бачити 1

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ба́чити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ба́чмо
2 особа бач ба́чте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ба́читиму ба́читимемо, ба́читимем
2 особа ба́читимеш ба́читимете
3 особа ба́читиме ба́читимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ба́чу ба́чимо, ба́чим
2 особа ба́чиш ба́чите
3 особа ба́чить ба́чать
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ба́чачи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ба́чив ба́чили
жін. р. ба́чила
сер. р. ба́чило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ба́чений
Безособова форма
ба́чено
Дієприслівник
ба́чивши

Словник синонімів

БАЧу знач. вставн. сл., розм. (ужив. при потребі звернути увагу співрозмовника на певний аспект думки), БА́ЧИШ[БА́ЧИТЕ]розм., БА́ЧТЕрозм. ;РОЗУМІ́ЄШ[РОЗУМІ́ЄТЕ]розм.,ЗНА́ЄШ[ЗНА́ЄТЕ]розм. (мають менше змістове навантаження, ужив. звичайно з метою апеляції до слухача). Так, бач, біда: горобці щоліто повикльовують усе, що він [пан] ні понасіва (Г. Квітка-Основ’яненко); - Прийшов-таки? - бентежиться той. - А я оце ніяк, бачиш, не міг зібратися додому (М. Стельмах); - Не гнівайтесь.. на мою сорочку, - сказав сержант.. - Бачите, не мама її прала, а дівчата з фронтових пралень, а їм уже руки милом геть пороз’їдало... (О. Гончар); З такого смійсь, що світ пройти хвалився, Але спіткнувсь на першому ступні І сльози ллє, що, бачте, помилився: Бо сльози ті - дурні! (П. Грабовський); - Якраз, знаєте, на йоржеву юшку нагодились. Кипить, знаєте, вода, розумієте, власне, не вода, лавровий, розумієте, лист, перець (О. Довженко).
БА́ЧИТИ (сприймати зором), ЗРІ́ТИ[ЗДРІ́ТИ]заст., ВИ́ДІТИдіал.;ВИДА́ТИрозм. (звичайно із знач, повторюваної дії); ЛИЦЕЗРІ́ТИзаст., ірон. (звичайно зблизька); ДИВИ́ТИСЯ (у знач. вставн. сл., 1. ос. теп. ч.). Я й бачив горе скорше, ніж провину. Зрів слабість там, де другі підлість зрять (І. Франко). Еней і сам зо старшиною Анхиза добре поминав; Не здрів нічого пред собою, А ще з-за столу не вставав (І. Котляревський); Виходячи вчора з господи обозного, Оникій Бевзь уперше лицезрів красуню Роксолану (О. Ільченко); Мій парубок, дивлюсь, ніби почав приставати (Марко Вовчок). - Пор. 1. диви́тися, 1. поба́чити.
ВВАЖА́ТИ[УВАЖА́ТИ]ким, чим, яким, за кого-що (ставити на рівень із ким-, чим-небудь, прирівнювати до когось, чогось, ВИЗНАВА́ТИ, ПРИЗНАВА́ТИ, ЛІЧИ́ТИрідко,ПРИЙМА́ТИ (за кого-що), МА́ТИрозм., ПОЧИ́ТУВАТИзаст., ПОЧИТА́ТИзаст. (за кого-що); ПОЧУВА́ТИу спол. із сл. себе, ким, чим, рідко;ВБАЧА́ТИ[УБАЧА́ТИ], БА́ЧИТИ (у кому, чому кого, що). - Док.: призна́ти, ви́знати, порахува́ти, прийня́ти. Лаврін уже вважав себе за господаря (І. Нечуй-Левицький); Говорили всі одразу, говорив кожен голосно, мов бесідників своїх уважав за глухих (А. Головко); Визнати картину шедевром; Я себе не лічу за вірші віршівника (Панас Мирний); Він приймає переодягнену Онисю за доньку господаря (Д. Бедзик); [Хороший:] Так ви мене за приятеля маєте? (Олена Пчілка); Він почитує.. всіх немужиків за інакшу породу людей (Лесь Мартович); [Мар’яна:] Не маю я злих думок до тебе, бо за брата почитаю (С. Васильченко); - Почувай себе з нами не наймичкою, а господинею в хаті... (О. Гончар); З самого початку вбачали в ньому не стільки цезаря, скільки відважного авантюриста (О.Гончар); Вбачати в комусь свого противника.
ДИВИ́ТИСЯперев. на кого-що (спрямовувати погляд на когось, щось), ГЛЯДІ́ТИрозм.,ЗИ́РИТИрозм.,ГЛИ́ПАТИрозм.,НАВО́ДИТИ О́КОМрозм.,НАСТАВЛЯ́ТИСЯрозм.рідше,ЗРІ́ТИзаст.,СПОЗИРА́ТИзаст.;СПОСТЕРІГА́ТИкого, що,ВВАЖА́ТИ[УВАЖА́ТИ], ЗОРИ́ТИрозм.,НАЗИРА́ТИрозм., НАГЛЯДА́ТИрозм. (перев. уважно); ПОГЛЯДА́ТИ, БЛИ́МАТИ, ПОДИВЛЯ́ТИСЯрозм.,ЗИ́РКАТИрозм.,ПОЗИРА́ТИрозм., ПОГЛИ́ПУВАТИрозм.,ЗГЛЯДА́ТИ[ЗОГЛЯДА́ТИ]діал. (час від часу); ВИДИВЛЯ́ТИСЯ, ВИГЛЯДА́ТИСЯ (на себе або пильно); СПОГЛЯДА́ТИ (пасивно або уважно). Не дивись далеко, а гляди за очкуром (прислів’я); Перевізник відразу запримітив, що хлопці вперше попадають до Києва, бо занадто цікаво зирять туди й сюди (П. Загребельний); Матушка казначея недобрими очима глипала на худобу і на дітей (М. Стельмах); Тобі вже зазирає в очі твоє грядущеє. Не зри! Сльозу пророчую утри! (Т. Шевченко); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (О. Гончар); Міліціонер здалеку спостерігав, як вартовий по-діловому козиряв узбекові (І. Ле); Нікому й через думку не пробігло, аби вважати на задні двері (Лесь Мартович); Тоймі все стоїть, усе зорить в далечінь (А. Шиян); Заходилися люди полуднувати,.. а я за другим штабелем ліг і назираю: що буде? (І. Муратов); Соломії, очевидячки, сподобалося, що Роман наглядає на неї з садка (І. Нечуй-Левицький); Василь все поглядав на двері - коли ж з’явиться його наречена (О. Бердник); Блимав [Михайлик], ненароком наче, на той вибалок, куди поніс Пампушка свою пані (О. Ільченко); Змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо (О. Довженко); Зиркає в двір з дерези-повію Сім’я молоденька Лисича (М. Вінграновський); Якимака картоплю їв, хрумав цибулиною - й то на бабу Мигальку поглипував, то на Христину (Є. Гуцало); Сами дівки крупи мелють,.. Сами дівки на парубки очима зглядають (коломийка); Тарас видивлявся в землю, мов у дзеркало (С. Васильченко); Вийняла [Лизя] люстерко й почала виглядатися (М. Куліш); Бійка закипає дужче. Один левіт стоїть осторонь і спокійно споглядає (Леся Українка). - Пор. 1. ба́чити, гля́нути, 1. загляда́ти.
