-1-
іменник чоловічого роду, істота
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний баламу́та баламу́ти
родовий баламу́ти баламу́т
давальний баламу́ті баламу́там
знахідний баламу́ту баламу́т
орудний баламу́тою баламу́тами
місцевий на/у баламу́ті на/у баламу́тах
кличний баламу́то баламу́ти

Словник синонімів

I. БАЛАМУ́Трозм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТАрозм. рідше,КАЛАМУ́ТНИКрозм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИКрозм. рідше,КОЛО́ТНИКдіал.А воєвода вже кричить: - Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л. Забашта); - Не треба Гречки! - загукали статечні господарі. - Нема згоди! Баламута він! Горлодер! Проп’є (Ю. Смолич); [Начальник поліції:] Се тут є пара таких каламутників, я їх вже давно на оці маю. [Дрейсігер:] Еге ж, пара блазнів, шибеників, лежебоків, волоцюг (Леся Українка). - Пор. 1. бунтівни́к, підбу́рювач.
СПОКУ́СНИК (той, хто спокушає, зводить дівчат, жінок, настирливо домагаючись інтимних стосунків), ЗВА́БНИК, БАЛАМУ́Т[БАЛАМУ́ТАрідше], ПЕРЕЛЕ́СНИК, ДОНЖУА́Н. Серце Полине було розбите, спаскуджена й сплюндрована душа. Спокусника свого вона.. прокляла на все життя (Ю. Смолич); Клавдія Григорівна засміялась, лукавим поглядом окинувши свого непостійного і зрадливого баламута, забувши недавні образи і ревнощі (П. Кочура); - Він, перелесник, забив тобі солодкою підмовою-облудою баки, а ти одразу й повірила (М. Стельмах); Це той самий Гриша, що має у роті репутацію запеклого донжуана! (О. Гончар). - Пор. залиця́льник.