БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙпідсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙпідсил.розм.; БЕЗПО́МІЧНИЙ (нездатний сам собі допомогти); БЕЗЗА́ХИСНИЙ, БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не може захистити себе в якій-небудь ситуації); БЕЗВЛА́ДНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙрідше,НЕ́МІЧНИЙ (який зовсім не знаходить у собі сил, можливостей діяти). Юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко); Іван Дума мав повну рацію, коли говорив про недолуге командування Галицької армії (В. Гжицький); Він [Арсен] здався їй [Ярославі] смішним і жалюгідним. Справді, якийсь недорікуватий Дон-Кіхот! (Л. Дмитерко); Я відчував, що я безпомічний, як немовля (Ю. Яновський); Як і решта людей, він навіть буває беззахисним, вразливим (О. Гончар); А вона [актриса] лежала на софі, безвладна, апатична і слухала його [поета] читання (Леся Українка); Я безсилий, щоб описати батьківські переживання й муки (Ю. Збанацький); А приходив додому [Юріштан] - і кудись дівалася вся його власть, щезала міць, чув себе безсильним перед сею блідою хоровитою женщиною (Г. Хоткевич). - Пор. 1. незда́тний.

НЕЗДА́ТНИЙна що, до чого, з інфін. (який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь), НЕЗДІ́БНИЙдо чого, з інфін.,заст.,НЕСПОСІ́БНИЙдо чого, з інфін., заст.;НЕСПРОМО́ЖНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙрідше,БЕЗВЛА́ДНИЙ, НЕ В СИ́ЛІ[СИ́ЛАХ], НЕ В ЗМО́ЗІ[СПРОМО́ЗІ] (з інфін. - який хоче або повинен, але не може щось зробити); НЕПРИДА́ТНИЙдо чого,НЕЗУГА́РНИЙдо чого, з інфін., розм. (який не має навичок до чого-небудь, не вміє робити чогось); НЕГО́ЖИЙна що, до чого, розм.,НЕГОДЯ́ЩИЙдо чого і без додатка, розм.,НЕ ГО́ДНИЙ[НЕ ГО́ДЕН] з інфін. і без додатка, розм.,НЕГІ́ДНИЙна що, до чого, рідко (неспроможний фізично що-небудь робити). Почуває сама [Катька], що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Л. Смілянський); Хоч нездібний до публічної служби, він, проте, не був зовсім сліпий (І. Франко); Добираючи слів, він зауважив, що війна - річ жахлива, хоч досі людство і неспроможне цілком її уникнути (П. Кочура); Лютиться стара, а вже нічого не годна вдіяти - безсила боронитися (Г. Хоткевич); А він продовжує зустрічатися із Зінькою, і це вона знає, але перешкодити чи припинити ці зустрічі безсильна (А. Шиян); Будучи безвладним заперечити своєму начальнику, зібрав [секретар] миттю папери, уклонився і пішов собі геть (Г. Епік); Солдат віддав знамено до музею, Хоч був не в силі здержати сльозу (В. Бичко); Очі не в змозі були одірватися від його карих очей, що вабили до себе, підкоряли (А. Шиян); Вдався Улас до сільського господарства зовсім непридатним (Григорій Тютюнник); До самих Семидолів Настуня не промовила й слова, і Мірошник почував себе зніяковілим школярем, він був незугарний викликати її на серйозну розмову (М. Зарудний); Звісно, вони не помилують за подібні штучки, та йому дарма. Все рівно він ні до чого негожий став (О. Гуреїв); Зовсім негодящий Онисько до будь-якої роботи (Григорій Тютюнник); - А я б що з таким чоловіком подіяла, що робити не годен? (М. Коцюбинський); От ще остатня надія, - може, буде негідний на службу. Та на лихо собі Корній вдався парубком гарним, - високий, дужий (Леся Українка). - Пор. 1. безпора́дний, 1. невмі́лий, 1. незді́бний.