ЗУСТРІ́НУТИкого (ідучи чи пройшовши куди-небудь, зійтися з кимось, помітити когось), ЗУСТРІ́ТИ, ЗУСТРІ́НУТИСЯз ким,ЗУСТРІ́ТИСЯз ким,ПОБА́ЧИТИ, ПОБА́ЧИТИСЯз ким,СТРІ́НУТИрозм.,СТРІ́ТИрозм.,СТРІ́НУТИСЯз ким, розм.,СТРІ́ТИСЯз ким, розм.,ПОСТРІЧА́ТИрозм.,ПОВИДА́ТИСЯз ким, розм.,ЗАБА́ЧИТИСЯ[ЗОБА́ЧИТИСЯ]з ким, розм.,УСТРІ́НУТИ[ВСТРІ́НУТИ]діал.,УСТРІ́ТИ[ВСТРІ́ТИ]діал.,УЗДРІ́ТИСЯ[ВЗДРІ́ТИСЯ]з ким, заст.;ПЕРЕСТРІ́ТИ, ПЕРЕСТРІ́НУТИ, СПІТКА́ТИ, СПІТКА́ТИСЯз ким,ПЕРЕСТРІ́ТИСЯз ким, діал.,ПЕРЕСТРІ́НУТИСЯз ким, діал. (по дорозі, ідучи, їдучи і т. ін.); ЗДИ́БАТИ, НАДИ́БАТИрозм.,ПОДИ́БАТИрозм.,ПОДИ́БАТИСЯ розм.,СПОБІ́ГТИ діал. (перев. випадково або несподівано). - Недок.: зустріча́ти, зустріва́тидіал.зустріча́тися, ба́чити, ба́читися, стріча́ти, стріва́тирідкостріча́тисядіал.уздріва́тися[вздріва́тися], перестріва́ти, перестріча́тирозм.здиба́ти, зди́бувати, нади́бувати, надиба́ти, поди́бувати, поди́буватися, спобіга́ти. Було ще на зорю не здійметься, вона з коромислом біжить по воду, щоб людей менше зустрінути (Ганна Барвінок); В перервах між лекціями я ходив по коридорах, сподіваючись зустріти Марію (Є. Гуцало); У теплі дні збирання винограду Її він стрів. На мулах нешвидких вона верталась із ясного саду Ясна, як сад, і радісна, як сміх (М. Рильський); Веселий, говорливий, жартує [Денис] з усіма, кого постріча (Г. Квітка-Основ’яненко); - Ото, значить, як ви нас устріли, ..і страху ж я набрався, Господи! (Панас Мирний); Якісь люди, назвавшись тітчиними сусідами, перестріли мене на вулиці й сказали, аби я завітав до тітки, бо вона захворіла (Є. Гуцало); Вже аж під Броварами випадково здибав [Артем Степанович] слобідчанина, діда-сусіду (Ю. Збанацький); Кілька годин тому комбриг надибав його серед захаращеної возами вулиці, розгубленого і переляканого (Ю. Бедзик); На порозі його спобіг земляк - отой лагідний Сошенко (Г. Косинка). - Пор. 1. натра́пити.
ПЕРЕЖИВА́ТИщо (жити під час певних подій, у певних обставинах, відчувати їхній вплив на собі); ЗАЗНАВА́ТИчого, що, ЗНА́ТИщо, ПІЗНАВА́ТИщо, СПІЗНАВА́ТИщо, УЗНАВА́ТИ[ВЗНАВАТИ]що, ЗВІ́ДУВАТИщо, БА́ЧИТИщо, ЗАЖИВА́ТИщо, чого, ПІЗНАВА́ТИСЯз чим, рідше, ЗНА́ТИСЯз чим, розм., ВИДА́ТИщо, розм., ВИ́ДІТИщо, розм., ДІЗНАВА́ТИ[ДОЗНАВА́ТИ]чого, що, розм., ДІЗНАВА́ТИСЯ[ДОЗНАВА́ТИСЯ]чого, розм. (перев. про тяжкі, неприємні події, обставини); ДІЛИ́ТИ що, ПОДІЛЯ́ТИщо (разом з ким-небудь). - Док.: пережи́ти, зазна́ти, пізнати, спізна́ти, узна́ти[взна́ти], зві́дати, поба́чити, зажи́ти, пізна́тися, дізна́ти[дозна́ти], дізна́тися[дозна́тися], поділи́ти. В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати, і дивувалась, як вона їх пережила (Панас Мирний); Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні (С. Васильченко); Не знали [солдати і трудівники] розпачу ніколи, хоч знали горе і журбу (В. Сосюра); Він пізнав гіркоту поразок і відступу (С. Журахович); Не спізнавши болю од розлуки, Не спізнаєш радості стрічання (А. Кримський); Багато вже взнали новоприбулі, багато витончених звірств на собі відчули (А. Хижняк); Скільки-то ви горя на своїм віку звідали!.. (Панас Мирний); [Ханенко:] Та я тут ще не за морем, не пізнався ще з жадним горем (І. Франко); Не знавсь ти з мукою гіркою (П. Грабовський); - Ти гіршії біди видав (І. Котляревський); - Хіба ви від нас яку кривду виділи? (Г. Хоткевич); Зостанешся ти сиротою і дізнаєшся горя-біди (М. Старицький); Це та Галя, з якою вони вкупі росли, з якою ділили колись і горе і радість (О. Гончар). - Пор. 1. надиви́тися.
ПОБА́ЧИТИ (сприйняти зором), СПОСТЕРЕГТИ́, НАБА́ЧИТИрозм., НАГЛЯ́НУТИрозм., НАГЛЯ́ДІТИрозм., НАГЛЕ́ДІТИрозм., УГЛЕ́ДІТИ[ВГЛЕ́ДІТИ]розм.,УГЛЯ́ДІТИ[ВГЛЯ́ДІТИ]розм. рідше, ЗГЛЯ́ДІТИ[ЗОГЛЯ́ДІТИ]розм., ЗГЛЯ́ДІТИСЯ[ЗОГЛЯ́ДІТИСЯ]розм., ЗГЛЕ́ДІТИ[ЗОГЛЕ́ДІТИ]розм., ЗГЛЕ́ДІТИСЯ[ЗОГЛЕ́ДІТИСЯ]розм., ЗАГЛЯ́ДІТИрозм., ЗАГЛЕ́ДІТИрозм. рідше, ПОВИДА́ТИрозм., НАЗИ́РИТИрозм., РОЗЧО́ВПАТИрозм., УЗРІ́ТИ[ВЗРІ́ТИ], УЗДРІ́ТИ[ВЗДРІ́ТИ]заст., ЗО́ЧИТИзаст., ПОСТЕРЕГТИ́діал., УВИ́ДІТИдіал., ДОГЛЯ́НУТИдіал., ЗАГЛЯ́НУТИдіал., ЗАЗДРІ́ТИдіал., ЗУ́ЗДРІ́ТИдіал., ЗВИ́ДІТИдіал., ПОВИ́ДІТИдіал., УЗОРИ́ТИ[ВЗОРИ́ТИ]діал., ПОНАЗДИВИ́ТИСЯдіал.І знов Донеччина... і вітер верби хилить... Й не віриться, що знов побачу я село, давно покинуте, таке до болю миле... (В. Сосюра); Андрій не відразу спостеріг, що з-за нього, через його голову, дивиться на дівчину довготелесий Денис (Л. Дмитерко); Одного вечора набачив Тараса у тому садку художник Сошенко (Панас Мирний); Тут не страшно, моє серце, люде не наглянуть (Ганна Барвінок); - Ніколи й ніде ще мої не нагляділи очі Мужа такого, як той Одіссей (переклад Бориса Тена); Якось я нагледів Світлану в студентському гурті, що після лекцій виходив з інституту (Є. Гуцало); Юстина придивлялася, щоб побачити ворону, й не могла її угледіти (Б. Харчук); Назустріч їм виступив Максим. Вглядівши його нагло перед собою, торбешники.. перелякалися (І. Багряний); Зоглядів [Тарас] - щось у червоній плахті із жовтою на голові стрічкою (С. Васильченко); Микола зоглядівся, що в його не було ні шматка хліба, ні краплі води (І. Нечуй-Левицький); Він не зогледів, що я тут, коло хатніх дверей ховаюсь поза дубом (Марко Вовчок); Трохи повернув [Петро] голову, скосив очі і заглядів кінчик червоної хустки (С. Васильченко); Зайшла [Марися] на подвір’я й загледіла коло автобуса гурт чимось занепокоєних людей (О. Гончар); Чкурнем - і поки сонце зійде, Енея мусим повидать (І. Котляревський); Ледве вийшов [Славко] до сіней, назирив крізь відчинені двері, як на подвір’ї йшов до криниці мужик (Лесь Мартович); Просто на нього йшло п’ятеро озброєних людей. За снігом не можна було розчовпати - свої це чи чужі (Л. Первомайський); Аж зомліла [Ярина], як узріла; І старий заплакав, Як побачив на коневі Такого юнака (Т. Шевченко); Я собі ще дописував якусь роботу, а він, зочивши рукопис, узяв його перегортати, розглядати (А. Кримський); - Де він, той, як його - "американець"? - вже з сіней чути було голос. - Ану, най увижу його! (М. Томчаній); А я з гори на долині черемшину ріжу, Як догляну файну любку, на колінах лізу (коломийка); Вертілась [Настя] перед маленьким дзеркальцем,.. щоб хоч одним оком заглянути довгий кінець гарної хустки (М. Коцюбинський); Дівчатка ждуть мене.. Ховаються, біднятка, з цвітами, щоб Савицький не заздрів та не забрав їх їм (Уляна Кравченко); З засіка зуздріло маленьке мишеня, Що кошеня піймав кудлатий (Л. Боровиковський); Багато міст, містечок, сіл звидів Яким, мандруючи з цирковою трупою (С. Ковалів); [Голохвостий:] Як повидів я вас коло Владимира, то з тієї ночі і пропадаю (М. Старицький); Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався (П. Чубинський); - Ось же я портрет її покажу вам. Поназдивитесь! (А. Свидницький). - Пор. 1. ба́чити.

