ЗВОЛІКА́ТИз чим і без додатка (повільно робити що-небудь, не поспішати з чимось), ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИщо, з чим ібез додатка,БАРИ́ТИСЯз чим і без додатка,ЗВОЛІКА́ТИСЯрозм.,ПРОВОЛІКА́ТИщо і без додатка, розм.,МАРУ́ДИТИрозм.,М’Я́ТИСЯрозм.,МНИ́ХАТИСЯдіал., зневажл.,ЧУ́ХАТИСЯфам.Данило зволікав. Щоранку вирішував їхати цього дня, потім відкладав знову (О. Копиленко); - Льошко, або ти все зараз розкажеш, або ми підемо додому, - невдоволено буркнув нетерпеливий Данько. - Чого тягнеш? (Ю. Мокрієв); [Ромодан:] Не затягуйте з документацією, щоб до зими почати будівництво заводу (О. Корнійчук); Прийшли вони до палацу Самойловичів, викликали на ґанок.. самого барона. Довго зволікався, а все ж вийшов бундючний барон (Є. Кротевич); Кожний день, кожна ніч зближала його до страшного дня, не можна було проволікати, відтягнути (Н. Кобринська); - Що се ви тут мнетесь? Чого вікон не одчиняєте? (Панас Мирний); - Прошу, пане гетьмане, це ще не все. - А чого ти мнихаєшся? (П. Панч); [Дудар:] Зараз же до нього. Понятих бери, не чухайся (І. Микитенко).

ЗАТРИ́МУВАТИСЯ (перебувати де-небудь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна), ЗАДЕ́РЖУВАТИСЯ, БАРИ́ТИСЯ, ГА́ЯТИСЯ, ЗАГА́ЮВАТИСЯ, ПРИПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ЗАБА́РЮВАТИСЯрозм., ЗАБАРЯ́ТИСЯрозм., ДЛЯ́ТИСЯрозм., НАМИНА́ТИСЯрозм., ЗАГРУЗА́ТИрозм., ЗАБАВЛЯ́ТИСЯдіал., ЗАБАВЛЯ́ТИдіал., ЗАБА́РЮВАТИрідко, ЗАБАРЯ́ТИрідко. - Док.: затри́матися, заде́ржатися, забари́тися, зага́ятися, припізни́тися, загру́знути, заба́витися, заба́вити, забари́ти. Остап не став більше затримуватись, бо й так часу обмаль (А. Головко); Старалася [Домініка] все по надвірку вештатися, аби не задержуватися в кухні (О. Кобилянська); Давид довго не барився вже, улаштував іще деякі свої справи й рушив додому (А. Головко); - Іди, доню, та й не гайся, На улицю, та й вертайся! (Пісні та романси); - Де ж це моя Настуся загаялася? - сказала Зінька (І. Нечуй-Левицький); Він збирався до інституту, де мали відбутися позачергові заняття. - Гляди ж, не забаряйся! - підкреслила Катерина (Г. Коцюба); - Всі засмутились від перспективи надовго загрузнути в цьому висілку (Я. Баш); - Якби я забавилася, то на мене не ждіть (О. Кобилянська); Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (Леся Українка); Чого се я такеньки і чим зажурилась? Хіба ж я не знала Катрі, що вона до світу забарить? (Марко Вовчок).

ЗВОЛІКА́ТИз чим і без додатка (повільно робити що-небудь, не поспішати з чимось), ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ЗАТЯ́ГУВАТИщо, з чим ібез додатка,БАРИ́ТИСЯз чим і без додатка,ЗВОЛІКА́ТИСЯрозм.,ПРОВОЛІКА́ТИщо і без додатка, розм.,МАРУ́ДИТИрозм.,М’Я́ТИСЯрозм.,МНИ́ХАТИСЯдіал., зневажл.,ЧУ́ХАТИСЯфам.Данило зволікав. Щоранку вирішував їхати цього дня, потім відкладав знову (О. Копиленко); - Льошко, або ти все зараз розкажеш, або ми підемо додому, - невдоволено буркнув нетерпеливий Данько. - Чого тягнеш? (Ю. Мокрієв); [Ромодан:] Не затягуйте з документацією, щоб до зими почати будівництво заводу (О. Корнійчук); Прийшли вони до палацу Самойловичів, викликали на ґанок.. самого барона. Довго зволікався, а все ж вийшов бундючний барон (Є. Кротевич); Кожний день, кожна ніч зближала його до страшного дня, не можна було проволікати, відтягнути (Н. Кобринська); - Що се ви тут мнетесь? Чого вікон не одчиняєте? (Панас Мирний); - Прошу, пане гетьмане, це ще не все. - А чого ти мнихаєшся? (П. Панч); [Дудар:] Зараз же до нього. Понятих бери, не чухайся (І. Микитенко).

ЗАТРИ́МУВАТИСЯ (перебувати де-небудь довше, ніж передбачалося, ніж потрібно, можна), ЗАДЕ́РЖУВАТИСЯ, БАРИ́ТИСЯ, ГА́ЯТИСЯ, ЗАГА́ЮВАТИСЯ, ПРИПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ЗАБА́РЮВАТИСЯрозм., ЗАБАРЯ́ТИСЯрозм., ДЛЯ́ТИСЯрозм., НАМИНА́ТИСЯрозм., ЗАГРУЗА́ТИрозм., ЗАБАВЛЯ́ТИСЯдіал., ЗАБАВЛЯ́ТИдіал., ЗАБА́РЮВАТИрідко, ЗАБАРЯ́ТИрідко. - Док.: затри́матися, заде́ржатися, забари́тися, зага́ятися, припізни́тися, загру́знути, заба́витися, заба́вити, забари́ти. Остап не став більше затримуватись, бо й так часу обмаль (А. Головко); Старалася [Домініка] все по надвірку вештатися, аби не задержуватися в кухні (О. Кобилянська); Давид довго не барився вже, улаштував іще деякі свої справи й рушив додому (А. Головко); - Іди, доню, та й не гайся, На улицю, та й вертайся! (Пісні та романси); - Де ж це моя Настуся загаялася? - сказала Зінька (І. Нечуй-Левицький); Він збирався до інституту, де мали відбутися позачергові заняття. - Гляди ж, не забаряйся! - підкреслила Катерина (Г. Коцюба); - Всі засмутились від перспективи надовго загрузнути в цьому висілку (Я. Баш); - Якби я забавилася, то на мене не ждіть (О. Кобилянська); Треба ще буде у Відні та в Мілані забавити конечне для залагодження справ літературних (Леся Українка); Чого се я такеньки і чим зажурилась? Хіба ж я не знала Катрі, що вона до світу забарить? (Марко Вовчок).