, НЕОЗО́РНИЙрідше, НЕОСЯ́ЖНИЙ (який неможливо або важко оглянути зором); НЕСХОДИ́МИЙ, НЕСХО́ДЖЕНИЙрідше (який неможливо або важко обійти через великий простір, велику довжину). Микола Щорс висовував голову у віконце, йому було видно безкінечні рейки, безмежний степ (С. Скляренко); Степи, степи, безконечні українські прерії, як любить вона згадувати їх! (О. Гончар); Ранок був чудовий. На безкрайньому лазуровому небі - ні хмаринки (В. Гжицький); Береги далеко. Правий - гори, кучугури і переярки в лісах. Лівий - мілини, пісок, верболози і безкраї, нескінченні соковиті луки (Ю. Смолич); Маланка пішла на поле. Припала вухом до безбережної ниви (М. Коцюбинський); В синій барві небонеокрає (А. Малишко); Біла-біла й легка, як пушинка з кульбаби, загубилася в бездонній синяві хмарка (О. Донченко); На небі, в безмірній темній безодні, почали моргати перші зорі (І. Франко); Небо без жодної хмаринки відбивається в плесі, і від того річка здається незмірної глибини (І. Багмут); З невимірних космічних глибин дивились на неї спокійні зорі (О. Гончар); Східна Європа. Неоглядні безмежні простори, найбільша в світі рівнина, басейни численних повноводних рік (О. Левада); Ой ти, поле неозоре! - Ані краю, ні кінця (М. Успеник); Степ і степ, а над ним неосяжний простір неба (А. Шиян); Степ! Неозорий, несходимий степ! Розігнався ти голубими просторами з півночі на південь, докотився пшеничним прибоєм до синього моря (О. Донченко); Ігор спить - і водночас не спить, він думками змірює від Дону до Дінця несходжені степи (Н. Забіла). - Пор. 2. вели́кий, 1. нескінче́нний, 1. просто́рий.

ВЕЛИ́КИЙ (який займає значний простір), ЧИМА́ЛИ́Й, НЕМАЛИ́Й, ВЕЛИЧЕ́ЗНИЙпідсил.,ВЕЛЕТЕ́НСЬКИЙпідсил.,ГІГА́НТСЬКИЙпідсил.,ГРАНДІО́ЗНИЙпідсил.,КОЛОСА́ЛЬНИЙпідсил.,ШИРО́КИЙ, ШИРОЧЕ́ЗНИЙпідсил.,ШИРОЧЕ́ННИЙпідсил.,ОБШИ́РНИЙ, ШИРОКОПО́ЛИЙпоет.,ПРЕВЕЛИ́КИЙрозм. підсил.,ЗДОРО́ВИЙрозм.,ЗДОРОВЕ́ННИЙрозм. підсил.,ЗДОРОВЕ́ЗНИЙрозм. підсил.Над річкою стояв великий гай (Л. Глібов); До самої хати підходить чималий сад (М. Стельмах); Внизу.. розкинулось величезне плато, що зеленіло виноградниками, нивами й садами (О. Гончар); Велетенський парк, що з його краси так милувалася Сахно,.. промайнув за дві-три хвилини (Ю. Смолич); Київ - немов гігантський ботанічний сад (із газети); А хіба не може зацікавити дитячих письменників така тема, як перетворення грандіозної піщаної пустелі в багатющий плодородний край? (О. Донченко); У ХVІІІ і ХІХ сторіччях трудовий народ України цивілізував колосальні простори диких причорноморських і приазовських степів (О. Левада); Край її [долини] упирався в самий край неба, така вона була широка і довга (Панас Мирний); Думав Давид про широчезні неоглядні простори степові (А. Головко); У мене нема ні таких гаїв, ні таких широченних лугів (П. Куліш); Світлиця була обширна і ярко освічена (І. Франко); Хвилює вітер лан широкополий (П. Дорошенко); Батьківщина у нас превелика (П. Воронько); Ставок був здоровий і далеко розлився в поле між двома невисокими горами (І. Нечуй-Левицький); Бігаючи раз так весною по здоровенних калюжах,.. вона занепала (Панас Мирний). - Пор. 1. безме́жний.

НЕОБМЕ́ЖЕНИЙ (із сл. влада, панування, воля, право тощо, господар і т. ін. - який не має ніяких обмежень, не поставлений у жодні рамки), ПО́ВНИЙ, АБСОЛЮ́ТНИЙ, ЦІЛКОВИ́ТИЙ, БЕЗМЕ́ЖНИЙ, НЕПОДІ́ЛЬНИЙ, БЕЗРОЗДІ́ЛЬНИЙ (із сл. влада, панування і т. ін.). Глибоко розуміючи гнилизну російського необмеженого самодержавства і знаючи інтелектуальну обмеженість царя, він [Вітте], як міг, ..рятував їх (М. Стельмах); Повний абсолютизм! Абсолютна монархія! Необмежений монарх! Хотіли обмежити, - нема чим обмежувати (Остап Вишня); Вона дала Галі повну волю робити, що хоче (І. Франко); Думає [князь] про те, що він був колись абсолютним монархом понад далеким, далеким Нігером (Леся Українка); Мати, виряджаючи її на Каховку, передала дядькам цілковиту владу над нею, доручила їм берегти дівчину від усяких напастей (О. Гончар); Чи досяг [Врангель] тієї безмежної влади, якою так спрагло марив? (О. Гончар); Поле, сінокіс - віддано їй у безроздільне володіння (Ю. Мушкетик).

