батьки 2 значень

-1-
множинний іменник
(населений пункт в Україні)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний   Батьки́
родовий   Батькі́в
давальний   Батька́м
знахідний   Батьки́
орудний   Батька́ми
місцевий   на/у Батька́х
кличний   Батьки́
відмінок однина множина
називний   батьки́
родовий   батькі́в
давальний   батька́м
знахідний   батькі́в
орудний   батька́ми
місцевий   на/у батька́х
кличний   батьки́

Словник синонімів

БАТЬКИ́мн. (батько й мати) БА́ТЬКО-МА́ТИрозм., ОТЕ́ЦЬ-МА́ТИфольк.,ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКАфольк.; СТАРІ́мн., розм. (про старших віком батьків). - Аж перед Різдвом знову ж таки на ярмарку здибалися мої старі з батьками Тетяни (М. Стельмах); - Іване! Це ти, наш Іваночку! - бігли до нього батько-мати, дід, баба, сестри (О. Довженко); "Ой, час-пора, отець-мати, Поблагословить, Ой, час-пора молоденькій Та гіллячко звить!" (Леся Українка); А хто перекаже отцю-неньці про смерть їхнього сина, хто потішить бідну жінку, діточок дрібних? (М. Коцюбинський)
ПРЕ́ДКИперев. мн. (старші родичі по висхідній лінії з боку матері або батька; ті, від кого веде свій початок рід), ДІДИ́, БАТЬКИ́, ПРА́ДІДИ, ПРАБАТЬКИ, ПРА́ЩУРИ, ПРАРО́ДИЧІ, ПРАПРЕ́ДКИпідсил., ПРАПРА́ДІДИпідсил., ПРАПРА́ЩУРИпідсил., ПРАОТЦІ́заст., уроч. (дуже давні родичі, родоначальники). В школі і в житті ми узнавали, яка прекрасна наша Вітчизна. Щоб одстояти її від посягання ворогів, не раз наші предки засівали береги Дніпра своїми кістками (П. Панч); Гей, було це за дідів, Ні, брешу - за прадідів: За царя старого Хмеля (І. Манжура); Рід наш увесь ходючий, батьки й прабатьки: та й Данилко, мабуть, ходитиме, доки й ноги не відпадуть (Ю. Яновський); Глухомань віків, забобони пращурів дзвенять в словах дівчинки, яка свято вірить і в іорданську воду, і в чудодійне зілля (М. Стельмах); Тепер не знаю і не відаю, Де був я, за якою віддаллю, Та знаю, що мої прародичі шуміли в цій темнавій обочі (Д. Павличко); Ми туди, як птиці, линемо, Де прапрадідів добро, Де рядами тополиними Облямований Дніпро (М. Рильський); Оживить живеє слово Рідну Україну, і праправнуки згадають Прапращурів діло, і промовить до них в полі Усяка могила! (П. Куліш); "Невірні гнізда позвивали, Де наші праотці жили! (переклад П. Грабовського).

Словник фразеологізмів

ба́тьків (оте́цький) син. 1. Спадкоємець заможних батьків. Не один батьків син і худобу б свою віддав, і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г. Квітка-Основ’яненко); [Юда:] Та я ж отецький син, ще й одинак! (Леся Українка).

2. Син від законного шлюбу. Ґалаґан спитав: — А ти ж що, безбатченко? — Ні, син я отецький, тільки батько померли,— відказав Андріян (Ф. Бурлака).

у батьки́ (у діди́, у матері́ і т. ін.) годи́тися кому. Бути набагато старшим від кого-небудь. Заважала [Наталці] дівоча соромливість перед людиною, що годилася б їй у батьки (С. Добровольський); Василько побачив його, біжить із криком “тату”, а він, виходить, в діди йому годиться (М. Стельмах).

-2-
множинний іменник, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний   Батьки́
родовий   Батькі́в
давальний   Батька́м
знахідний   Батьки́
орудний   Батька́ми
місцевий   на/у Батька́х
кличний   Батьки́
відмінок однина множина
називний   батьки́
родовий   батькі́в
давальний   батька́м
знахідний   батькі́в
орудний   батька́ми
місцевий   на/у батька́х
кличний   батьки́

Словник синонімів

БАТЬКИ́мн. (батько й мати) БА́ТЬКО-МА́ТИрозм., ОТЕ́ЦЬ-МА́ТИфольк.,ОТЕ́ЦЬ-НЕ́НЬКАфольк.; СТАРІ́мн., розм. (про старших віком батьків). - Аж перед Різдвом знову ж таки на ярмарку здибалися мої старі з батьками Тетяни (М. Стельмах); - Іване! Це ти, наш Іваночку! - бігли до нього батько-мати, дід, баба, сестри (О. Довженко); "Ой, час-пора, отець-мати, Поблагословить, Ой, час-пора молоденькій Та гіллячко звить!" (Леся Українка); А хто перекаже отцю-неньці про смерть їхнього сина, хто потішить бідну жінку, діточок дрібних? (М. Коцюбинський)
ПРЕ́ДКИперев. мн. (старші родичі по висхідній лінії з боку матері або батька; ті, від кого веде свій початок рід), ДІДИ́, БАТЬКИ́, ПРА́ДІДИ, ПРАБАТЬКИ, ПРА́ЩУРИ, ПРАРО́ДИЧІ, ПРАПРЕ́ДКИпідсил., ПРАПРА́ДІДИпідсил., ПРАПРА́ЩУРИпідсил., ПРАОТЦІ́заст., уроч. (дуже давні родичі, родоначальники). В школі і в житті ми узнавали, яка прекрасна наша Вітчизна. Щоб одстояти її від посягання ворогів, не раз наші предки засівали береги Дніпра своїми кістками (П. Панч); Гей, було це за дідів, Ні, брешу - за прадідів: За царя старого Хмеля (І. Манжура); Рід наш увесь ходючий, батьки й прабатьки: та й Данилко, мабуть, ходитиме, доки й ноги не відпадуть (Ю. Яновський); Глухомань віків, забобони пращурів дзвенять в словах дівчинки, яка свято вірить і в іорданську воду, і в чудодійне зілля (М. Стельмах); Тепер не знаю і не відаю, Де був я, за якою віддаллю, Та знаю, що мої прародичі шуміли в цій темнавій обочі (Д. Павличко); Ми туди, як птиці, линемо, Де прапрадідів добро, Де рядами тополиними Облямований Дніпро (М. Рильський); Оживить живеє слово Рідну Україну, і праправнуки згадають Прапращурів діло, і промовить до них в полі Усяка могила! (П. Куліш); "Невірні гнізда позвивали, Де наші праотці жили! (переклад П. Грабовського).

Словник фразеологізмів

ба́тьків (оте́цький) син. 1. Спадкоємець заможних батьків. Не один батьків син і худобу б свою віддав, і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г. Квітка-Основ’яненко); [Юда:] Та я ж отецький син, ще й одинак! (Леся Українка).

2. Син від законного шлюбу. Ґалаґан спитав: — А ти ж що, безбатченко? — Ні, син я отецький, тільки батько померли,— відказав Андріян (Ф. Бурлака).

у батьки́ (у діди́, у матері́ і т. ін.) годи́тися кому. Бути набагато старшим від кого-небудь. Заважала [Наталці] дівоча соромливість перед людиною, що годилася б їй у батьки (С. Добровольський); Василько побачив його, біжить із криком “тату”, а він, виходить, в діди йому годиться (М. Стельмах).