НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВОкнижн. заст. (відмова підкорятися, вияв непокори); НЕСЛУХНЯ́НІСТЬ (непокора - звичайно в побутових стосунках); БАЛАМУ́ТСТВОрозм. (непокірна, неспокійна поведінка); ПРОТЕСТА́НТСТВОкнижн., БУНТА́РСТВОпоет., уроч. (непокірливість, схильність до протесту). Їй здалося, що дочка сьогодні перейшла ту межу у стосунках з батьками, за якою починається одверта непокора (П. Кочура); Його обличчя.. виражало непокірність і невміння стримуватися (М. Ю. Тарновський); - Але це пряме непідкорення розпорядженню уряду! (О. Довженко); За найменший непослух окупанти карали розстрілом (Д. Бедзик); Ще й досі він не міг подарувати дочці її неслухняність (О. Копиленко); Згадали про всі його відважні ярмаркові бійки та баламутство (О. Гончар); Сидить в Бенгалії Рабіндранат [Тагор]: нема бунтарства в нас: людина з глини (П. Тичина).