Словник фразеологізмів

ба́́чити / поба́́чити [бага́́то (нема́́ло)] сві́́ту (сві́́та). Бувати в багатьох місцях, подорожуючи. З’їздив [Остап] з ним [паном] багато чужих сторін, бачив багато світу і .. вихвалявся тим (Панас Мирний); Після вечері пересяде батько на призьбу, скрутить цигарку та й ще гомонять. А є про що: немало батько прожив, немало й світу бачив (А. Головко).

ба́́чити / поба́́чити [бага́́то (нема́́ло)] сві́́ту (сві́́та). Бувати в багатьох місцях, подорожуючи. З’їздив [Остап] з ним [паном] багато чужих сторін, бачив багато світу і .. вихвалявся тим (Панас Мирний); Після вечері пересяде батько на призьбу, скрутить цигарку та й ще гомонять. А є про що: немало батько прожив, немало й світу бачив (А. Головко).

ба́́чити ви́́ди. Бути досвідченим у якійсь справі, бувалим, зазнати багато випробувань у житті. А в бою він брав таким натиском, несподіваним, рішучим, що навіть хлопці, які бачили види, дивувались і з опаскою косилися на начальника розвідки (М. Стельмах).

ба́́чити дале́́ко. Бути далекоглядним, прозорливим, мудрим і т. ін. — Велике свято нині! Дарма вороги наші надію плекали, що Києву бути в їх пазурах вічно. Нескорима сила людей руських, і Київ діждався волі!.. — Далеко бачить гетьман Хмельницький,— проказав схвально муромський намісник Алфьоров (Н. Рибак).

ба́́читида́́лі свого́́ но́́са. Передбачати події, наслідки, бути далекоглядним. — Що, милуєшся?.. — А ти — ні? — А я ні. Бо бачу трохи далі .. Далі свого носа. Бачу, як боком вилізе оцим дурним головам панська худоба (А. Головко).

ба́́чити на́́скрізь кого. Добре знати, уміти розпізнавати чиї-небудь думки, наміри. — Ні, вона мене не проведе, наскрізь я її бачу, що воно за цяця (Панас Мирний); А ти, Семене, не зловтішайся! Я тебе наскрізь бачу (Ю. Бедзик); // Добре розбиратися в людях, мати досвід у стосунках з ними. — Колись я так не приглядалася до людей,— сказала вона [Катерина], ніби сама з того дивуючись.— А в час війни кожного наскрізь стала бачити… (С. Журахович); Еней научений був добре,— Розвідник справжній був Еней. Де обережний, де хоробрий,— Вмів наскрізь бачити людей (С. Воскрекасенко).

ба́́чити / поба́́чити [бага́́то (нема́́ло)] сві́́ту (сві́́та). Бувати в багатьох місцях, подорожуючи. З’їздив [Остап] з ним [паном] багато чужих сторін, бачив багато світу і .. вихвалявся тим (Панас Мирний); Після вечері пересяде батько на призьбу, скрутить цигарку та й ще гомонять. А є про що: немало батько прожив, немало й світу бачив (А. Головко).

ба́́чити / поба́́чити [бага́́то (нема́́ло)] сві́́ту (сві́́та). Бувати в багатьох місцях, подорожуючи. З’їздив [Остап] з ним [паном] багато чужих сторін, бачив багато світу і .. вихвалявся тим (Панас Мирний); Після вечері пересяде батько на призьбу, скрутить цигарку та й ще гомонять. А є про що: немало батько прожив, немало й світу бачив (А. Головко).

ба́́чити / поба́́чити [бага́́то (нема́́ло)] сві́́ту (сві́́та). Бувати в багатьох місцях, подорожуючи. З’їздив [Остап] з ним [паном] багато чужих сторін, бачив багато світу і .. вихвалявся тим (Панас Мирний); Після вечері пересяде батько на призьбу, скрутить цигарку та й ще гомонять. А є про що: немало батько прожив, немало й світу бачив (А. Головко).

ба́́чити / поба́́читисві́́тло ра́́мпи. Бути поставленим на сцені театру (про виставу). Відома п’єса [“За двома зайцями”] не один раз бачила світло рампи (З газети); Після серйозної дружної роботи автора і колективу [театру]… вперше побачила [п’єса] світло рампи (З глибин душі).

ба́́чити / поба́́чити [бага́́то (нема́́ло)] сві́́ту (сві́́та). Бувати в багатьох місцях, подорожуючи. З’їздив [Остап] з ним [паном] багато чужих сторін, бачив багато світу і .. вихвалявся тим (Панас Мирний); Після вечері пересяде батько на призьбу, скрутить цигарку та й ще гомонять. А є про що: немало батько прожив, немало й світу бачив (А. Головко).

за слізьми́́ (сльоза́́ми) сві́́та (сві́́ту) [бі́́лого] не ба́́чити. 1. Нестримно, весь час плакати, ридати. — Не плачте, мамо,— втішав Василь.— Я вернуся,— а сам за слізьми й світа не бачив (І. Нечуй-Левицький); Дорогий Ванечко! Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього листа, а за слізьми світа білого не бачимо (В. Логвиненко); Мотря обхопила його [сина] шию обома руками та так і повисла, за сльозами світа не бачачи (Панас Мирний).

2. зі сл. пла́́кати, запла́́кати і под., а також зі словоспол. так, що. Не стримуючись, довго. Нимидора почала прощатися з дядьком та дядиною, згадала .. свій важкий молодий вік у наймах і так заплакала, що за слізьми й світу не бачила (І. Нечуй-Левицький).

