-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив баламу́тити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   баламу́тьмо
2 особа баламу́ть баламу́тьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа баламу́титиму баламу́титимемо, баламу́титимем
2 особа баламу́титимеш баламу́титимете
3 особа баламу́титиме баламу́титимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа баламу́чу баламу́тимо, баламу́тим
2 особа баламу́тиш баламу́тите
3 особа баламу́тить баламу́тять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
баламу́тячи*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. баламу́тив баламу́тили
жін. р. баламу́тила
сер. р. баламу́тило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
баламу́тивши

Словник синонімів

БАЛАМУ́ТИТИкого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИрозм., КОЛОТИ́ТИкого, що, ким, чим, розм.,МУТИ́ТИрозм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИперев. ізсл. спокій, розм. - Док.: збаламу́тити, скаламу́тити, сколоти́ти, заколоти́ти. Чорні круки в сутанах задумали провокувати і баламутити довірливих людей (Л. Дмитерко); Каламутить він людей, підбиває на різні неподобства, щоб ось у .. нашого хазяїна.. млин забрати (А. Шиян); [Сидір:] Ви [писар] ще не знаєте Бурлаки: він нічого не подарує! Бачите, не вспів у село увійти, вже й колотить миром (І. Карпенко-Карий); - Не турбуйтеся, бариня, тепер внесуть [за оренду] до фунтика. То раніш.. Назар.. мутив усіх, а зараз, як зачув про козаків, так немов заціпило (П. Панч); [Мендгел:] Якщо ти наважишся ще раз заколочувати спокій моєї фабрики, - викину (М. Ірчан). - Пор. 1. підбу́рювати.
КАЛАМУ́ТИТИ (робити каламутним, нечистим), КОЛОТИ́ТИ, СКОЛО́ЧУВАТИ, МУТИ́ТИрозм.,БАЛАМУ́ТИТИрозм. - Док.: скаламу́тити, накаламу́тити, сколоти́ти, замути́ти, збаламу́тити. До самого вечора каламутили баграми воду на Пслі (О. Гончар); Два голуби пили воду, А два колотили... (пісня); Сколотили гуси воду, не хоче кінь пити (коломийка); Баране, не мути води вовкові! (М. Номис); Лопаті буксира збаламутили воду проміж собою й пароплавом (Ю. Яновський).
ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИрозм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИрозм., НАДРО́ЧУВАТИрозм., ПІД’ЮДЖУВАТИрозм., НАШПИГО́ВУВАТИрозм., ІНСПІРУВА́ТИрозм., ОБУ́РЮВАТИзаст., НАУЩА́ТИзаст., НАШТИ́РУВАТИ діал,; ЦЬКУВА́ТИрозм., НАЦЬКО́ВУВАТИрозм., ПІДЦЬКО́ВУВАТИрозм., НАСТРО́ЮВАТИрозм., ПІДСТРО́ЮВАТИрозм., НАПУСКА́ТИрозм., ПІДСТРУ́НЧУВАТИрозм., НАСТРУ́НЧУВАТИрозм., НАСТРЕ́НЧУВАТИрозм. (проти когось - викликаючи вороже ставлення до нього); БУНТУВА́ТИ, ВОРОХО́БИТИрозм. (підбурювати до бунту). - Док.: підбу́рити, збу́рити, підби́ти, підвести́, спровокува́ти, напра́вити, підгвинти́ти, піддрочи́ти, надрочи́ти, під’юдити, нашпигува́ти, інспірува́ти, обу́рити, наусти́ти, нашти́рити, нацькува́ти, підцькува́ти, настро́їти, підстро́їти, напусти́ти, підстру́нчити, настру́нчити, настре́нчити, збунтува́ти, підбунтува́ти, зворохо́бити. Лук’ян давно вже збирався донести приставові на Гарасима Тарасюка.., що веде між вербівчанами єретичні розмови та підбурює бідноту не гнутись перед багатіями (А. Іщук); - Ну й наробив ти шелесту! "Кобзар" твій збурив публіку, розмежував (Вас. Шевчук); - Ти бунтуєш лісовиків, підбиваєш підписувати акта (М. Стельмах); "Нащо було обдурювати всіх, просячи для слабої неньки?..