НЕОБМЕ́ЖЕНИЙ (про наявність чого-небудь десь - дуже великий щодо кількості; перен. про фізичні або духовні сили, можливості тощо - якому немає меж), БЕЗМЕ́ЖНИЙ, НЕВИЧЕ́РПНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗГЛИБИ́МИЙ, ШИРО́КИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙпоет. (про можливості, перспективи тощо). Не будучи графом, він не скаржився на недостачу друзів з графських синків, які пленталися за ним, приворожені необмеженим багатством його батька (І. Ле); Степан Онуфрійович і справді вважав себе за людину незвичайних здібностей і необмежених можливостей (Ю. Збанацький); Життя коротке, та безмежна штука [мистецтво] І незглибиме творче ремесло (І. Франко); У вікна щедро лилося сонце, на столі все вилискувало золотом і самоцвітами, ніби наочно підкреслюючи невичерпні багатства Росії (П. Кочура); Тематика.. фольклору невичерпна і безбережна (М. Рильський); Розкіш здавалась незмірна і неймовірна навіть багатим чужоземцям і заграничним [закордонним] посланцям (І. Нечуй-Левицький); Скажи ж ти, звідки сила та безмірна, Що рівної нема їй в Палестині? (Леся Українка); Наче сп’янілий від нових безкраїх можливостей, Вася хотів швидше усе побачити (О. Гончар). - Пор. 3. вели́кий.

НЕСКІНЧЕ́ННИЙ (який не має ні початку, ні кінця), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ[БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ], БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, БЕЗМЕ́ЖНИЙ. Нескінченні простори Всесвіту; Природа безконечна в своєму розвитку; Своє ми щастя здобули, І далі сяють нам безкрайні, І не воскресне царство мли (М. Рильський). - Пор. 1. безме́жний.

ПРОСТО́РИЙ (який тягнеться з краю в край), ШИРО́КИЙ, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, РОЗГО́НИСТИЙ, РОЗКИ́ДИСТИЙ, ПРИВІ́ЛЬНИЙ[ПРИЗВІ́ЛЬНИЙрідше], ВІ́ЛЬНИЙ, ОБШИРНИЙрідко.От вона сіла на могилі, плаче і так до степу промовляє: - Степу мій широкий, степу мій просторий! (О. Стороженко); Весело солдатам. Радісно дивляться вони на розлогі лани (О. Довженко); Кожна зірочка снігу нам буде в очах Наче справжняя зірка зоріти, Будуть зорі встилати розложистий шлях, Наче шлях тріумфатора квіти (Леся Українка); Через гору, через яр, Крізь поля привільні - Йдуть і їдуть [селяни] на базар (С. Олійник); Вільний степпередо мною, Повний чистої краси, Зеленіє пеленою, - Глянуть - міри не даси (Є. Гребінка). - Пор. 1. безме́жний.

СИ́ЛЬНИЙ (про почуття, враження і т. ін. - який досяг значного ступеня або виявляється з великою силою), ВЕЛИ́КИЙ, ГЛИБО́КИЙ, ГО́СТРИЙ (про тугу, гнів тощо, а також із сл. інтерес, цікавість); БЕЗМЕ́ЖНИЙ, БЕЗМІ́РНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ[БЕЗКІНЕ́ЧНИЙрозм.], НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, БЕЗДО́ННИЙпоет., БЕЗТЯ́МНИЙпідсил., НЕСТЯ́МНИЙпідсил., БЕЗУ́МНИЙпідсил., ЛЮ́ТИЙпідсил., НЕСАМОВИ́ТИЙпідсил., ШАЛЕ́НИЙпідсил., СТРАШНИ́Йпідсил. розм., СТРАШЕ́ННИЙпідсил. розм., СТРАШЕ́ЗНИЙпідсил. розм. рідше, СТРАХІТЛИ́ВИЙпідсил. розм., СТРАХІ́ТНИЙпідсил. розм., СМЕРТЕ́ЛЬНИЙ (про якесь почуття). Мені раптово стало соромно, що я не маю такого сильного почуття до неї (Є. Гуцало); Велике, фатальне кохання - це самум (Леся Українка); Великий гнів і велика скорбота, мов два млинових камені, стиснули до краю натягнену душу старого (М. Стельмах); Гості не тільки зрозуміли, хто така була Антоніна, але й відчули до неї глибоку повагу (О. Довженко); Важкі думки, невдачі, глибока образа докорів гнали Пріську додому (Панас Мирний); І лють нараз напала. Гостра лють! Помсти (Г. Хоткевич); Вона з гострою цікавістю приглядалася майже до кожного обличчя (Д. Ткач); Щастя, безмежна радість, любов до світу обгортали його, гріли серце (С. Скляренко); Першого дня Різдва безмірне горе давило Гаїнку (Б. Грінченко); Зосталась тільки ця любов обопільна, це безмірне щастя зустрічі двох людей, що звуться: мати й син (О. Гончар); Щоб передать журбу мою безкраю, немає фарб і слів нема таких (В. Сосюра); Спалить мене бездонна туга (Уляна Кравченко); Збулася [Пазя] зовсім збентеження, яке обхопило було її зразу внаслідок безтямної люті (Лесь Мартович); Я в пісню вилив ніжні мрії, Любов безумну в пісню вклав (М. Рильський); Люта злоба; Знов у Кульчицького прокидається несамовита самовпевненість і образа (М. Стельмах); Боже, розплати шаленої, Боже, шаленої мсти, лютости всенаученої нам на всечас відпусти (В. Стус); Вася спочатку не втримався на ногах від страшного болю і впав (О. Гончар). - Пор. 2. бурхли́вий, 5. важки́й.