-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безгра́мотний безгра́мотна безгра́мотне безгра́мотні
родовий безгра́мотного безгра́мотної безгра́мотного безгра́мотних
давальний безгра́мотному безгра́мотній безгра́мотному безгра́мотним
знахідний безгра́мотний, безгра́мотного безгра́мотну безгра́мотне безгра́мотні, безгра́мотних
орудний безгра́мотним безгра́мотною безгра́мотним безгра́мотними
місцевий на/у безгра́мотному, безгра́мотнім на/у безгра́мотній на/у безгра́мотному, безгра́мотнім на/у безгра́мотних

Словник синонімів

НЕПИСЬМЕ́ННИЙ (який не вміє читати й писати), НЕГРА́МОТНИЙ, БЕЗГРА́МОТНИЙпідсил.Касир і справді обдурював неписьменних темних господарів (І. Нечуй-Левицький); - Ви - діди та батьки - ще доживете з бідою свій вік неграмотними. Але вашим дітям зовсім буде кепсько (М. Коцюбинський). - Пор. неосві́чений.
НЕВМІ́ЛИЙ (який не має достатнього вміння, певного досвіду в чому-небудь; зроблений без уміння), НЕВПРА́ВНИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙрозм.,НЕЗДА́ЛИЙдіал.;НЕКВАЛІФІКО́ВАНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙрозм.,БЕЗГРА́МОТНИЙрозм. (про фахівця з якої-небудь галузі, його роботу або її результати); БЕЗРУ́КИЙрозм. (невмілий, незграбний у роботі). Галя була ще дуже молоденька, невміла, недосвідчена (Марко Вовчок); Через місяць Марія стала на ноги. Ходила, мов дитина, що робить невмілі перші кроки (І. Цюпа). Хоч з нього був невправний промовець, але він зрозумів, що в ці хвилини мусить говорити вправно (С. Скляренко); Від невправного удару молотка цвях зігнувся (С. Чорнобривець); Осел був чесний неборак... Одна біда - що недотепний вдався (Л. Глібов); Сьогодні мали остаточно вирішити, що робити з некваліфікованими людьми (М. Ю. Тарновський); Професійно безграмотний працівник. - Пор. недосві́дчений.
НЕОСВІ́ЧЕНИЙ (який не здобув освіти), НЕВЧЕ́НИЙ, НЕОДУКО́ВАНИЙзаст.; МАЛОГРА́МОТНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙпідсил.,БЕЗГРА́МОТНИЙпідсил. (який погано розбирається в якій-небудь галузі знань); НЕІНТЕЛІГЕ́НТНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, НЕРОЗВИ́НЕНИЙ[НЕРОЗВИ́НУТИЙ], СІ́РИЙпідсил.,ТЕ́МНИЙпідсил.,РЕ́ПАНИЙзневажл. (неосвічений, з недостатнім культурним та інтелектуальним розвитком). [Тарас:] Соня - гарна дівчина, але зовсім неосвічена, зовсім мало вчилась і читала (Б. Грінченко); От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! (М. Коцюбинський); Технічно малограмотна людина; [Омелько:] А справді, і я знав її [загадку]. [Іван:] Та справді ж, справді у решеті дірки! Ех, ви, неграмотні! Ану вгадайте другу! (М. Кропивницький); Це припустити могла б людина абсолютно безграмотна (В. Еллан); Жінка його не сподобалась мені: неінтелігентна, нецікава (М. Коцюбинський); Боже, які ми ще некультурні (М. Коцюбинський); - Підеш, серце, за такого сірого та репаного мужика, як і твій батько (І. Нечуй-Левицький); Колись.. русалки були.. - Забобони темних людей, Бабарихо, - суворо сказав Пронька (О. Донченко). - Пор. неви́хований, неписьме́нний.