за слізьми́́ (сльоза́́ми) сві́́та (сві́́ту) [бі́́лого] не ба́́чити. 1. Нестримно, весь час плакати, ридати. — Не плачте, мамо,— втішав Василь.— Я вернуся,— а сам за слізьми й світа не бачив (І. Нечуй-Левицький); Дорогий Ванечко! Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього листа, а за слізьми світа білого не бачимо (В. Логвиненко); Мотря обхопила його [сина] шию обома руками та так і повисла, за сльозами світа не бачачи (Панас Мирний).

2. зі сл. пла́́кати, запла́́кати і под., а також зі словоспол. так, що. Не стримуючись, довго. Нимидора почала прощатися з дядьком та дядиною, згадала .. свій важкий молодий вік у наймах і так заплакала, що за слізьми й світу не бачила (І. Нечуй-Левицький).

за слізьми́́ (сльоза́́ми) сві́́та (сві́́ту) [бі́́лого] не ба́́чити. 1. Нестримно, весь час плакати, ридати. — Не плачте, мамо,— втішав Василь.— Я вернуся,— а сам за слізьми й світа не бачив (І. Нечуй-Левицький); Дорогий Ванечко! Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього листа, а за слізьми світа білого не бачимо (В. Логвиненко); Мотря обхопила його [сина] шию обома руками та так і повисла, за сльозами світа не бачачи (Панас Мирний).

2. зі сл. пла́́кати, запла́́кати і под., а також зі словоспол. так, що. Не стримуючись, довго. Нимидора почала прощатися з дядьком та дядиною, згадала .. свій важкий молодий вік у наймах і так заплакала, що за слізьми й світу не бачила (І. Нечуй-Левицький).

за слізьми́́ (сльоза́́ми) сві́́та (сві́́ту) [бі́́лого] не ба́́чити. 1. Нестримно, весь час плакати, ридати. — Не плачте, мамо,— втішав Василь.— Я вернуся,— а сам за слізьми й світа не бачив (І. Нечуй-Левицький); Дорогий Ванечко! Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього листа, а за слізьми світа білого не бачимо (В. Логвиненко); Мотря обхопила його [сина] шию обома руками та так і повисла, за сльозами світа не бачачи (Панас Мирний).

2. зі сл. пла́́кати, запла́́кати і под., а також зі словоспол. так, що. Не стримуючись, довго. Нимидора почала прощатися з дядьком та дядиною, згадала .. свій важкий молодий вік у наймах і так заплакала, що за слізьми й світу не бачила (І. Нечуй-Левицький).

за слізьми́́ (сльоза́́ми) сві́́та (сві́́ту) [бі́́лого] не ба́́чити. 1. Нестримно, весь час плакати, ридати. — Не плачте, мамо,— втішав Василь.— Я вернуся,— а сам за слізьми й світа не бачив (І. Нечуй-Левицький); Дорогий Ванечко! Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього листа, а за слізьми світа білого не бачимо (В. Логвиненко); Мотря обхопила його [сина] шию обома руками та так і повисла, за сльозами світа не бачачи (Панас Мирний).

2. зі сл. пла́́кати, запла́́кати і под., а також зі словоспол. так, що. Не стримуючись, довго. Нимидора почала прощатися з дядьком та дядиною, згадала .. свій важкий молодий вік у наймах і так заплакала, що за слізьми й світу не бачила (І. Нечуй-Левицький).

за слізьми́́ (сльоза́́ми) сві́́та (сві́́ту) [бі́́лого] не ба́́чити. 1. Нестримно, весь час плакати, ридати. — Не плачте, мамо,— втішав Василь.— Я вернуся,— а сам за слізьми й світа не бачив (І. Нечуй-Левицький); Дорогий Ванечко! Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього листа, а за слізьми світа білого не бачимо (В. Логвиненко); Мотря обхопила його [сина] шию обома руками та так і повисла, за сльозами світа не бачачи (Панас Мирний).

2. зі сл. пла́́кати, запла́́кати і под., а також зі словоспол. так, що. Не стримуючись, довго. Нимидора почала прощатися з дядьком та дядиною, згадала .. свій важкий молодий вік у наймах і так заплакала, що за слізьми й світу не бачила (І. Нечуй-Левицький).

за слізьми́́ (сльоза́́ми) сві́́та (сві́́ту) [бі́́лого] не ба́́чити. 1. Нестримно, весь час плакати, ридати. — Не плачте, мамо,— втішав Василь.— Я вернуся,— а сам за слізьми й світа не бачив (І. Нечуй-Левицький); Дорогий Ванечко! Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього листа, а за слізьми світа білого не бачимо (В. Логвиненко); Мотря обхопила його [сина] шию обома руками та так і повисла, за сльозами світа не бачачи (Панас Мирний).

2. зі сл. пла́́кати, запла́́кати і под., а також зі словоспол. так, що. Не стримуючись, довго. Нимидора почала прощатися з дядьком та дядиною, згадала .. свій важкий молодий вік у наймах і так заплакала, що за слізьми й світу не бачила (І. Нечуй-Левицький).

за слізьми́́ (сльоза́́ми) сві́́та (сві́́ту) [бі́́лого] не ба́́чити. 1. Нестримно, весь час плакати, ридати. — Не плачте, мамо,— втішав Василь.— Я вернуся,— а сам за слізьми й світа не бачив (І. Нечуй-Левицький); Дорогий Ванечко! Любий, милий, кровиночко моя! Пишемо ми з Марією цього листа, а за слізьми світа білого не бачимо (В. Логвиненко); Мотря обхопила його [сина] шию обома руками та так і повисла, за сльозами світа не бачачи (Панас Мирний).

2. зі сл. пла́́кати, запла́́кати і под., а також зі словоспол. так, що. Не стримуючись, довго. Нимидора почала прощатися з дядьком та дядиною, згадала .. свій важкий молодий вік у наймах і так заплакала, що за слізьми й світу не бачила (І. Нечуй-Левицький).

і в сні не ба́́чити кого, що. Не мати змоги навіть уявити чогось. Тих нинішніх зломиголов [глибоких ям у Бориславі] по сто та по півтораста метрів ніхто тоді і в сні не бачив (І. Франко).

[і (що)] світ [ніко́ли] не ба́чив (діал. не вида́в, не ви́дів). 1. Незвичайний; такий що дивує, вражає своєю рідкісністю. — Мовчіть! .. Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (О. Довженко); // Який відрізняється від інших, особливий. Хлопці шкварили на своїй території “Яблучко” з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко).

2. Ніколи не було, не траплялося. Виймав з портфеля експонати І тут же всім під носа пхав, До хрипоти кричав, тлумачив, Що ліпших цяцьок світ не бачив! (С. Олійник); І тепера [тепер] здається тобі, що вже й світ не видав стільки муки, скільки ти від народу прийняв за свої великомудрі науки (Леся Українка).

3. зі словоспол. таки́й, яки́х (як, що). Уживається для підкреслення вищої міри якості, властивості (перев. негативної). Був [перекладач] такий проноза, яких світ не бачив (Ю. Збанацький); Ой, горе! Хто б говорив! уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не видав! (Леся Українка); [Батько] її узяв другу жінку. Та не жінку, а відьму, .. що такої й світ не видів [бачив] (Г. Хоткевич).

[і (що)] світ [ніко́ли] не ба́чив (діал. не вида́в, не ви́дів). 1. Незвичайний; такий що дивує, вражає своєю рідкісністю. — Мовчіть! .. Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (О. Довженко); // Який відрізняється від інших, особливий. Хлопці шкварили на своїй території “Яблучко” з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко).

2. Ніколи не було, не траплялося. Виймав з портфеля експонати І тут же всім під носа пхав, До хрипоти кричав, тлумачив, Що ліпших цяцьок світ не бачив! (С. Олійник); І тепера [тепер] здається тобі, що вже й світ не видав стільки муки, скільки ти від народу прийняв за свої великомудрі науки (Леся Українка).

