ТИ́ША (стан, коли десь немає звуків; відсутність розмов), ЗА́ТИ́ШОК, ТИШпоет.; БЕЗГОЛО́ССЯ, БЕЗМО́ВНІСТЬ, БЕЗГОМІ́ННЯ, БЕ́ЗГОМІНЬрозм. (відсутність голосів, звуків, гомону). Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля (Ю. Яновський); Шумів столітній ліс.., за його гуком нічого не чутно було навкруги, тільки й затишок - коло пасіки (Панас Мирний); Заклубились намети в долині, Шлях спадає в настояну тиш (М. Стельмах); Пустель і тюрем безголосся, Жагучий крик кривавих сліз, - Усе, що в них ввійшло й впеклося, Він [Тарас] нерозтрачено проніс (М. Бажан); Мабуть, ніколи не забуде Горпина того зимового лісу, білої урочистості й безмовності (Ю. Яновський); Вона почала перебігати з кімнати в кімнату і доти перебігала, аж поки гнітюче безгоміння не перелякало її до смерті (М. Хвильовий); Це було те, що мовби судилося їм: оця світла повита місячним маревом ніч, оця чаруюча плавнева безгомінь... (О. Гончар).