ПА́МОРОЧИТИСЯ (про мозок, розум тощо - втрачати здатність ясно мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИСЯ, ДУРІ́ТИ, ЧМАНІ́ТИрозм.; ПЛУ́ТАТИСЯ, МІША́ТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯрозм. (перев. із сл. в голові). - Док.: запа́морочитися, одурі́ти, очмані́ти. В усій його постаті вчувалася впевненість бувалого вояка, котрому за найтяжчої скрути не паморочиться голова (Ю. Бедзик); Її молода голова аж запаморочилася (І. Нечуй-Левицький); Від сліз дуріє голова (П. Грабовський); Далебі, від тих суперечок чманіє голова (К. Гордієнко); Чув [Калинович].., що йому в голові починає плутатися (І. Франко); - Ох, в голові мені мішається! - промовляла [Варка] (Марко Вовчок); Яцеві почало баламутитися в голові (І. Франко).

ХВИЛЮВА́ТИСЯ (бути занепокоєним, відчувати тривогу, неспокій), НЕПОКОЇТИСЯ, ТРИВО́ЖИТИСЯ, ТУРБУВА́ТИСЯ, БЕНТЕ́ЖИТИСЯ, БАЛАМУ́ТИТИСЯ, НІ́ТИТИСЯ, КАЛАМУ́ТИТИСЯрозм., МОРДУВА́ТИСЯпідсил. розм., СУЯТИ́ТИСЯдіал.,ЮРТУВА́ТИСЯдіал.,БУ́РИТИСЯдіал.; ПОТРЯСА́ТИСЯ (надзвичайно сильно). - Док.: схвилюва́тися, розхвилюва́тися, стриво́житися, розтриво́житися, стурбува́тися, розтурбува́тися, збенте́житися, рознервува́тися, зворохо́битисядіал.потрясти́ся. - Мамо! Ти тільки не хвилюйся. Гайдамаки! - Де? - обмерла мати (А. Головко); Радіостанція не мала повідомлень з аеростата. Друзі повітроплавців непокоїлись (М. Трублаїні); Він усе ще тривожився, чи море підступно не затопить котлован (А. Хижняк); [Прісцілла:] Як забарюся, не тривожся дуже, то буде значити, що зберемось деінде (Леся Українка); Він турбується про долю тих планів, що їх накреслили архітектори, про генеральну відбудову села (О. Вишня); - Нехай там бідний рекрут не бентежиться (І. Франко); Душа нітилася, а сталої думки так і не знаходив (І. Ле); Він уже не пам’ятав ні прикрощів, ні сварок, якими зранку каламутилася його душа (С. Журахович); Лежачи вночі на призьбі, вона довго не могла заснути, мордуючись усякими чудними думками (М. Коцюбинський); Не без того, щоб молодиці не помічали, як міниться лице Радивонові, набігають рішучі вирази, буриться душа (К. Гордієнко).

ХВИЛЮВА́ТИСЯ (про маси людей - виявляючи незгоду, непокору, гнів, сумніви і т. ін., поводитися неспокійно), КОЛОТИ́ТИСЯрозм., БАЛАМУ́ТИТИСЯрозм. - Док.: сколоти́тися, збаламу́титися. Гуде, хвилюється майдан від краю і до краю (І. Гончаренко); Довго колотилося віче після князевих слів. Важко зібрати всі вигуки, які пролунали там, всі лайки, прокльони, глузи й погрози, що сипалися на князя (П. Загребельний); Було із-за чого баламутитися людям: зовсім нікчемні ціни виставили наймачі в цей перший день ярмарку (О. Гончар). - Пор. 1. бунтува́ти.