-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний бездо́мний бездо́мна бездо́мне бездо́мні
родовий бездо́много бездо́мної бездо́много бездо́мних
давальний бездо́мному бездо́мній бездо́мному бездо́мним
знахідний бездо́мний, бездо́много бездо́мну бездо́мне бездо́мні, бездо́мних
орудний бездо́мним бездо́мною бездо́мним бездо́мними
місцевий на/у бездо́мному, бездо́мнім на/у бездо́мній на/у бездо́мному, бездо́мнім на/у бездо́мних

Словник синонімів

БЕЗДО́МНИЙ (який не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНІЙ (який не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ, БЕЗПРИХИ́ЛЬНИЙдіал.,БЕЗПРИЧА́ЛЬНИЙдіал. (позбавлений домашнього притулку, родинної опіки). Вночі у брудній камері, забитій бездомними людьми, нагнаними з Борислава, Іван почував себе зовсім погано (С. Колесник); Баба Оксана була під літами, та ще кріпка собі жінка, бездітна, безхатня (Б. Грінченко); А на темних шляхах, біля вогнищ, наче стани циган - безпритульні бурлаки (З. Тулуб); - Я хочу стати за няньку або за економку, бо я, бачте, безприхильна й безпричальна удова (І. Нечуй-Левицький). - Пор. безрі́дний.
БЕЗДО́МНИЙ (про свійських тварин - який не має свого господаря), БРОДЯ́ЧИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ (який прибився до чужого дому, стада і т. ін.; бродячий узагалі). Зажурчало в коров’яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (С. Васильченко); Ночами над пустирем сходить золотушний місяць, і бродячі собаки гризуться з-за кісток (О. Донченко); Літом [Денис] бив качок, зимою зайців і приблудних собак, здирав шкури, чинбарив і продавав хутірським хлопцям на бубни (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. ди́кий.
БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ[САМІ́ТНИ́Й], ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Нпідсил.розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙпідсил.розм., ОДИ́Н-ОДНІ́СІНЬКИЙпідсил.розм. (перев. при дієсловах існування, зміни родинного стану: бути, жити, рости, стати, лишитися і т. ін.). Цими шляхами, каже брат Степан, часто проходять на південь України, до Чорного моря всякі бідаки, безрідні та босі, наймити і голота (Т. Масенко); Безсімейним фахівцям надається гуртожиток; Пішла вона [Миша] звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хозяйство завести маленьке (Л. Глібов); То було його перше й останнє.. кохання.. Він став недовірливий до людей, похмурий і самітний (О. Донченко); У лазареті з місяць пролежав [Ігнат], а потім і не ходив більш до пана Івана, не питав про Оленку. Москалем він одиноким вік звікував, мов той дуб суховерхий (П. Куліш); Тепер ми не самі. Дружина й мати - Дітей, як власне око бережеш (Л. Дмитерко); Один я на світі без роду, і доля - Стеблина-билина на чужому полі (Т. Шевченко); - Я сирота, - одказала Галя. - Я живу сама-одна коло Києва (Марко Вовчок); І Йосипа твого не стало. А ти, як палець той, осталась Одна-однісінька! (Т. Шевченко). - Пор. 1. бездо́мний.
БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя - пов’язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Йрозм.,ЦИГА́НСЬКИЙжарт.,БІВУА́ЧНИЙ[БІВА́ЧНИЙ]рідше,БУРЛА́ЦЬКИЙзаст., розм.Пробийголови та пропийдуші, звиклі до крові, до бездомного розбійницького життя! (О. Гончар); Промайнули Юнацькі весни мандрівні (П. Воронько); В тім протязі часу бували довші перерви, та всі листи від 1877 до 1881 р. пропали в тривожних роках мого кочового життя (І. Франко); Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (С. Добровольський); - Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (І. Нечуй-Левицький).
ДИ́КИЙ (про тварин, які живуть на волі),НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, ЗДИЧА́ВІ́ЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (про свійських тварин). Над плесами вилися зграями дикі качки (І. Нечуй-Левицький); Він навіть не дивився на неї і, як неприручений звір, увесь час ховав на підлозі свої колись добрі очі (М. Хвильовий); В темних сінях здичавілий кіт, приснувши, мотонувся по драбині на горище (І. Цюпа). - Пор. 2. бездо́мний.