А все той Гаврилко: недобрий він хлопець, він мене на все підводив.." (М. Коцюбинський); Гітлерівці намагаються спровокувати кожного на щось таке, що могло б заплямувати людину перед її совістю, спустошити її душу (О. Довженко); Земський загрожував ковалеві Сибіром за те, що направляє заробітчан проти Харитоненка, щоб домагалися своїх прав (К. Гордієнко); - А в неї батько такий лютий, що як розпалиться, то й чоловіка вб’є, а мачуха ще його й піддрочує... (Б. Грінченко); А баби все під’юджують, все наштирують: "Ото нам батьки!Ото нам парубки красні!" (М. Коцюбинський); Почала [Палазя] турляти мене в поле. Чи то баби її нашпигували у полі,.. але життя мені не стало коло неї (В. Кучер); Скажуть: ходжу, щоб громаду проти стражника обурювати (Панас Мирний); Вельможі царство збунтовали, Против царя всіх наущали (І. Котляревський); Ділилися [селяни] на партії, при чім головачі щедро поїли кождий своїх сторонників і цькували їх битися одні з другими (І. Франко); Багатії-казахи нацьковували своїх наймитів на.. переселенські хутори (А. Хорунжий); [Лукія:] Була я у волості, ..доступила аж до самісінького старшини. А все це ти, небого, підцькувала мене (М. Кропивницький); Одного за одним він пробував настроїти проти двора (І. Франко); [Яворський:] Або я нічого не розумію, або ваших "добряків" хтось підстроїв (І. Кочерга); - Неодмінно дружину на нього напусти (І. Сочивець); - Як не кричав Грицько, як не гукав, як не підструнчував громаду, а по його не сталося (Панас Мирний); - Ви їй не дуже вірте, - раптом розкрилися ширше, позлішали у Білограя очі. - Вона й сина наструнчила (Ю. Мушкетик); - ВсеВасюту настренчує [Зінько], щоб із тебе на вулиці знущався (Б. Грінченко); Заколот несамовитий постане і чернь ворохобить (переклад М. Зерова). - Пор. 1. баламу́тити, підмовля́ти, спонука́ти.
СПОКУША́ТИ (намагатися викликати до себе чуттєвий потяг), ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, БАЛАМУ́ТИТИ, ПРИМА́НЮВАТИ. - Док.: спокуси́ти, зва́бити, зна́дити, збаламу́тити, примани́ти. Довелося Жайсакові розповісти, як вона намагалась його спокусити.. Друзі довго і весело реготали, уявляючи собі лють перестиглої красуні (З. Тулуб); Надвечір жінки виходять на балкон І, зневажаючи чоловіків тубільних, Чужинців зваблюють, зальотників свавільних (М. Зеров); Мати сіяла хміль, щоб дівчат звідусіль Станом я знаджував (Б. Олійник).
ХВИЛЮВА́ТИ (виводити когось з душевної рівноваги, виклика́ти тривогу, робити неспокійним), НЕПОКО́ЇТИ, ТРИВО́ЖИТИ, ТУРБУВА́ТИ, РОЗТРИВО́ЖУВАТИ, БЕНТЕ́ЖИТИ, ЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗБЕНТЕ́ЖУВАТИ, РОЗ’ЯТРЮВАТИ, БУНТУВА́ТИ, РОЗБУ́РХУВАТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ЗАЧІПА́ТИ, БАЛАМУ́ТИТИрозм., КАЛАМУ́ТИТИрозм., МУ́ЛЯТИ[МУ́ЛИТИрідше]розм., НЕ́ПУТИТИрозм., КОЛОТИ́ТИрозм., СКОЛО́ЧУВАТИрозм., СУЯТИ́ТИдіал., ПОРУША́ТИдіал., ЗВОРОХО́БЛЮВАТИдіал., ЮРТУВА́ТИдіал.; ПОТРЯСА́ТИ, МОРДУВА́ТИрозм., МУТИ́ТИрозм., ПАЛИ́ТИрозм., ПЕКТИ́розм., ЛИХОМА́НИТИрозм., ТРУЇ́ТИрозм. (надто сильно). - Док.: схвилюва́ти, розхвилюва́ти, занепоко́їти, стриво́жити, стурбува́ти, розтурбува́ти, розтриво́жити, збенте́жити, розбенте́жити, роз’ятрити, збунтува́ти, розбу́рхати, сколоти́ти, сколо́шкати, пору́шити, зачепи́ти, зворохо́бити, потрясти́, замути́ти, помути́ти. Вутанька.. хотіла і якось уже не могла спинити його щиру, бурхливу мову, що так бентежила й хвилювала (О. Гончар); Розмова розхвилювала старого (З. Тулуб); Мене весь час непокоїла думка, чи все у загоні в порядку (Ю. Збанацький); Що ж то за сум, не збагну, потай тривожить мене (М. Зеров); Явдосі не спалося. Стару голову турбували важкі та нерадісні думки про Йосипову долю (Панас Мирний); [Секлита:] Ой, не співайте, не завдавайте жалю, бо я вже плачу! (Витирає сльози). Так ви розжалобили, так розтривожили! (М. Старицький); Це бачили й молоді товариші, і це їх збентежувало найдужче (Б. Грінченко); Ледве чутний ґелґіт дикого птаства в нічній високості до кожного з них промовляє по-своєму, чимось розбентежує й кличе кудись (О. Гончар); Бунтує пісня, Повнить груди Вже чутним клекотом орлят (М. Нагнибіда); - Я хочу розворушити, розбурхати людей (І. Волошин); Неспокійні думки не порушували його ум (Н. Кобринська); Він останнім роком зчаста баламутив маму й не все бував там, як казав дома (О. Кобилянська); [Іван:] В нього зразу пропаде охота каламутить тобі душу перед польотом (І. Микитенко); Їй мулило серце якесь невиразне почуття (Леся Українка). Знає його крутий норов: перемучиться, а не скаже, не покаже. А вона бачить, щось муля його (П. Панч); Ще одно непутить отця Михайла: Франко скептично ставиться до релігії (П. Колесник); Кожного гріє надія, кожного колотить тривога (Ю. Збанацький); - Чув новину? - Ти про крейсер?.. Всіх тут сколотила його поява (О. Гончар); - Побіг ваш Павло, і не колошкайте мені більше людей... Неділя сьогодні, спочивати слід... (В. Кучер); Знакома казка про Івася нікого не поруша - тільки малую Галю трохи (Марко Вовчок); Людських душ не зворохобиш, і тебе забуде світ (О. Маковей); - Вгамуйся, мій друже! Не муч себе! Ще ж ні сіло, ні впало, а ти тільки надаремно себе тривожиш та мордуєш (І. Нечуй-Левицький); Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Нестерові (К. Гордієнко); Страшні думки вставали в Зіньковій голові,.. вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Б. Грінченко); Коли агітатор від земельної давнини перейшов до нинішніх справ, до різних чуток, що лихоманили село, тут уже всі, витягнувши шиї, почали розбиратись (М. Стельмах); [Поліксена:] Кассандро, нащо спогадами труїш? (Леся Українка); Титанічною силою свого генія мене, ще юнака, потряс Лев Толстой (М. Рильський). - Пор. розчу́лювати.

Словник фразеологізмів

баламу́́тити го́́лову (го́́лови) кому, несхв. 1. Зваблювати, спокушати. — Ось забирайся, парубче, звідси та не баламуть голови заміжнім жінкам,— виказала [Федора] сердито… (В. Дарда).

2. Підбурювати на погані вчинки, бунтувати. — Окаянна сірома нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспільству. Хіба не чув ти поголоски про чорну раду? (П. Куліш).

баламу́́тити го́́лову (го́́лови) кому, несхв. 1. Зваблювати, спокушати. — Ось забирайся, парубче, звідси та не баламуть голови заміжнім жінкам,— виказала [Федора] сердито… (В. Дарда).

2. Підбурювати на погані вчинки, бунтувати. — Окаянна сірома нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспільству. Хіба не чув ти поголоски про чорну раду? (П. Куліш).

баламу́́тити сві́́том. Жити за своїми нормами, правилами; порушувати звичайний уклад життя; тривожити, бентежити. А молоді робили своє: баламутили світом, шукали нових доріг, бунтували проти старосвітських забобонів (В. Речмедін); — Не баламутьте, мамо, світом. Доконче вам треба розтривожити всіх… (М. Стельмах).