ВВИЖА́ТИСЯ[УВИЖА́ТИСЯ]кому (поставати перед очима ніби наяву), БА́ЧИТИСЯ, МАЯ́ЧИ́ТИ, МАЯЧІ́ТИ, МА́РИТИСЯ, ПРИВИ́ДЖУВАТИСЯ, ПРИВИДЖА́ТИСЯ, ЗДАВА́ТИСЯрідше,ПРИВИЖА́ТИСЯрідко, УЗДРІВА́ТИСЯ[ВЗДРІВА́ТИСЯ]рідко,ВИ́ДІТИСЯрозм., МРІ́ТИСЯрозм., МЕРЕ́ЩИТИСЯрозм. рідко,ВВИ́ДЖУВАТИСЯ[УВИ́ДЖУВАТИСЯ]діал., МАЯ́ЧИ́ТИСЯбезос. діал. - Док.: приви́дітися, уздрі́тися[вздрі́тися]. Згадались солов’ї у рідному селі,.. ввижались черешні в білих хмаринках цвіту (В. Гжицький); Він заснув,.. і в сні отому Рідний край увижався йому (П. Грабовський); Ясно у віддалі пам’яті бачаться й нині Шлях, вітряки золоті по горі (В. Мисик); Їй.. Карпо не сходив з думки, його постать, ясний.. погляд маячив перед очима (Панас Мирний); В очах [кондитера] маячіли рожеві розводи на великому торті (О. Слісаренко); Вдивлявсь художник у пітьму, в якій, можливо, на хвилину і сонце марилось йому (М. Упеник); Яким поглядав в одчинене вікно.. і пригадував ту важку науку в бурсі, як йому привиджувались у класі зелені степи (І. Нечуй-Левицький); І привиділась Хариті вижата нива (М. Коцюбинський); Їй привиджається хата її родичів, з котрої вийшла (О. Кобилянська); Йому все яблуня здавалась, Покою не було очам (І. Котляревський); Христя підійшла й сказала: - Чи мені привиділось, - щось наче за ставком перед самим носом перебігло. Ваші всі тут? - Тобі то вчувається, то вздрівається, - відказав Верига (П. Панч); Ще не відгриміла світова війна, а поетові [Малишкові] вже видяться "косарі в лугах на косовиці, голуби над гілкою черешні..." (М. Рильський); Куди б не скинув я оком, образ твій мріється всюди (П.Грабовський); Йому мерещилися беззв’язні обривки тих картин, що він нинішнього дня бачив (І. Франко); Якийсь неначе рай увиджується їй в фантазії, заколиханій тихим, одностайним сільським життям (І. Нечуй-Левицький). - Пор. сни́тися, уявля́тися.

II. ЗДАВА́ТИСЯ (справляти якесь враження, мати в чиїйсь уяві той чи інший образ), БА́ЧИТИСЯ, ВБАЧА́ТИСЯ[УБАЧА́ТИСЯ], ВИДАВА́ТИСЯ, УВИЖА́ТИСЯ[ВВИЖА́ТИСЯ], ПОКА́ЗУВАТИСЯ, УВАЖА́ТИСЯ[ВВАЖА́ТИСЯ]рідко. - Док.: зда́тися, ви́датися, показа́тися, пома́ритися, пови́дітися. Цей плечистий майор з сірими розумними очима здавався їм всемогутнім заступником, який все може, досить тільки звернутись до нього (О. Гончар); Земля бачилась їм на всіх румбах від Сяну до Владивостока, від Мурманська до Балаклави (В. Кучер); Правдиво ж, мабуть, кажуть, що якими б рідними не вбачались свекор та свекруха, а нарешті невістка їм все-таки чужа... (М. Кропивницький); Університет видавався мені за казковий світ, у якому вчаться незвичайні люди (П. Панч); Грому і блискавки він боїться, а веселку любить, вона йому ввижається дівчиною, яка вбрала свій вінок різнобарвними стрічками (М. Стельмах); Високий, тонкий станом, він показався Онисі через шибки ще кращим (І. Нечуй-Левицький); Мені повиділося в тій хвилі, що якийсь дивний.. усміх заграв на лиці хлопця (І. Франко).

ЗУСТРІ́НУТИкого (ідучи чи пройшовши куди-небудь, зійтися з кимось, помітити когось), ЗУСТРІ́ТИ, ЗУСТРІ́НУТИСЯз ким,ЗУСТРІ́ТИСЯз ким,ПОБА́ЧИТИ, ПОБА́ЧИТИСЯз ким,СТРІ́НУТИрозм.,СТРІ́ТИрозм.,СТРІ́НУТИСЯз ким, розм.,СТРІ́ТИСЯз ким, розм.,ПОСТРІЧА́ТИрозм.,ПОВИДА́ТИСЯз ким, розм.,ЗАБА́ЧИТИСЯ[ЗОБА́ЧИТИСЯ]з ким, розм.,УСТРІ́НУТИ[ВСТРІ́НУТИ]діал.,УСТРІ́ТИ[ВСТРІ́ТИ]діал.,УЗДРІ́ТИСЯ[ВЗДРІ́ТИСЯ]з ким, заст.;ПЕРЕСТРІ́ТИ, ПЕРЕСТРІ́НУТИ, СПІТКА́ТИ, СПІТКА́ТИСЯз ким,ПЕРЕСТРІ́ТИСЯз ким, діал.,ПЕРЕСТРІ́НУТИСЯз ким, діал. (по дорозі, ідучи, їдучи і т. ін.); ЗДИ́БАТИ, НАДИ́БАТИрозм.,ПОДИ́БАТИрозм.,ПОДИ́БАТИСЯ розм.,СПОБІ́ГТИ діал. (перев. випадково або несподівано). - Недок.: зустріча́ти, зустріва́тидіал.зустріча́тися, ба́чити, ба́читися, стріча́ти, стріва́тирідкостріча́тисядіал.уздріва́тися[вздріва́тися], перестріва́ти, перестріча́тирозм.здиба́ти, зди́бувати, нади́бувати, надиба́ти, поди́бувати, поди́буватися, спобіга́ти. Було ще на зорю не здійметься, вона з коромислом біжить по воду, щоб людей менше зустрінути (Ганна Барвінок); В перервах між лекціями я ходив по коридорах, сподіваючись зустріти Марію (Є. Гуцало); У теплі дні збирання винограду Її він стрів. На мулах нешвидких вона верталась із ясного саду Ясна, як сад, і радісна, як сміх (М. Рильський); Веселий, говорливий, жартує [Денис] з усіма, кого постріча (Г. Квітка-Основ’яненко); - Ото, значить, як ви нас устріли, ..і страху ж я набрався, Господи! (Панас Мирний); Якісь люди, назвавшись тітчиними сусідами, перестріли мене на вулиці й сказали, аби я завітав до тітки, бо вона захворіла (Є. Гуцало); Вже аж під Броварами випадково здибав [Артем Степанович] слобідчанина, діда-сусіду (Ю. Збанацький); Кілька годин тому комбриг надибав його серед захаращеної возами вулиці, розгубленого і переляканого (Ю. Бедзик); На порозі його спобіг земляк - отой лагідний Сошенко (Г. Косинка). - Пор. 1. натра́пити.