безголовий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безголо́вий безголо́ва безголо́ве безголо́ві
родовий безголо́вого безголо́вої безголо́вого безголо́вих
давальний безголо́вому безголо́вій безголо́вому безголо́вим
знахідний безголо́вий, безголо́вого безголо́ву безголо́ве безголо́ві, безголо́вих
орудний безголо́вим безголо́вою безголо́вим безголо́вими
місцевий на/у безголо́вому, безголо́вім на/у безголо́вій на/у безголо́вому, безголо́вім на/у безголо́вих

Словник синонімів

ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙрозм.,ПУСТОГОЛО́ВИЙрозм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙрозм., ТУПОГОЛО́ВИЙрозм., ДУБОГОЛО́ВИЙрозм., БЕЗГОЛО́ВИЙрозм., БЕЗМО́ЗКИЙрозм., ДУРНОЛО́БИЙрозм., ПУСТОЛО́БИЙрозм., ТВЕРДОЛО́БИЙрозм., ТУПОЛО́БИЙрозм., МІДНОЛО́БИЙрозм.,НЕСПО́ВНА́ РО́ЗУМУрозм., КРУ́ЧЕНИЙзневажл., ТУПОРИ́ЛИЙзневажл.,ДУРНОВЕ́РХИЙзневажл.,ПРИШЕЛЕ́ПУВАТИЙвульг.,ПРИШЕЛЕ́ПКУВАТИЙвульг.,ПРИТЕЛЕ́ПКУВАТИЙвульг.,МАКОЦВІ́ТНИЙдіал.;ДУРНУВА́ТИЙрозм., ПРИДУ́РКУВАТИЙ розм., НЕДОУ́МКУВАТИЙрозм., ДУБУВА́ТИЙрозм., ТУМАНУВА́ТИЙрозм., БЛАГУВА́ТИЙрозм., ГЛУПУВА́ТИЙрозм.рідше (також - який виражає деяку розумову обмеженість, тупість). Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний (казка); Ви бачите, які ми були по-дитячому нерозумні (Ю. Яновський); Татарченко просто нерозвинений, відсталий йолоп(О. Донченко); Як часом каже [Миша] про кого, що недотепний, дурнуватий, то каже, що "він математики ні в зуб не знає" (Леся Українка); Він зрозумів, що далі не стерпить, штурхне цього набурмосеного тупого солдафона (М. Чабанівський); Він був собі чоловік досить заможний, але прибитий панщиною, невчений і зроду-таки трохи тупоумний (І. Франко); - Стривайте, дурноголові! - кричав сотник.. - Що то ви стрибаєте в прірву? (М. Старицький); [Стасенко:] Я просто уважаю його за теє, що він єсть: за нікчемне дрантя пустоголове, і більш нічого (Олена Пчілка); - Ваш винахід проб’є тім’я тупоголовим Євгановим (О. Донченко); - Як прийдеш від якого-небудь дубоголового купецького балбеса, так .. ваш [син] здається прямо Спінозою (Г. Хоткевич); Чого їм тра від неї, нерозумної дівчини? Так, так, дурної та безголової, необачної дурепи (О. Ільченко); Хоч ти й освічена особа, Але, по суті, - твердолоба (І. Муратов); Цей туполобий страж спокійно може собі дозволити читати проповіді й напоумляти професорів, поетів, художників (Вас. Шевчук); - Я не хочу вас образити.., але хтось з нас двох напевне несповна розуму (В. Собко); [Перший старий ткач:] От кручені! Де тут глузд? де тут розум? Се ж чорт зна до чого дійде (переклад Лесі Українки); Казала [Параска:] скажи батькові, щоб за життя поділив нас - не схотів?.. Бо дурний, бо безмозкий! (Панас Мирний); А я, дурний, не бачивши Тебе, цяце, й разу, Та й повірив тупорилим Твоїм віршомазам (Т. Шевченко); - Дурноверхий Вітя витіва таке, що й на голову не налізе (С. Васильченко); - І не слухайте його, пришелепуватого! Що він тямить? Меле таке, як з білої гарячки! (М. Стельмах); Ох і дурна ж я, пришелепкувата, .. ну куди ж я біжу (Є. Гуцало); Ой густий очерет да й макухуватий. Чи ти ж мене не пізнав, прителепкуватий? (пісня); - І ти її, Гордію, отаку макоцвітну, тримаєш коло себе? (Д. Бедзик); Гарний хлопець на виду, та придуркуватий (приказка); Недоумкуватий парубок той Яків, порішили дівчата (К. Гордієнко); Батальйоном командує майор Мєшков, людина надзвичайно обмежена і дубувата (З. Тулуб); Він.. штуркав підпасича, трохи тумануватого хлопчика (І. Франко); Сміх її тепер був неприродний і тупий. Так сміються тільки хворі чи благуваті люди (Л. Смілянський); Оженився дурний, та взяв глупувату; та не знали, що робити - запалили хату (пісня). - Пор. 1. божеві́льний, 2. обме́жений.