-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний безлю́дько безлю́дьки
родовий безлю́дька безлю́дьків
давальний безлю́дькові, безлю́дьку безлю́дькам
знахідний безлю́дька безлю́дьків
орудний безлю́дьком безлю́дьками
місцевий на/у безлю́дькові, безлю́дьку на/у безлю́дьках
кличний безлю́дьку безлю́дьки

Словник синонімів

ВІДЛЮ́ДНИК (той, хто тримається або живе осторонь від інших людей), ВІДЛЮ́ДОК, ВІДЛЮ́ДЬКО, НЕЛЮДИ́М, САМІ́ТНИК, БЕЗЛЮ́ДЬКОрозм.,СИЧрозм.,ДИКУ́Нрозм.,ВОВКУЛА́КАзневажл.,ВОВКУЛА́Кзневажл.Він став немов відлюдником від часу, як стратив сина (О. Кобилянська); Одгородився [Рогуля] високим тином.. від людей, а люди прозвали його відлюдком (Ф. Малицький); А скупак відлюдьком був, не ходив нікуди (Д. Павличко); - А в мене нелюдим якийсь: все сидить у своїй хаті (Панас Мирний); У дворі в Івана завжди.. панувала.. тиша.. А ще - лад і чистота, їх самітник Іван пильнував навдивовижу (В. Логвиненко); - Одного ніяк не доберу: за що вона тебе, безлюдька, покохала? (Ю. Шовкопляс); [Горпина (тягне Василя за руку):] Люде добрі, подивіться на оцього сича! (М. Кропивницький); На мене, маленького дикуна, справило все це [князівський маєток] надзвичайне враження (С. Васильченко); - Зіслали [Густава] в батьківський Доренбург, живе тепер там вовкулакою (О. Гончар).