3. зі словоспол. таки́й, яки́х (як, що). Уживається для підкреслення вищої міри якості, властивості (перев. негативної). Був [перекладач] такий проноза, яких світ не бачив (Ю. Збанацький); Ой, горе! Хто б говорив! уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не видав! (Леся Українка); [Батько] її узяв другу жінку. Та не жінку, а відьму, .. що такої й світ не видів [бачив] (Г. Хоткевич).

куди́ о́чі [ба́чать (ди́вляться, спа́ли і т. ін.)], зі сл. іти́, бі́гти, тіка́ти і т. ін. Не вибираючи шляху, в будь-якому напрямку; будь-куди, навмання. Я був за селом, ішов куди очі, як у тумані (Олена Пчілка); Надворі мороз лютів; Хлопчик плентав куди очі, Весь посинів та тремтів (П. Грабовський); Він [Еней], швидко поробивши човни, На синє море попускав, Троянців насаджавши повні, І куди очі почухрав (І. Котляревський); — Я проведу тебе додому,— сказав Микола.— Не хочу додому. Ходімо, куди очі бачать,— відповіла Софійка (В. Москалець); З диким гиком ударився [Марко] тікать, куди бачили очі (С. Васильченко); Він правильно вирішив: треба збирати лахи і тікати, не оглядаючись, куди очі бачать (В. Дрозд); [Килина:] Я крадькома вийшла з кімнати і пішла куди очі дивились… (М. Кропивницький); Іноді після роботи я не йшла додому, я йшла куди очі дивляться. Тоді городяни здивовано оглядали мене (М. Хвильовий); Як побачила вона, що вже на волю пускають,— бігти кинулася, куди очі спали,— насилу її зловили (Марко Вовчок); В важкі хвилини скорбі [скорботи] та недуг Я тихо йшов, куди гляділи очі (А. Кримський); Я, не довго думавши, зараз навтіки, куди очі зирнули, а ноги понесли (Марко Вовчок).

не ба́́чили дурни́́х, ірон. Уживається для вираження відмови (що-небудь виконувати, робити і т. ін.). А тії, шовком вбрані Квіти, Сміються з них: — “Кому-кому — ще й вам годити,— Не бачили дурних(Л. Глібов).

не ба́́чити ві́́льної хвили́́ни. Бути дуже зайнятим роботою, заклопотаним. Минулу зиму вони всі .. не бачили вільної хвилини. Вони працювали як шалені (В. Собко).

не ба́́чити да́́лі свого́́ (вла́́сного) но́́са. Бути обмеженим, мати вузький кругозір, турбуватися лише про себе. Лежить, широко розплющивши очі, Максим, і йому до сліз шкода людей, .. позашивались в хати, наче кроти в нори... А ти ж людина, людина! — Бог тебе створив не для того, аби ти далі свого носа не бачив (А. Дімаров); — Вона [Катря], мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп (В. Кучер). не ба́́чити нічо́́го, крім свого́́ но́́са і живота́́. — Ти, Кузьку, не ображайся,— вже м’якше сказав Оксен,— але я тобі скажу так, що крім свого носа і живота, ти нічого не бачиш (Григорій Тютюнник).

не ба́́чити да́́лі свого́́ (вла́́сного) но́́са. Бути обмеженим, мати вузький кругозір, турбуватися лише про себе. Лежить, широко розплющивши очі, Максим, і йому до сліз шкода людей, .. позашивались в хати, наче кроти в нори... А ти ж людина, людина! — Бог тебе створив не для того, аби ти далі свого носа не бачив (А. Дімаров); — Вона [Катря], мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп (В. Кучер). не ба́́чити нічо́́го, крім свого́́ но́́са і живота́́. — Ти, Кузьку, не ображайся,— вже м’якше сказав Оксен,— але я тобі скажу так, що крім свого носа і живота, ти нічого не бачиш (Григорій Тютюнник).

не ба́́чити за дере́́вами лі́́су. Не помічати за дрібним, частковим важливого, основного. Критика на адресу деяких письменників, які надмірно згустили в своїх творах темні фарби в зображенні нашого життя.., справедливо відзначає перш за все те, що ці письменники за деревами не бачать лісу (М. Рильський).

не ба́́чити / рідше не поба́́чити [і] у ві́́чі. 1. кого. Не бути знайомим з ким-небудь, не знати когось. Колодуб був задумливий і якийсь відсторонений, зчужілий. Дізнався про батька, якого не бачив у вічі, і про матір, і про себе (Ю. Бедзик); // Не зустрічатися з ким-небудь. Другі .. казали, що не бачили і в вічі її Пилипа (Панас Мирний); — Сідай, Давиде, .. гай-гай, сину, скільки це літ отак не сиділи. Ба, й у вічі не бачили один одного (А. Головко).

2. чого. Немає; не можна знайти. — У других на закуску ягоди або що солоденьке-ласеньке, а у нас ніколи його і в вічі не побачиш… (Панас Мирний); Учора був я в районі та у земвідділ заходив — нашого приговора й у вічі там не бачили. Ні у входящих, ні в ісходящих (А. Головко).

не ба́́чити да́́лі свого́́ (вла́́сного) но́́са. Бути обмеженим, мати вузький кругозір, турбуватися лише про себе. Лежить, широко розплющивши очі, Максим, і йому до сліз шкода людей, .. позашивались в хати, наче кроти в нори... А ти ж людина, людина! — Бог тебе створив не для того, аби ти далі свого носа не бачив (А. Дімаров); — Вона [Катря], мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп (В. Кучер). не ба́́чити нічо́́го, крім свого́́ но́́са і живота́́. — Ти, Кузьку, не ображайся,— вже м’якше сказав Оксен,— але я тобі скажу так, що крім свого носа і живота, ти нічого не бачиш (Григорій Тютюнник).

не ба́́чити сві́́ту (сві́́та) [бі́́лого (Бо́́жого)]. 1. Тяжко страждати, мучитися, переживати і т. ін. Він її там так любить, що за кулаками вона й світу не бачить! (Є. Гуцало); Мотря повернулася, вийшла. Ішла по вулиці — не бачила світа перед собою, прийшла додому, як п’яна (Панас Мирний). сві́́тка не ба́́чити. Тече річка з-під Зарічка, я її загачу. Скажи, милий, чи мня [мене] любиш, бо світка не бачу (Коломийки).

2. Бути ув’язненим, перебувати у неволі. Там [у неволі] кайдани по три пуда, Отаманам по чотири. І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень ламають (Т. Шевченко). сві́́та-со́́нця не ба́́чити. Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник).

3. за чим. Бути дуже заклопотаним, зайнятим чим-небудь; не мати часу відпочити. За чужою роботою й світу не бачить (Укр.. присл..); — Він за рибою і ставами світу не бачить (М. Стельмах); Мені просто нічого було написати, кажу ж, що так замотався з дисертацією, що й білого світу не бачив (А. Дімаров); За всякими ділами й світу Божого не бачу (М. Коцюбинський); Ви сподівались зустріти за цим столом заскорузлого чинушу.., жовчного бюрократа, що відгородився від роботяг і за паперами світу Божого не бачить. А я ось який (О. Гончар).

не ба́́чити сві́́та. Не мати достатнього життєвого досвіду. Вона [Маруся] тільки що на ноги знялася... Світа ще не бачила (Панас Мирний).

