-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | бараба́нити |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | бараба́ньмо |
2 особа | бараба́нь | бараба́ньте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | бараба́нитиму | бараба́нитимемо, бараба́нитимем |
2 особа | бараба́нитимеш | бараба́нитимете |
3 особа | бараба́нитиме | бараба́нитимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | бараба́ню | бараба́нимо, бараба́ним |
2 особа | бараба́ниш | бараба́ните |
3 особа | бараба́нить | бараба́нять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
бараба́нячи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | бараба́нив | бараба́нили |
жін. р. | бараба́нила |
сер. р. | бараба́нило |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
бараба́нивши |
Словник синонімів
ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка - відтворювати що-небудь на музичному інструменті - про людину; що, чого, з кого - відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИ на чому й без додатка; МУЗИ́ЧИТИ, МУЗИКУВА́ТИ без додатка (перев. для розваги); ВИКО́НУВАТИ що, з кого (певний музичний твір для слухачів); НАГРАВА́ТИ на чому, що, чого й без додатка (тихо або одноманітно, недбало); ЦИГИ́КАТИ на чому й без додатка, розм. (невміло, одноманітно); ТНУ́ТИ, ТЯ́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ЗАТИНА́ТИ розм., ШКВА́РИТИ розм., НАШКВА́РЮВАТИ розм., РІ́ЗАТИ розм., НАРІ́ЗУВАТИ [НАРІЗА́ТИ] розм. (на чому, що, чого й без додатка - перев. швидко, із запалом); БРЕ́НЬКАТИ розм., БРЕНЬКОТА́ТИ підсил. розм., БРЕНЬКОТІ́ТИ підсил. розм., БРИ́НЬКАТИ розм., БРИНЬЧА́ТИ розм. (на чому й без додатка - невміло або недбало - на струнному щипковому інструменті, на роялі тощо); ТРИНДИ́КАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. (на чому й без додатка - невміло або недбало - на щипковому інструменті); ТАРАБА́НИТИ розм., БАРАБА́НИТИ розм. (на чому й без додатка - невміло й голосно, перев. на роялі, піаніно); ТЕРЛИ́КАТИ [ТИРЛИ́КАТИ] ірон., зневажл. (на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому інструменті, гармонії тощо); ПИЛЯ́ТИ ірон., ПІЛІ́КАТИ ірон., ТІЛІ́КАТИ ірон. (на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому або щипковому інструменті). Сидить на могилі Козак старесенький, Як голубонько сивесенький, Та на бандурі грає-виграває (дума); Коли почав орать, так у сопілку не грать (прислів’я); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); [Острожин:] Ви певне граєте новітніх композиторів? (Леся Українка); Дуже гарно грає [стара] з Шопена (М. Коцюбинський); - Я трохи граю (І. Нечуй-Левицький); Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі (О. Стороженко); Грали [приятелі] в преферанс, часом і музичили собі (Іван Іванович непогано грав на скрипці) (М. Рильський); Найкращі майстри не тільки художньо виконували відомі думи та пісні, але й самі складали їх (З. Тулуб); - Ви ж чули, як він Шопена виконував, скільки вклав душі! (О. Гончар); Онися.. награвала на гітарі якийсь романс (І. Нечуй-Левицький); Баяніст награє польки (А. Головко); Дід Корнійко цигикав та й цигикав на облізлій скрипочці, не знаючи впину, не чуючи втоми (Ю. Яновський); А в коршмі так ріжуть шпарко, на цимбалах тнуть цигани (П. Грабовський); Витинають троїсті веселої-веселої (В. Речмедін); Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала (І. Котляревський); [Катерина:] А цей ваш друг добре шкварить на гітарі! (О. Корнійчук); Нашкварювати на гармоні; Парубок, зсунувши набік картуза, нарізував на гармонії гопака (Г. Коцюба); Невміло бренькала [Марія Іванівна] на гітарі (Є. Кравченко); Та на цей раз, ненароком загравши, бриньчав Мамай сумно (О. Ільченко); "Гришка триндикає..." - подумав Гандзюк. Справді, на Василевій балалайці - усі знали - грав сьогодні найменший брат його (Г. Косинка); Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси.. на розладнаному піаніно (Л. Первомайський); [Товстоліс:] У мене хворі. А він цілі дні барабанив на роялі (І. Кочерга); Сам я трошки терликав на скрипці (М. Кропивницький); Кривобокий скрипаль щось пиляв на скрипці, а його партнер акомпанував йому на старому розбитому роялі (П. Колесник); Платон.. пілікає на скрипці, Ліда сміється (О. Корнійчук); Бубонові підспівувала.. балалайка: вона тілікала тонким голосом і, здавалося, не в силі була заглушити голосні удари бубна (Г. Косинка).
СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал.; ПОСТУ́КУВАТИ, ВИСТУ́КУВАТИ, ПРИСТУ́КУВАТИ (стукати розмірено або час від часу); ПРОСТУ́КУВАТИ (розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось); БУБНИ́ТИ розм., БУБОНІ́ТИ розм. (дрібно); ТОРОХТІ́ТИ, КАЛАТА́ТИ, БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИ підсил. розм., ТОКОТА́ТИ [ТОКОТІ́ТИ] діал. (часто й гучно стукати); ГУ́ПАТИ, ГУПОТІ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ розм., БА́ХКАТИ розм., БА́ХАТИ рідше, БАБА́ХКАТИ розм., БАБА́ХАТИ рідше, ГА́ХКАТИ розм., ГАМСЕЛИ́ТИ фам., ТРА́ХКАТИ розм., ТРАХКОТІ́ТИ підсил. розм., ТАРА́ХКАТИ розм., ТАРАХКОТА́ТИ [ТАРАХКОТІ́ТИ] підсил. розм., ТОРО́ХКАТИ розм., ТОРОХКОТА́ТИ [ТОРОХКОТІ́ТИ] підсил. розм. (стукати з великою силою); СТУГОНІ́ТИ розм. (безперервно з великою силою); ЛОПОТА́ТИ [ЛОПОТІ́ТИ] (видаючи глухі звуки); ЦО́КАТИ (чимсь металевим). - Док.: посту́кати, сту́кнути, постукоті́ти, грю́кнути, цю́кнути, ту́кнути, тю́кнути, ви́стукати, пристукнути, просту́кати, гу́пнути, ге́пнути, ба́хнути, баба́хнути, га́хнути, тра́хнути, тара́хнути, торо́хнути, цокнути. Скільки раз намагався [єпископ] перервати ту мову і стукав патерицею об землю (Леся Українка); Бити в рейку, скликаючи на обід; - Чи ти швидко перестанеш стукотіти та бряжчати? (І. Нечуй-Левицький); - Ти пустопорожній фантазер! - рикнув Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); Дятли ще дужче тукать взялися (П. Тичина); Ремиґали корови, важко дихали та нечасто постукували ногами об короби чи ясла (Г. Епік); На рейках колеса вистукують дзвінко (І. Муратов); Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (П. Козланюк); Десь калатав у клепачку, скілько було сили, сторож (С. Васильченко); У шибки барабанив дощ (В. Гжицький); По токах гупають ціпи (О. Гончар); Молот гепає, сокира цюкає, а прядка хурчить (П. Панч); Об гарячі жерстяні дахи торохкали каштани, підплигували, як на жаровні, і падали на бруківку (Григорій Тютюнник); Стугонів, вицокував, мчав по рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа); Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (І. Франко). - Пор. 1. би́ти, 1. торохті́ти.
СТУ́КАТИ (ударяючи в двері, вікно, давати знати про свій прихід, проситися зайти), СТУ́КАТИСЯ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил.; БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИ розм., ТУРГОТІ́ТИ розм. (стукати часто). - Док.: посту́кати, сту́кнути, посту́катися, грю́кнути, гу́пнути. Прийшли в село вночі. Стукаємо в палац Любомирського - нас не пускають (І. Нечуй-Левицький); Отець Миколай.. завзято котиться до хати, не стукаючись, рве на себе двері (М. Стельмах); Хтось щосили почав грюкати внизу в двері (О. Донченко); Сьогодні він спинявся біля кожного двору, гупав кийком у ворота (І. Багмут); Може, справді хто під вікном ходить, немов у шибку барабанить? (І. Цюпа); У хвіртку, закладену на засув, тарабанить хтось з вулиці (Ю. Смолич); Раз уночі чує він - хтось турготить у віконце (О. Стороженко).
