ВИГНА́НЕЦЬ (той, хто вигнаний, висланий кудись із певної місцевості, території), ВИ́СЛАНЕЦЬ, ЗАСЛА́НЕЦЬ, ВИ́СЛАНИЙрідше; БАНІ́Т[БАНИ́Т]заст., БАНІ́ТА[БАНИ́ТА]заст. рідше (людина, оголошена поза законом). І сниться сон мені: неначе Десь на холодній чужині Якийсь вигнанець гірко плаче І заздрить мертвому мені (О. Олесь); Політичний висланець; [Анна:] Його вже скілька літ нема в Севільї... Та ж він баніт? (Леся Українка); [Гурський:] Скривдили тебе, ясновельможний пане! Банітою.. об’явлено,.. у Варшаві жить забороняють! (І. Карпенко-Карий).