не ба́́чити сві́́ту (сві́́та) [бі́́лого (Бо́́жого)]. 1. Тяжко страждати, мучитися, переживати і т. ін. Він її там так любить, що за кулаками вона й світу не бачить! (Є. Гуцало); Мотря повернулася, вийшла. Ішла по вулиці — не бачила світа перед собою, прийшла додому, як п’яна (Панас Мирний). сві́́тка не ба́́чити. Тече річка з-під Зарічка, я її загачу. Скажи, милий, чи мня [мене] любиш, бо світка не бачу (Коломийки).

2. Бути ув’язненим, перебувати у неволі. Там [у неволі] кайдани по три пуда, Отаманам по чотири. І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень ламають (Т. Шевченко). сві́́та-со́́нця не ба́́чити. Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник).

3. за чим. Бути дуже заклопотаним, зайнятим чим-небудь; не мати часу відпочити. За чужою роботою й світу не бачить (Укр.. присл..); — Він за рибою і ставами світу не бачить (М. Стельмах); Мені просто нічого було написати, кажу ж, що так замотався з дисертацією, що й білого світу не бачив (А. Дімаров); За всякими ділами й світу Божого не бачу (М. Коцюбинський); Ви сподівались зустріти за цим столом заскорузлого чинушу.., жовчного бюрократа, що відгородився від роботяг і за паперами світу Божого не бачить. А я ось який (О. Гончар).

не ба́́чити сві́́ту (сві́́та) [бі́́лого (Бо́́жого)]. 1. Тяжко страждати, мучитися, переживати і т. ін. Він її там так любить, що за кулаками вона й світу не бачить! (Є. Гуцало); Мотря повернулася, вийшла. Ішла по вулиці — не бачила світа перед собою, прийшла додому, як п’яна (Панас Мирний). сві́́тка не ба́́чити. Тече річка з-під Зарічка, я її загачу. Скажи, милий, чи мня [мене] любиш, бо світка не бачу (Коломийки).

2. Бути ув’язненим, перебувати у неволі. Там [у неволі] кайдани по три пуда, Отаманам по чотири. І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень ламають (Т. Шевченко). сві́́та-со́́нця не ба́́чити. Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник).

3. за чим. Бути дуже заклопотаним, зайнятим чим-небудь; не мати часу відпочити. За чужою роботою й світу не бачить (Укр.. присл..); — Він за рибою і ставами світу не бачить (М. Стельмах); Мені просто нічого було написати, кажу ж, що так замотався з дисертацією, що й білого світу не бачив (А. Дімаров); За всякими ділами й світу Божого не бачу (М. Коцюбинський); Ви сподівались зустріти за цим столом заскорузлого чинушу.., жовчного бюрократа, що відгородився від роботяг і за паперами світу Божого не бачить. А я ось який (О. Гончар).

не ба́́чити сві́́ту (сві́́та) [бі́́лого (Бо́́жого)]. 1. Тяжко страждати, мучитися, переживати і т. ін. Він її там так любить, що за кулаками вона й світу не бачить! (Є. Гуцало); Мотря повернулася, вийшла. Ішла по вулиці — не бачила світа перед собою, прийшла додому, як п’яна (Панас Мирний). сві́́тка не ба́́чити. Тече річка з-під Зарічка, я її загачу. Скажи, милий, чи мня [мене] любиш, бо світка не бачу (Коломийки).

2. Бути ув’язненим, перебувати у неволі. Там [у неволі] кайдани по три пуда, Отаманам по чотири. І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень ламають (Т. Шевченко). сві́́та-со́́нця не ба́́чити. Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник).

3. за чим. Бути дуже заклопотаним, зайнятим чим-небудь; не мати часу відпочити. За чужою роботою й світу не бачить (Укр.. присл..); — Він за рибою і ставами світу не бачить (М. Стельмах); Мені просто нічого було написати, кажу ж, що так замотався з дисертацією, що й білого світу не бачив (А. Дімаров); За всякими ділами й світу Божого не бачу (М. Коцюбинський); Ви сподівались зустріти за цим столом заскорузлого чинушу.., жовчного бюрократа, що відгородився від роботяг і за паперами світу Божого не бачить. А я ось який (О. Гончар).

не ба́́чити сві́́ту (сві́́та) [бі́́лого (Бо́́жого)]. 1. Тяжко страждати, мучитися, переживати і т. ін. Він її там так любить, що за кулаками вона й світу не бачить! (Є. Гуцало); Мотря повернулася, вийшла. Ішла по вулиці — не бачила світа перед собою, прийшла додому, як п’яна (Панас Мирний). сві́́тка не ба́́чити. Тече річка з-під Зарічка, я її загачу. Скажи, милий, чи мня [мене] любиш, бо світка не бачу (Коломийки).

2. Бути ув’язненим, перебувати у неволі. Там [у неволі] кайдани по три пуда, Отаманам по чотири. І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень ламають (Т. Шевченко). сві́́та-со́́нця не ба́́чити. Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник).

3. за чим. Бути дуже заклопотаним, зайнятим чим-небудь; не мати часу відпочити. За чужою роботою й світу не бачить (Укр.. присл..); — Він за рибою і ставами світу не бачить (М. Стельмах); Мені просто нічого було написати, кажу ж, що так замотався з дисертацією, що й білого світу не бачив (А. Дімаров); За всякими ділами й світу Божого не бачу (М. Коцюбинський); Ви сподівались зустріти за цим столом заскорузлого чинушу.., жовчного бюрократа, що відгородився від роботяг і за паперами світу Божого не бачить. А я ось який (О. Гончар).

не ба́́чити сві́́ту (сві́́та) [бі́́лого (Бо́́жого)]. 1. Тяжко страждати, мучитися, переживати і т. ін. Він її там так любить, що за кулаками вона й світу не бачить! (Є. Гуцало); Мотря повернулася, вийшла. Ішла по вулиці — не бачила світа перед собою, прийшла додому, як п’яна (Панас Мирний). сві́́тка не ба́́чити. Тече річка з-під Зарічка, я її загачу. Скажи, милий, чи мня [мене] любиш, бо світка не бачу (Коломийки).

2. Бути ув’язненим, перебувати у неволі. Там [у неволі] кайдани по три пуда, Отаманам по чотири. І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень ламають (Т. Шевченко). сві́́та-со́́нця не ба́́чити. Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник).

3. за чим. Бути дуже заклопотаним, зайнятим чим-небудь; не мати часу відпочити. За чужою роботою й світу не бачить (Укр.. присл..); — Він за рибою і ставами світу не бачить (М. Стельмах); Мені просто нічого було написати, кажу ж, що так замотався з дисертацією, що й білого світу не бачив (А. Дімаров); За всякими ділами й світу Божого не бачу (М. Коцюбинський); Ви сподівались зустріти за цим столом заскорузлого чинушу.., жовчного бюрократа, що відгородився від роботяг і за паперами світу Божого не бачить. А я ось який (О. Гончар).

не ба́́чити сма́́леного во́́вка. Бути недосвідченим, не зазнавати труднощів, випробувань у житті. Молоді [фабзавучники] ще, зелені, не бачили смаленого вовка. Дома сидячи, загориться — поїду на шахту. Поїде, спробує, аж там не так легко, як гадалось, та й назад (Д. Ткач); — Ви ще не бачили смаленого вовка,— супиться Чигирич.— Бач, їм коржі не вгодили (М. Стельмах). не ба́́чити сма́́леної сови́́. Ти ще не бачив смаленої сови (Укр.. присл..).

не ба́́чити сма́́леного во́́вка. Бути недосвідченим, не зазнавати труднощів, випробувань у житті. Молоді [фабзавучники] ще, зелені, не бачили смаленого вовка. Дома сидячи, загориться — поїду на шахту. Поїде, спробує, аж там не так легко, як гадалось, та й назад (Д. Ткач); — Ви ще не бачили смаленого вовка,— супиться Чигирич.— Бач, їм коржі не вгодили (М. Стельмах). не ба́́чити сма́́леної сови́́. Ти ще не бачив смаленої сови (Укр.. присл..).