Словник відмінків
Інфінітив | бараба́нити |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | бараба́ньмо |
2 особа | бараба́нь | бараба́ньте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | бараба́нитиму | бараба́нитимемо, бараба́нитимем |
2 особа | бараба́нитимеш | бараба́нитимете |
3 особа | бараба́нитиме | бараба́нитимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | бараба́ню | бараба́нимо, бараба́ним |
2 особа | бараба́ниш | бараба́ните |
3 особа | бараба́нить | бараба́нять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
бараба́нячи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | бараба́нив | бараба́нили |
жін. р. | бараба́нила |
сер. р. | бараба́нило |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
бараба́нивши |
Словник синонімів
ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка - відтворювати що-небудь на музичному інструменті - про людину; що, чого, з кого - відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИ на чому й без додатка; МУЗИ́ЧИТИ, МУЗИКУВА́ТИ без додатка (перев. для розваги); ВИКО́НУВАТИ що, з кого (певний музичний твір для слухачів); НАГРАВА́ТИ на чому, що, чого й без додатка (тихо або одноманітно, недбало); ЦИГИ́КАТИ на чому й без додатка, розм. (невміло, одноманітно); ТНУ́ТИ, ТЯ́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ЗАТИНА́ТИ розм., ШКВА́РИТИ розм., НАШКВА́РЮВАТИ розм., РІ́ЗАТИ розм., НАРІ́ЗУВАТИ [НАРІЗА́ТИ] розм. (на чому, що, чого й без додатка - перев. швидко, із запалом); БРЕ́НЬКАТИ розм., БРЕНЬКОТА́ТИ підсил. розм., БРЕНЬКОТІ́ТИ підсил. розм., БРИ́НЬКАТИ розм., БРИНЬЧА́ТИ розм. (на чому й без додатка - невміло або недбало - на струнному щипковому інструменті, на роялі тощо); ТРИНДИ́КАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. (на чому й без додатка - невміло або недбало - на щипковому інструменті); ТАРАБА́НИТИ розм., БАРАБА́НИТИ розм. (на чому й без додатка - невміло й голосно, перев. на роялі, піаніно); ТЕРЛИ́КАТИ [ТИРЛИ́КАТИ] ірон., зневажл. (на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому інструменті, гармонії тощо); ПИЛЯ́ТИ ірон., ПІЛІ́КАТИ ірон., ТІЛІ́КАТИ ірон. (на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому або щипковому інструменті). Сидить на могилі Козак старесенький, Як голубонько сивесенький, Та на бандурі грає-виграває (дума); Коли почав орать, так у сопілку не грать (прислів’я); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); [Острожин:] Ви певне граєте новітніх композиторів? (Леся Українка); Дуже гарно грає [стара] з Шопена (М. Коцюбинський); - Я трохи граю (І. Нечуй-Левицький); Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі (О. Стороженко); Грали [приятелі] в преферанс, часом і музичили собі (Іван Іванович непогано грав на скрипці) (М. Рильський); Найкращі майстри не тільки художньо виконували відомі думи та пісні, але й самі складали їх (З. Тулуб); - Ви ж чули, як він Шопена виконував, скільки вклав душі! (О. Гончар); Онися.. награвала на гітарі якийсь романс (І. Нечуй-Левицький); Баяніст награє польки (А. Головко); Дід Корнійко цигикав та й цигикав на облізлій скрипочці, не знаючи впину, не чуючи втоми (Ю. Яновський); А в коршмі так ріжуть шпарко, на цимбалах тнуть цигани (П. Грабовський); Витинають троїсті веселої-веселої (В. Речмедін); Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала (І. Котляревський); [Катерина:] А цей ваш друг добре шкварить на гітарі! (О. Корнійчук); Нашкварювати на гармоні; Парубок, зсунувши набік картуза, нарізував на гармонії гопака (Г. Коцюба); Невміло бренькала [Марія Іванівна] на гітарі (Є. Кравченко); Та на цей раз, ненароком загравши, бриньчав Мамай сумно (О. Ільченко); "Гришка триндикає..." - подумав Гандзюк. Справді, на Василевій балалайці - усі знали - грав сьогодні найменший брат його (Г. Косинка); Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси.. на розладнаному піаніно (Л. Первомайський); [Товстоліс:] У мене хворі. А він цілі дні барабанив на роялі (І. Кочерга); Сам я трошки терликав на скрипці (М. Кропивницький); Кривобокий скрипаль щось пиляв на скрипці, а його партнер акомпанував йому на старому розбитому роялі (П. Колесник); Платон.. пілікає на скрипці, Ліда сміється (О. Корнійчук); Бубонові підспівувала.. балалайка: вона тілікала тонким голосом і, здавалося, не в силі була заглушити голосні удари бубна (Г. Косинка).
СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал.; ПОСТУ́КУВАТИ, ВИСТУ́КУВАТИ, ПРИСТУ́КУВАТИ (стукати розмірено або час від часу); ПРОСТУ́КУВАТИ (розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось); БУБНИ́ТИ розм., БУБОНІ́ТИ розм. (дрібно); ТОРОХТІ́ТИ, КАЛАТА́ТИ, БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИ підсил. розм., ТОКОТА́ТИ [ТОКОТІ́ТИ] діал. (часто й гучно стукати); ГУ́ПАТИ, ГУПОТІ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ розм., БА́ХКАТИ розм., БА́ХАТИ рідше, БАБА́ХКАТИ розм., БАБА́ХАТИ рідше, ГА́ХКАТИ розм., ГАМСЕЛИ́ТИ фам., ТРА́ХКАТИ розм., ТРАХКОТІ́ТИ підсил. розм., ТАРА́ХКАТИ розм., ТАРАХКОТА́ТИ [ТАРАХКОТІ́ТИ] підсил. розм., ТОРО́ХКАТИ розм., ТОРОХКОТА́ТИ [ТОРОХКОТІ́ТИ] підсил. розм. (стукати з великою силою); СТУГОНІ́ТИ розм. (безперервно з великою силою); ЛОПОТА́ТИ [ЛОПОТІ́ТИ] (видаючи глухі звуки); ЦО́КАТИ (чимсь металевим). - Док.: посту́кати, сту́кнути, постукоті́ти, грю́кнути, цю́кнути, ту́кнути, тю́кнути, ви́стукати, пристукнути, просту́кати, гу́пнути, ге́пнути, ба́хнути, баба́хнути, га́хнути, тра́хнути, тара́хнути, торо́хнути, цокнути. Скільки раз намагався [єпископ] перервати ту мову і стукав патерицею об землю (Леся Українка); Бити в рейку, скликаючи на обід; - Чи ти швидко перестанеш стукотіти та бряжчати? (І. Нечуй-Левицький); - Ти пустопорожній фантазер! - рикнув Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); Дятли ще дужче тукать взялися (П. Тичина); Ремиґали корови, важко дихали та нечасто постукували ногами об короби чи ясла (Г. Епік); На рейках колеса вистукують дзвінко (І. Муратов); Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (П. Козланюк); Десь калатав у клепачку, скілько було сили, сторож (С. Васильченко); У шибки барабанив дощ (В. Гжицький); По токах гупають ціпи (О. Гончар); Молот гепає, сокира цюкає, а прядка хурчить (П. Панч); Об гарячі жерстяні дахи торохкали каштани, підплигували, як на жаровні, і падали на бруківку (Григорій Тютюнник); Стугонів, вицокував, мчав по рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа); Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (І. Франко). - Пор. 1. би́ти, 1. торохті́ти.
СТУ́КАТИ (ударяючи в двері, вікно, давати знати про свій прихід, проситися зайти), СТУ́КАТИСЯ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил.; БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИ розм., ТУРГОТІ́ТИ розм. (стукати часто). - Док.: посту́кати, сту́кнути, посту́катися, грю́кнути, гу́пнути. Прийшли в село вночі. Стукаємо в палац Любомирського - нас не пускають (І. Нечуй-Левицький); Отець Миколай.. завзято котиться до хати, не стукаючись, рве на себе двері (М. Стельмах); Хтось щосили почав грюкати внизу в двері (О. Донченко); Сьогодні він спинявся біля кожного двору, гупав кийком у ворота (І. Багмут); Може, справді хто під вікном ходить, немов у шибку барабанить? (І. Цюпа); У хвіртку, закладену на засув, тарабанить хтось з вулиці (Ю. Смолич); Раз уночі чує він - хтось турготить у віконце (О. Стороженко).