-1-
прикметник
[вульг.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний банька́тий банька́та банька́те банька́ті
родовий банька́того банька́тої банька́того банька́тих
давальний банька́тому банька́тій банька́тому банька́тим
знахідний банька́тий, банька́того банька́ту банька́те банька́ті, банька́тих
орудний банька́тим банька́тою банька́тим банька́тими
місцевий на/у банька́тому, банька́тім на/у банька́тій на/у банька́тому, банька́тім на/у банька́тих

Словник синонімів

ВИТРІШКУВА́ТИЙ (про очі - дуже опуклі, випнуті з орбіт; про людину, тварину - який має дуже опуклі, випнуті з орбіт очі), ВИРЛОО́КИЙрозм.,ВИРЯЧКУВА́ТИЙрозм., ВИРЛА́ТИЙрозм.,ЛУПА́ТИЙрозм.,РА́ЧАЧИЙрозм., БАНЬКА́ТИЙвульг.,БУЛЬКА́ТИЙвульг.,БАЛУХА́ТИЙвульг.;ВИ́ПУКЛИЙ, ОПУ́КЛИЙ (тільки про очі). - Сватай, Карпе, Палажку.. - Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби (І. Нечуй-Левицький); Сидів він за столом, ніби надутий насосом, круглий, витрішкуватий (І. Цюпа); На самому краю джерела сиділа велика вирлоока жаба (М. Стельмах); Пан Хоцінський блискотів сірими вирячкуватими очима на молоду (І. Нечуй-Левицький); Обертаєш до мене широкий вид з вирлатими, голубими очима (П. Куліш); На призьбі.. сидів юнак з бубном, біля нього - лупатий юнак (О. Гончар); За навислими бровами майже не видно було його банькатих очей (П. Колесник); Не раз проклинала [Надія] оту булькату козу, яку їй доводилось пасти (Я. Баш); Дивилися на нього.. балухаті очі Коростилевського (Я. Гримайло); Він блаженно прикриває тяжкими темними повіками випуклі очі (М. Стельмах).

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний банька́тий банька́та банька́те банька́ті
родовий банька́того банька́тої банька́того банька́тих
давальний банька́тому банька́тій банька́тому банька́тим
знахідний банька́тий, банька́того банька́ту банька́те банька́ті, банька́тих
орудний банька́тим банька́тою банька́тим банька́тими
місцевий на/у банька́тому, банька́тім на/у банька́тій на/у банька́тому, банька́тім на/у банька́тих

Словник синонімів

ВИТРІШКУВА́ТИЙ (про очі - дуже опуклі, випнуті з орбіт; про людину, тварину - який має дуже опуклі, випнуті з орбіт очі), ВИРЛОО́КИЙрозм.,ВИРЯЧКУВА́ТИЙрозм., ВИРЛА́ТИЙрозм.,ЛУПА́ТИЙрозм.,РА́ЧАЧИЙрозм., БАНЬКА́ТИЙвульг.,БУЛЬКА́ТИЙвульг.,БАЛУХА́ТИЙвульг.;ВИ́ПУКЛИЙ, ОПУ́КЛИЙ (тільки про очі). - Сватай, Карпе, Палажку.. - Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби (І. Нечуй-Левицький); Сидів він за столом, ніби надутий насосом, круглий, витрішкуватий (І. Цюпа); На самому краю джерела сиділа велика вирлоока жаба (М. Стельмах); Пан Хоцінський блискотів сірими вирячкуватими очима на молоду (І. Нечуй-Левицький); Обертаєш до мене широкий вид з вирлатими, голубими очима (П. Куліш); На призьбі.. сидів юнак з бубном, біля нього - лупатий юнак (О. Гончар); За навислими бровами майже не видно було його банькатих очей (П. Колесник); Не раз проклинала [Надія] оту булькату козу, яку їй доводилось пасти (Я. Баш); Дивилися на нього.. балухаті очі Коростилевського (Я. Гримайло); Він блаженно прикриває тяжкими темними повіками випуклі очі (М. Стельмах).