не ба́́чити / рідше не поба́́чити [і] у ві́́чі. 1. кого. Не бути знайомим з ким-небудь, не знати когось. Колодуб був задумливий і якийсь відсторонений, зчужілий. Дізнався про батька, якого не бачив у вічі, і про матір, і про себе (Ю. Бедзик); // Не зустрічатися з ким-небудь. Другі .. казали, що не бачили і в вічі її Пилипа (Панас Мирний); — Сідай, Давиде, .. гай-гай, сину, скільки це літ отак не сиділи. Ба, й у вічі не бачили один одного (А. Головко).

2. чого. Немає; не можна знайти. — У других на закуску ягоди або що солоденьке-ласеньке, а у нас ніколи його і в вічі не побачиш… (Панас Мирний); Учора був я в районі та у земвідділ заходив — нашого приговора й у вічі там не бачили. Ні у входящих, ні в ісходящих (А. Головко).

таки́́х[уже́́] ба́́чив (ба́́чили). Уживається для вираження застереження від залякування; не боюся, не страшно. — Ви на мене не кричіть,— я таких уже бачив! (М. Зарудний). не таки́́х ба́́чили. — Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили,— прошипіла вона і закрила віконце (Григорій Тютюнник).

не ба́́чити сві́́ту (сві́́та) [бі́́лого (Бо́́жого)]. 1. Тяжко страждати, мучитися, переживати і т. ін. Він її там так любить, що за кулаками вона й світу не бачить! (Є. Гуцало); Мотря повернулася, вийшла. Ішла по вулиці — не бачила світа перед собою, прийшла додому, як п’яна (Панас Мирний). сві́́тка не ба́́чити. Тече річка з-під Зарічка, я її загачу. Скажи, милий, чи мня [мене] любиш, бо світка не бачу (Коломийки).

2. Бути ув’язненим, перебувати у неволі. Там [у неволі] кайдани по три пуда, Отаманам по чотири. І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень ламають (Т. Шевченко). сві́́та-со́́нця не ба́́чити. Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник).

3. за чим. Бути дуже заклопотаним, зайнятим чим-небудь; не мати часу відпочити. За чужою роботою й світу не бачить (Укр.. присл..); — Він за рибою і ставами світу не бачить (М. Стельмах); Мені просто нічого було написати, кажу ж, що так замотався з дисертацією, що й білого світу не бачив (А. Дімаров); За всякими ділами й світу Божого не бачу (М. Коцюбинський); Ви сподівались зустріти за цим столом заскорузлого чинушу.., жовчного бюрократа, що відгородився від роботяг і за паперами світу Божого не бачить. А я ось який (О. Гончар).

не ба́́чити сві́́ту (сві́́та) [бі́́лого (Бо́́жого)]. 1. Тяжко страждати, мучитися, переживати і т. ін. Він її там так любить, що за кулаками вона й світу не бачить! (Є. Гуцало); Мотря повернулася, вийшла. Ішла по вулиці — не бачила світа перед собою, прийшла додому, як п’яна (Панас Мирний). сві́́тка не ба́́чити. Тече річка з-під Зарічка, я її загачу. Скажи, милий, чи мня [мене] любиш, бо світка не бачу (Коломийки).

2. Бути ув’язненим, перебувати у неволі. Там [у неволі] кайдани по три пуда, Отаманам по чотири. І світа Божого не бачать, не знають, Під землею камень ламають (Т. Шевченко). сві́́та-со́́нця не ба́́чити. Сидить він во темниці.., світа-сонця не бачить (Григорій Тютюнник).

3. за чим. Бути дуже заклопотаним, зайнятим чим-небудь; не мати часу відпочити. За чужою роботою й світу не бачить (Укр.. присл..); — Він за рибою і ставами світу не бачить (М. Стельмах); Мені просто нічого було написати, кажу ж, що так замотався з дисертацією, що й білого світу не бачив (А. Дімаров); За всякими ділами й світу Божого не бачу (М. Коцюбинський); Ви сподівались зустріти за цим столом заскорузлого чинушу.., жовчного бюрократа, що відгородився від роботяг і за паперами світу Божого не бачить. А я ось який (О. Гончар).

[і (що)] світ [ніко́ли] не ба́чив (діал. не вида́в, не ви́дів). 1. Незвичайний; такий що дивує, вражає своєю рідкісністю. — Мовчіть! .. Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (О. Довженко); // Який відрізняється від інших, особливий. Хлопці шкварили на своїй території “Яблучко” з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко).

2. Ніколи не було, не траплялося. Виймав з портфеля експонати І тут же всім під носа пхав, До хрипоти кричав, тлумачив, Що ліпших цяцьок світ не бачив! (С. Олійник); І тепера [тепер] здається тобі, що вже й світ не видав стільки муки, скільки ти від народу прийняв за свої великомудрі науки (Леся Українка).

3. зі словоспол. таки́й, яки́х (як, що). Уживається для підкреслення вищої міри якості, властивості (перев. негативної). Був [перекладач] такий проноза, яких світ не бачив (Ю. Збанацький); Ой, горе! Хто б говорив! уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не видав! (Леся Українка); [Батько] її узяв другу жінку. Та не жінку, а відьму, .. що такої й світ не видів [бачив] (Г. Хоткевич).

[і (що)] світ [ніко́ли] не ба́чив (діал. не вида́в, не ви́дів). 1. Незвичайний; такий що дивує, вражає своєю рідкісністю. — Мовчіть! .. Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (О. Довженко); // Який відрізняється від інших, особливий. Хлопці шкварили на своїй території “Яблучко” з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко).

2. Ніколи не було, не траплялося. Виймав з портфеля експонати І тут же всім під носа пхав, До хрипоти кричав, тлумачив, Що ліпших цяцьок світ не бачив! (С. Олійник); І тепера [тепер] здається тобі, що вже й світ не видав стільки муки, скільки ти від народу прийняв за свої великомудрі науки (Леся Українка).

3. зі словоспол. таки́й, яки́х (як, що). Уживається для підкреслення вищої міри якості, властивості (перев. негативної). Був [перекладач] такий проноза, яких світ не бачив (Ю. Збанацький); Ой, горе! Хто б говорив! уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не видав! (Леся Українка); [Батько] її узяв другу жінку. Та не жінку, а відьму, .. що такої й світ не видів [бачив] (Г. Хоткевич).

скі́льки сяга́є (ба́чить, обхо́плює, захо́пить і т. ін.) о́ко. На всьому видимому просторі; скрізь, до самого обрію. За садком в бережині слалися зелені луки, блищали плеса мочарів, зеленіла осока та високі очерети, скільки сягало око (І. Нечуй-Левицький); Хліб! Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдається важке колосся (Д. Ткач); Внизу, скільки бачить око, виднілися освітлені сонцем просторі луги (Ю. Мокрієв); Скільки око обхоплювало — всюди рівний, трохи вже припечений сонцем жовтий простір (Г. Хоткевич); Перед нами, скільки брало око, простирався [простягався] степ (Н. Тихий); Скільки око сягне, розкинулось біле безмежжя донецького степу (З газети); Земля лежить, скільки око сягне, розмерзла й чорна (В. Козаченко); Скільки око осягне — біліє Гречка переливом сніговим (О. Мисик); Ці похилі спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом (І. Нечуй-Левицький). скі́льки о́ко моє́ сяга́ло. Далеко внизу був берег, а далі — скільки око моє сягало — вилискувало синє море (Ю. Яновський). скі́льки мо́жна було́ осягти́ о́ком. Понад потоком зеленіли густі очерети, скільки можна було осягти оком (І. Нечуй-Левицький); скі́льки зір сягне́. Ковилі, ковилі, ковилі… За сонцем сталево-тьмяні, а там, під сонцем,— скільки зір сягне,— сяючі, молочні, як шумовиння (О. Гончар). до́ки о́ко вхо́пить. Хіба вже не віриш [у прикмети]? — Не в тім річ. Лише до цього обрію, доки око вхопить, ці прикмети мають силу (О. Гончар). скі́льки й о́ку. — Ото, скільки й оку, усе-усе ваше! Допоки рів (В. Дрозд). скі́льки о́ка. Скільки ока — Дніпро перед нами лелів і байдуже котив свої хвилі (М. Старицький).

