безгучний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безгу́чний безгу́чна безгу́чне безгу́чні
родовий безгу́чного безгу́чної безгу́чного безгу́чних
давальний безгу́чному безгу́чній безгу́чному безгу́чним
знахідний безгу́чний, безгу́чного безгу́чну безгу́чне безгу́чні, безгу́чних
орудний безгу́чним безгу́чною безгу́чним безгу́чними
місцевий на/у безгу́чному, безгу́чнім на/у безгу́чній на/у безгу́чному, безгу́чнім на/у безгу́чних

Словник синонімів

БЕЗЗВУ́ЧНИЙ (який не супроводжується звучанням, якого не чути), БЕЗГУ́ЧНИЙрідше, НЕЧУ́ТНИЙ, БЕЗШУ́МНИЙ (який відбувається без шуму). Від беззвучного сміху беззубий рот йому розтягся аж до вух (П. Панч); Безгучною процесією пройшли вони поміж спустілими мурами (М. Коцюбинський); Десь у хвойній верховині завовтузилася білка і, збита її безшумним стрибком, суха шишечка довго летіла, постукуючи по галузках, на землю (О. Донченко). - Пор. 1. ти́хий.
БЕЗМО́ВНИЙ (який виявляється без слів, не супроводжується мовленням), МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, НІМИ́Й, НІМО́ТНИЙ, БЕЗГОЛО́СИЙрідше, БЕЗГУ́ЧНИЙрідше; БЕЗСЛОВЕ́СНИЙ, БЕЗСЛІ́ВНИЙрідше (який не супроводжується мовленням). Прекрасно, що Сашко був тут! Безмовна підтримка відігнала всю сьогоднішню легкодухість (О. Копиленко); Кілька хвилин обоє в мовчазній недовірі оглядають один одного (Д. Бедзик); Не забуду благородний Гордий вид. Мовчазливую зневагу і одхід (А. Кримський); Обидва солдати замовкли і, дивлячись з німим запитанням один одному в обличчя, якийсь час зосереджено прислухалися (І. Багмут); Працівників у полі не чути. Одчайний безголосий сум обгорнув усе і кричить - просить робочих рук (Ю. Яновський); Обгорілі дерева з безгучним зойком здіймали вгору чорні гілки (С. Журахович); Всі, одначе, ждуть ще, що вирішить Килигей, ждуть, що ось-ось він подасть знак. Отой суворий безсловесний знак (О. Гончар); Зарічний дивився на пробуджену весною землю, як в обличчя друга, і вів з нею якусь безслівну розмову (М. Тарновський).