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний бездо́мний бездо́мна бездо́мне бездо́мні
родовий бездо́много бездо́мної бездо́много бездо́мних
давальний бездо́мному бездо́мній бездо́мному бездо́мним
знахідний бездо́мний, бездо́много бездо́мну бездо́мне бездо́мні, бездо́мних
орудний бездо́мним бездо́мною бездо́мним бездо́мними
місцевий на/у бездо́мному, бездо́мнім на/у бездо́мній на/у бездо́мному, бездо́мнім на/у бездо́мних

Словник синонімів

БЕЗДО́МНИЙ (який не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНІЙ (який не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ, БЕЗПРИХИ́ЛЬНИЙдіал.,БЕЗПРИЧА́ЛЬНИЙдіал. (позбавлений домашнього притулку, родинної опіки). Вночі у брудній камері, забитій бездомними людьми, нагнаними з Борислава, Іван почував себе зовсім погано (С. Колесник); Баба Оксана була під літами, та ще кріпка собі жінка, бездітна, безхатня (Б. Грінченко); А на темних шляхах, біля вогнищ, наче стани циган - безпритульні бурлаки (З. Тулуб); - Я хочу стати за няньку або за економку, бо я, бачте, безприхильна й безпричальна удова (І. Нечуй-Левицький). - Пор. безрі́дний.
БЕЗДО́МНИЙ (про свійських тварин - який не має свого господаря), БРОДЯ́ЧИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ (який прибився до чужого дому, стада і т. ін.; бродячий узагалі). Зажурчало в коров’яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (С. Васильченко); Ночами над пустирем сходить золотушний місяць, і бродячі собаки гризуться з-за кісток (О. Донченко); Літом [Денис] бив качок, зимою зайців і приблудних собак, здирав шкури, чинбарив і продавав хутірським хлопцям на бубни (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. ди́кий.
БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ[САМІ́ТНИ́Й], ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Нпідсил.розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙпідсил.розм., ОДИ́Н-ОДНІ́СІНЬКИЙпідсил.розм. (перев. при дієсловах існування, зміни родинного стану: бути, жити, рости, стати, лишитися і т. ін.). Цими шляхами, каже брат Степан, часто проходять на південь України, до Чорного моря всякі бідаки, безрідні та босі, наймити і голота (Т. Масенко); Безсімейним фахівцям надається гуртожиток; Пішла вона [Миша] звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хозяйство завести маленьке (Л. Глібов); То було його перше й останнє.. кохання.. Він став недовірливий до людей, похмурий і самітний (О. Донченко); У лазареті з місяць пролежав [Ігнат], а потім і не ходив більш до пана Івана, не питав про Оленку. Москалем він одиноким вік звікував, мов той дуб суховерхий (П. Куліш); Тепер ми не самі. Дружина й мати - Дітей, як власне око бережеш (Л. Дмитерко); Один я на світі без роду, і доля - Стеблина-билина на чужому полі (Т. Шевченко); - Я сирота, - одказала Галя. - Я живу сама-одна коло Києва (Марко Вовчок); І Йосипа твого не стало. А ти, як палець той, осталась Одна-однісінька! (Т. Шевченко). - Пор. 1. бездо́мний.
БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя - пов’язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Йрозм.,ЦИГА́НСЬКИЙжарт.,БІВУА́ЧНИЙ[БІВА́ЧНИЙ]рідше,БУРЛА́ЦЬКИЙзаст., розм.Пробийголови та пропийдуші, звиклі до крові, до бездомного розбійницького життя! (О. Гончар); Промайнули Юнацькі весни мандрівні (П. Воронько); В тім протязі часу бували довші перерви, та всі листи від 1877 до 1881 р. пропали в тривожних роках мого кочового життя (І. Франко); Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (С. Добровольський); - Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (І. Нечуй-Левицький).
ДИ́КИЙ (про тварин, які живуть на волі),НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, ЗДИЧА́ВІ́ЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (про свійських тварин). Над плесами вилися зграями дикі качки (І. Нечуй-Левицький); Він навіть не дивився на неї і, як неприручений звір, увесь час ховав на підлозі свої колись добрі очі (М. Хвильовий); В темних сінях здичавілий кіт, приснувши, мотонувся по драбині на горище (І. Цюпа). - Пор. 2. бездо́мний.

