баламутний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний баламу́тний баламу́тна баламу́тне баламу́тні
родовий баламу́тного баламу́тної баламу́тного баламу́тних
давальний баламу́тному баламу́тній баламу́тному баламу́тним
знахідний баламу́тний, баламу́тного баламу́тну баламу́тне баламу́тні, баламу́тних
орудний баламу́тним баламу́тною баламу́тним баламу́тними
місцевий на/у баламу́тному, баламу́тнім на/у баламу́тній на/у баламу́тному, баламу́тнім на/у баламу́тних

Словник синонімів

КАЛАМУ́ТНИЙ (про воду та іншу рідину - не прозорий, не чистий), МУТНИ́Йрозм.,БАЛАМУ́ТНИЙрозм.; СКОЛО́ЧЕНИЙ, ЗБАЛАМУ́ЧЕНИЙрозм. (який утратив прозорість). Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться йдучи На каламутну темну воду (Т. Шевченко); Восени звичайно сільські ґаздині мочили в мутній воді потоку коноплі (Н. Кобринська).
НЕПОКІ́РНИЙ (який не хоче підкорятися кому-небудь, слухатися когось); НЕПОКІ́РЛИВИЙ (схильний до непокори); НОРОВИ́СТИЙрозм.,НОРОВЛИ́ВИЙрозм. (непокірний і впертий); ПЕРЕКІ́РЛИВИЙрозм. (який постійно вступає в суперечки, опирається, не хоче слухатися); НЕСЛУХНЯ́НИЙ (який не слухається кого-небудь - звичайно в побутових стосунках); БАЛАМУ́ТНИЙрозм. (який поводиться непокірно, неспокійно і впливає цим на інших). Сьогодні неприємний день. Там Віра, у вітальні, тлумить непокірного Славка (Я. Качура); Денис був жвавий, проворний, парубок з його вийшов крутий на вдачу, запеклий, непокірливий і неслухняний (І. Нечуй-Левицький); Згадка про синів, про клопіт із ними.. навертала Івана до клопоту з власним норовистим сином (Ю. Смолич); Хазяїн був чоловік кремезний і норовливий (Марко Вовчок); Голові колгоспу ніяк не випадає серйозно поговорити з цим перекірливим, норовистим старим (І. Драч); - І в кого воно [про хлопця] отаке вдалося, баламутне? - гомоніли між собою баби (Григорій Тютюнник). - Пор. 1. упе́ртий.