МО́ТЛОХзбірн. (старі речі домашнього вжитку, одяг, клапті тощо), ДРА́НТЯ, БАРАХЛО́розм.,ХАБО́ТТЯрозм.Якісь конспекти, рисунки, химерні мережива з різних математичних значків... Навіщо він мені, цей школярський мотлох? (С. Васильченко); Мартин вийшов, а Янко зразу кинув халяву у заплісніле шкіряне дрантя (П. Козланюк); Марина розв’язала оклунок, почала викидати барахло: сорочки, хустки, спідниці, корсети, полотно (Г. Епік); Усе викрадене з скрині, усе забрате, осталась сама негодня: то дране, то погане, - саме хабоття (Словник Б. Грінченка). - Пор. 1. лахмі́ття.

НІКЧЕ́МАзневажл. (ні на що не здатна людина),НІКЧЕ́МНИК зневажл. рідше,НЕДОРІ́КАзневажл.;НУЛЬрозм.,ПІША́Крозм.,ПІГМЕ́Йзневажл.,ТЛЯзневажл.,АБИ́ЩОзневажл. (про соціально незначну людину); ДРІБНО́ТАрозм.,ШУ́ШВАЛЬзневажл.,ШАНТРАПА́зневажл. рідше (збірн. - про певну сукупність таких людей); МІЗЕ́РІЯзневажл.,ЧЕРВ’Я́Кзневажл.,НЕПО́ТРІБзневажл.,БАРАХЛО́ зневажл., лайл.,ВИ́ШКРЕБОКлайл.,НЕПОТРЕ́БСТВОзбірн.,заст. (той або ті, хто викликає до себе зневагу, жалюгідні люди);УБО́ЗТВО[ВБО́ЗТВО], УБО́ЖЕСТВО[ВБО́ЖЕСТВО]заст. (про духовно обмежену, нікчемну людину). І те, що судити Крамаренка мала його власна родина, не робило страх цієї нікчеми меншим, аніж страх лиходіїв, котрих мав би судити увесь народ (І. Муратов); - Бога бійся, сину. Чи ти вже якась недоріка, що не можеш.. дівчину знайти, та взявся од живого чоловіка жінку переманювати? (А. Іщук); -Безнеї [матері] ти, хлопче, нуль у всесвіті. Розшолопав? Круглий нуль - з власного гіркого досвіду свідчу (О. Гончар); Він, бач, простий собі пішак, В тіні ізроду-віку... (С. Воскрекасенко); От, якесь абищо! а величається, мов яка цяця! (Словник Б. Грінченка); [Котовський:] Де тобі, мізерії такій, зрозуміти, ти ж бессарабському поміщикові Пуришкевичу увесь час чоботи лизав (П. Тичина); Що я? Черв’як, марная порошина. Життя моє - листок, що ріс і зв’яв (І. Франко); - Ні, волю вже лишатись тим, чим є, ніж в’язати свою долю з таким непотребом (І. Франко); - О, я помирюся з цим вишкребком Косінським. Не інакше, як Замойський його й підкинув нам для розбрату (І. Ле); Коли він не приносив одповіді або приносив коротку і бліду, вона робила йому сцену, називала його нездарою, міщанським убожеством (М. Коцюбинський). - Пор. ніщо́.