БЕЗЛЮ́ДНИЙ (про місцевість, населений пункт, вулицю і т. ін. - такий, де не видно або дуже мало чи зовсім немає в даний момент людей), НЕЛЮ́ДНИЙрідше,ПУСТЕ́ЛЬНИЙпідсил., ПУСТИ́ННИЙпідсил., ПУСТОПОРО́ЖНІЙпідсил.розм.; МАЛОЛЮ́ДНИЙ (де мало людей); ВІДЛЮ́ДНИЙ (який рідко відвідують люди); ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й (звичайно про приміщення, населений пункт, вулицю). Вулиця стояла порожня, безлюдна (О. Копиленко); Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Марко Вовчок); Київ 6 листопада 1943 року був пустельний, - всіх киян німці вигнали геть (Ю. Яновський); Вихор якийсь час бачив самотню постать матері над пустинним шляхом (В. Кучер); У місті було чимало садків, чимало пустопорожніх місць (Марко Вовчок); Видно, не часто на малолюдному хуторі заходили до них гості (А. Іщук); Коли йому ставало особливо радісно на душі, він шукав відлюдного місця й співав досхочу (Ю. Яновський); Смутний і невеселий сидів пан судденко, Дем’ян Омелянович Халявський, у своїм хуторі, у пустій хаті, відкіль повиганяв усіх з серця (Г. Квітка-Основ’яненко). - Пор. 3. ме́ртвий.

МЕ́РТВИЙ (про дім, вулицю і т. ін. - позбавлений ознак життя, порожній, спустілий), НЕЖИВИ́Й, БЕЗЖИТТЄ́ВИЙ, БЕЗЖИ́ВНИЙ. Палац був порожній, мертвий (В. Винниченко); Мовчать квартали неживі, за мною тіні, тільки тіні (В. Сосюра); Оленчук повагом бреде поміж бур’янами, оглядає перед собою бурий безжиттєвий степ (О. Гончар); Соняшники.. мали зелений і свіжий вигляд. Земля поміж них не здавалася безживною і приреченою (з журналу). - Пор. безлю́дний.