БЕЗДА́РАрозм. зневажл. (необдарована, позбавлена таланту людина), НЕЗДА́РАрозм. зневажл.,БЕЗДА́РНІСТЬрозм. рідше;ПОСЕРЕ́ДНІСТЬрозм. (ужив. як пом’якшена назва). Молодь трупи складалася з талантів і з бездар (Ю. Смолич); Треба знати, що від кого вимагати, отже, серед співробітників не повинно бути посередностей, нездар, нещасливців (О. Лупій); Він [літератор] був би "круглою бездарністю" на сцені (Леся Українка).