спа́ти і в сні ба́чити що. Дуже бажати, хотіти чого-небудь, мріяти про здійснення чогось. Антон аж труситься Пожитька з земельного комітету зіпхнути. Щоб — самому. Спить і в сні бачить себе на його місці (А. Головко).

спить і ба́чить. Хто-небудь постійно про щось думає, мріє. Дитина, як кажуть, спить і бачить свою улюблену працю (В. Сухомлинський).

таки́́х[уже́́] ба́́чив (ба́́чили). Уживається для вираження застереження від залякування; не боюся, не страшно. — Ви на мене не кричіть,— я таких уже бачив! (М. Зарудний). не таки́́х ба́́чили. — Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили,— прошипіла вона і закрила віконце (Григорій Тютюнник).

таки́́х[уже́́] ба́́чив (ба́́чили). Уживається для вираження застереження від залякування; не боюся, не страшно. — Ви на мене не кричіть,— я таких уже бачив! (М. Зарудний). не таки́́х ба́́чили. — Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили,— прошипіла вона і закрила віконце (Григорій Тютюнник).

таки́́х[уже́́] ба́́чив (ба́́чили). Уживається для вираження застереження від залякування; не боюся, не страшно. — Ви на мене не кричіть,— я таких уже бачив! (М. Зарудний). не таки́́х ба́́чили. — Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили,— прошипіла вона і закрила віконце (Григорій Тютюнник).

таки́́х[уже́́] ба́́чив (ба́́чили). Уживається для вираження застереження від залякування; не боюся, не страшно. — Ви на мене не кричіть,— я таких уже бачив! (М. Зарудний). не таки́́х ба́́чили. — Подумаєш, розкричався. Ми не таких бачили,— прошипіла вона і закрила віконце (Григорій Тютюнник).

ті́́льки й ба́́чив (ба́́чили). 1. кого. Хто-небудь зник безслідно, назавжди або швидко виїхав. Не встигла мати привітати гостей, ані сльози зронити, озватися до них жалібно: “Ой синочки мої, голубочки...”, як герої вже зникли в голубій імлі,— тільки їх і бачила (О. Довженко); Дала йому і свиту, і шапку .. Пішов наш Нечипір, та тільки ж ми його і бачили (Г. Квітка-Основ’яненко); Попрощався генерал з ними… Та тільки його піщани й бачили (Панас Мирний).

2. що. Втратити назавжди що-небудь. Йому [пану Польському] тільки одному годили й служили… Та як же його й не служити? Свої ж прислужники! Нехай би хто сказав слово насторч — тільки б і місце бачив! (Панас Мирний).

ті́́льки й ба́́чив (ба́́чили). 1. кого. Хто-небудь зник безслідно, назавжди або швидко виїхав. Не встигла мати привітати гостей, ані сльози зронити, озватися до них жалібно: “Ой синочки мої, голубочки...”, як герої вже зникли в голубій імлі,— тільки їх і бачила (О. Довженко); Дала йому і свиту, і шапку .. Пішов наш Нечипір, та тільки ж ми його і бачили (Г. Квітка-Основ’яненко); Попрощався генерал з ними… Та тільки його піщани й бачили (Панас Мирний).

2. що. Втратити назавжди що-небудь. Йому [пану Польському] тільки одному годили й служили… Та як же його й не служити? Свої ж прислужники! Нехай би хто сказав слово насторч — тільки б і місце бачив! (Панас Мирний).

хто куди́ [ба́чив (попа́в)]. У різні боки; урізнобіч. На паровозі бійка. На страшному льоті посипались солдати з вагонів, хто куди. Летить поїзд (О. Довженко); — Учні розбігалися хто куди — на подвір’я, на вулицю… (М. Понеділок); Хлопці поховалися в кущі й відстрілювалися деякий час, але коли свист отамана дозволив утечу, всі порскнули хто куди бачив (Г. Хоткевич); Тут.. усі рушили із-за стола, та, хто куди попав, мерщій надвір дивитися, як будуть танцювати (Г. Квітка-Основ’яненко).

щоб [і] о́чі не ба́чили кого, чого і без додатка, несхв., перев. зі сл. мої́. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чогось; геть. Викинула ту річ, щоб і очі не бачили, щоб і згадки не було (З газети). аби́ й о́чі не ви́діли, діал. — А йди ти від мене, аби тє [тебе] й очі мої не виділи (Г. Хоткевич).

щоб [і] о́чі не ба́чили кого, чого і без додатка, несхв., перев. зі сл. мої́. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чогось; геть. Викинула ту річ, щоб і очі не бачили, щоб і згадки не було (З газети). аби́ й о́чі не ви́діли, діал. — А йди ти від мене, аби тє [тебе] й очі мої не виділи (Г. Хоткевич).

[і (що)] світ [ніко́ли] не ба́чив (діал. не вида́в, не ви́дів). 1. Незвичайний; такий що дивує, вражає своєю рідкісністю. — Мовчіть! .. Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (О. Довженко); // Який відрізняється від інших, особливий. Хлопці шкварили на своїй території “Яблучко” з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко).

2. Ніколи не було, не траплялося. Виймав з портфеля експонати І тут же всім під носа пхав, До хрипоти кричав, тлумачив, Що ліпших цяцьок світ не бачив! (С. Олійник); І тепера [тепер] здається тобі, що вже й світ не видав стільки муки, скільки ти від народу прийняв за свої великомудрі науки (Леся Українка).

3. зі словоспол. таки́й, яки́х (як, що). Уживається для підкреслення вищої міри якості, властивості (перев. негативної). Був [перекладач] такий проноза, яких світ не бачив (Ю. Збанацький); Ой, горе! Хто б говорив! уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не видав! (Леся Українка); [Батько] її узяв другу жінку. Та не жінку, а відьму, .. що такої й світ не видів [бачив] (Г. Хоткевич).

[і (що)] світ [ніко́ли] не ба́чив (діал. не вида́в, не ви́дів). 1. Незвичайний; такий що дивує, вражає своєю рідкісністю. — Мовчіть! .. Ми вам дамо таке, що світ не бачив — два червінці (О. Довженко); // Який відрізняється від інших, особливий. Хлопці шкварили на своїй території “Яблучко” з такими алюрами й кониками, яких світ ніколи не бачив (І. Микитенко).

2. Ніколи не було, не траплялося. Виймав з портфеля експонати І тут же всім під носа пхав, До хрипоти кричав, тлумачив, Що ліпших цяцьок світ не бачив! (С. Олійник); І тепера [тепер] здається тобі, що вже й світ не видав стільки муки, скільки ти від народу прийняв за свої великомудрі науки (Леся Українка).

3. зі словоспол. таки́й, яки́х (як, що). Уживається для підкреслення вищої міри якості, властивості (перев. негативної). Був [перекладач] такий проноза, яких світ не бачив (Ю. Збанацький); Ой, горе! Хто б говорив! уже таких відьом, таких нехлюй, як ти, світ не видав! (Леся Українка); [Батько] її узяв другу жінку. Та не жінку, а відьму, .. що такої й світ не видів [бачив] (Г. Хоткевич).