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний бездо́мний бездо́мна бездо́мне бездо́мні
родовий бездо́много бездо́мної бездо́много бездо́мних
давальний бездо́мному бездо́мній бездо́мному бездо́мним
знахідний бездо́мний, бездо́много бездо́мну бездо́мне бездо́мні, бездо́мних
орудний бездо́мним бездо́мною бездо́мним бездо́мними
місцевий на/у бездо́мному, бездо́мнім на/у бездо́мній на/у бездо́мному, бездо́мнім на/у бездо́мних

Словник синонімів

БЕЗДО́МНИЙ (який не має житла, притулку); БЕЗХА́ТНІЙ (який не має своєї хати); БЕЗПРИТУ́ЛЬНИЙ, БЕЗПРИХИ́ЛЬНИЙдіал.,БЕЗПРИЧА́ЛЬНИЙдіал. (позбавлений домашнього притулку, родинної опіки). Вночі у брудній камері, забитій бездомними людьми, нагнаними з Борислава, Іван почував себе зовсім погано (С. Колесник); Баба Оксана була під літами, та ще кріпка собі жінка, бездітна, безхатня (Б. Грінченко); А на темних шляхах, біля вогнищ, наче стани циган - безпритульні бурлаки (З. Тулуб); - Я хочу стати за няньку або за економку, бо я, бачте, безприхильна й безпричальна удова (І. Нечуй-Левицький). - Пор. безрі́дний.
БЕЗДО́МНИЙ (про свійських тварин - який не має свого господаря), БРОДЯ́ЧИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ (який прибився до чужого дому, стада і т. ін.; бродячий узагалі). Зажурчало в коров’яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (С. Васильченко); Ночами над пустирем сходить золотушний місяць, і бродячі собаки гризуться з-за кісток (О. Донченко); Літом [Денис] бив качок, зимою зайців і приблудних собак, здирав шкури, чинбарив і продавав хутірським хлопцям на бубни (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. ди́кий.
БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ[САМІ́ТНИ́Й], ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Нпідсил.розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙпідсил.розм., ОДИ́Н-ОДНІ́СІНЬКИЙпідсил.розм. (перев. при дієсловах існування, зміни родинного стану: бути, жити, рости, стати, лишитися і т. ін.). Цими шляхами, каже брат Степан, часто проходять на південь України, до Чорного моря всякі бідаки, безрідні та босі, наймити і голота (Т. Масенко); Безсімейним фахівцям надається гуртожиток; Пішла вона [Миша] звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хозяйство завести маленьке (Л. Глібов); То було його перше й останнє.. кохання.. Він став недовірливий до людей, похмурий і самітний (О. Донченко); У лазареті з місяць пролежав [Ігнат], а потім і не ходив більш до пана Івана, не питав про Оленку. Москалем він одиноким вік звікував, мов той дуб суховерхий (П. Куліш); Тепер ми не самі. Дружина й мати - Дітей, як власне око бережеш (Л. Дмитерко); Один я на світі без роду, і доля - Стеблина-билина на чужому полі (Т. Шевченко); - Я сирота, - одказала Галя. - Я живу сама-одна коло Києва (Марко Вовчок); І Йосипа твого не стало. А ти, як палець той, осталась Одна-однісінька! (Т. Шевченко). - Пор. 1. бездо́мний.
БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя - пов’язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Йрозм.,ЦИГА́НСЬКИЙжарт.,БІВУА́ЧНИЙ[БІВА́ЧНИЙ]рідше,БУРЛА́ЦЬКИЙзаст., розм.Пробийголови та пропийдуші, звиклі до крові, до бездомного розбійницького життя! (О. Гончар); Промайнули Юнацькі весни мандрівні (П. Воронько); В тім протязі часу бували довші перерви, та всі листи від 1877 до 1881 р. пропали в тривожних роках мого кочового життя (І. Франко); Поки що ніяких сутичок з ворогом не було, і козакам набридло одноманітне бівуачне життя (С. Добровольський); - Мені вже трохи обридло бурлацьке та циганське життя та блуканина (І. Нечуй-Левицький).
ДИ́КИЙ (про тварин, які живуть на волі),НЕПРИРУ́ЧЕНИЙ, ЗДИЧА́ВІ́ЛИЙ, ЗДИЧІ́ЛИЙ (про свійських тварин). Над плесами вилися зграями дикі качки (І. Нечуй-Левицький); Він навіть не дивився на неї і, як неприручений звір, увесь час ховав на підлозі свої колись добрі очі (М. Хвильовий); В темних сінях здичавілий кіт, приснувши, мотонувся по драбині на горище (І. Цюпа). - Пор. 2. бездо́мний.