безвладний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний безвла́дний безвла́дна безвла́дне безвла́дні
родовий безвла́дного безвла́дної безвла́дного безвла́дних
давальний безвла́дному безвла́дній безвла́дному безвла́дним
знахідний безвла́дний, безвла́дного безвла́дну безвла́дне безвла́дні, безвла́дних
орудний безвла́дним безвла́дною безвла́дним безвла́дними
місцевий на/у безвла́дному, безвла́днім на/у безвла́дній на/у безвла́дному, безвла́днім на/у безвла́дних

Словник синонімів

БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙпідсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙпідсил.розм.; БЕЗПО́МІЧНИЙ (нездатний сам собі допомогти); БЕЗЗА́ХИСНИЙ, БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не може захистити себе в якій-небудь ситуації); БЕЗВЛА́ДНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙрідше,НЕ́МІЧНИЙ (який зовсім не знаходить у собі сил, можливостей діяти). Юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко); Іван Дума мав повну рацію, коли говорив про недолуге командування Галицької армії (В. Гжицький); Він [Арсен] здався їй [Ярославі] смішним і жалюгідним. Справді, якийсь недорікуватий Дон-Кіхот! (Л. Дмитерко); Я відчував, що я безпомічний, як немовля (Ю. Яновський); Як і решта людей, він навіть буває беззахисним, вразливим (О. Гончар); А вона [актриса] лежала на софі, безвладна, апатична і слухала його [поета] читання (Леся Українка); Я безсилий, щоб описати батьківські переживання й муки (Ю. Збанацький); А приходив додому [Юріштан] - і кудись дівалася вся його власть, щезала міць, чув себе безсильним перед сею блідою хоровитою женщиною (Г. Хоткевич). - Пор. 1. незда́тний.
НЕЗДА́ТНИЙна що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙдо чого, з інфін.,заст.,НЕСПОСІ́БНИЙдо чого, з інфін., заст.;НЕСПРОМО́ЖНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙрідше,БЕЗВЛА́ДНИЙ, НЕ В СИ́ЛІ[СИ́ЛАХ], НЕ В ЗМО́ЗІ[СПРОМО́ЗІ] (з інфін. - який хоче або повинен, але не може щось зробити); НЕПРИДА́ТНИЙдо чого,НЕЗУГА́РНИЙдо чого, з інфін., розм. (який не має навичок до чого-небудь, не вміє робити чогось); НЕГО́ЖИЙна що, до чого, розм.,НЕГОДЯ́ЩИЙдо чого і без додатка, розм.,НЕ ГО́ДНИЙ[НЕ ГО́ДЕН] з інфін. і без додатка, розм.,НЕГІ́ДНИЙна що, до чого, рідко (неспроможний фізично що-небудь робити). Почуває сама [Катька], що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Л. Смілянський); Хоч нездібний до публічної служби, він, проте, не був зовсім сліпий (І. Франко); Добираючи слів, він зауважив, що війна - річ жахлива, хоч досі людство і неспроможне цілком її уникнути (П. Кочура); Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти - безсила боронитися (Г. Хоткевич); А він продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (А. Шиян); Будучи безвладним заперечити своєму начальнику, зібрав [секретар] миттю папери, уклонився і пішов собі геть (Г. Епік); Солдат віддав знамено до музею, Хоч був не в силі здержати сльозу (В. Бичко); Очі не в змозі були одірватися від його карих очей, що вабили до себе, підкоряли (А. Шиян); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним (Григорій Тютюнник); До самих Семидолів Настуня не промовила й слова, і Мірошник почував себе зніяковілим школярем, він був незугарний викликати її на серйозну розмову (М. Зарудний); Звісно, вони не помилують за подібні штучки, та йому дарма. Все рівно він ні до чого негожий став (О. Гуреїв); Зовсім негодящий Онисько до будь-якої роботи (Григорій Тютюнник); - А я б що з таким чоловіком подіяла, що робити не годен? (М. Коцюбинський); От ще остатня надія, - може, буде негідний на службу. Та на лихо собі Корній вдався парубком гарним, - високий, дужий (Леся Українка). - Пор. 1. безпора́дний, 1. невмі́лий, 1. незді́бний.