-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний балаку́н балакуни́
родовий балакуна́ балакуні́в
давальний балакуно́ві, балакуну́ балакуна́м
знахідний балакуна́ балакуні́в
орудний балакуно́м балакуна́ми
місцевий на/у балакуно́ві, балакуні́ на/у балакуна́х
кличний балаку́не балакуни́

Словник синонімів

БАЗІ́КАзневажл. (той, хто схильний до довгих, беззмістовних розмов), БАЗІ́КАЛОзневажл.,БРЯ́ЗКАЛОзневажл., ПАТЯ́КАЛОзневажл.,ТАЛАЛА́Йзневажл.,ТОРО́ХКАЛОзневажл., ПРОСТОРІ́КАрозм.,ШАРМА́НКАзневажл., БАЛАКУ́Нзневажл., ПУСТОМЕ́ЛЯпідсил. зневажл., ПУСТОМОЛО́Тпідсил. зневажл.,ПУСТОБРЕ́Хпідсил. зневажл.,ПУСТОДЗВІ́Нпідсил. зневажл.,ДЗВОНА́Рпідсил. зневажл.,СВИСТУ́Н підсил. зневажл. (той, хто любить багато говорити про що-небудь, не виконуючи того на ділі). Хома Микитович від природи чоловік неговіркий. І базік не терпить (Я. Гримайло); Горе з цим базікалом, Глібом, язик у нього немов віяло (А.Хижняк); "Ну, таки принесло ледащо отого дзвонаря, оте брязкало!.. Нам перебаранчатиме міркувать та розмовлять про пекучі справи", - думав Радюк (І. Нечуй-Левицький); - Мені ось чересло треба одтягнути. Пора на зяб орати. - Будеш ти носом орати долівку холодної - там твій зяб буде, патякало погане (А. Іщук); - Оце привезли талалая [промовця]! Цей навіки заб’є баки людині, - озвався позаду Роман Волошин (М. Стельмах); Став [Охрім] розповідати страшні бувальщини.. "І вродиться ж така шарманка", - злився Тимко, слухаючи безконечне базікання (Григорій Тютюнник); - У, пустомолот! - злісно подумала вслід йому дівчина. - Самі розмовочки й резолюції! Балакун (О. Донченко); - Уже пошукати такого пустомелю, як ти! - Зінько, не сердь мене! - О! О! О! Хто тебе боїться (Є. Гуцало); "І де у нього [Якова] беруться слова, - дивувався моторист, - наче шовкові стрічки тягне з рота. Фокусник. Пустобрех!" (І. Волошин); Якщо Леон не пустодзвін, не хвалько і підприємство його справді так розвивається, як він тут наплескав, то йому, мабуть, скоро доведеться поширити виробництво (Ірина Вільде); - Дзвонар, кінчай!.. - ще полетіла йому [промовцеві] вслід репліка (І. Ле); Він відчув раптом глибоку приязнь до Івана. Значить, це не просто свистун... Ні! Це чоловік ідеї, якого не злякають тюремні ґрати (П. Колесник). - Пор. 1. балаку́н.
БАЛАКУ́Нрозм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Нрозм., ЛЕПЕТУ́Нрозм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше,ЛЕПЕ́ТЯдіал.;БАЛЯНДРА́СНИКрозм.,БАЛАГУ́Ррозм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Йрозм. (той, хто говорить багато, безперестанку й швидко); ЩЕБЕТУ́Нрозм.,ЦОКОТУ́Нрозм. рідше (перев. про дітей - той, хто багато і жваво говорить). Це був вгодований справник, ..весельчак і балакун для знайомих і Каїн для підлеглих (О. Довженко); Щастя жіноче не в багатослів’ї, не в красномовстві тих говорунів, які упадають за жінками (І. Цюпа); "А може, щось і вийшло би з цього", - задумався на мить Мирон, обережно йдучи далі, але згадав, який Полікарп лепетун, то й собі рукою махнув (М. Стельмах); Баляндрасник, балакун, він міг в робочий час повести весь відділ на каву і розповісти найсвіжіші анекдоти (В. Большак); Стефан Хмелевський, безупинний балагур, заповзятий вояка і розумний порадник (І. Ле); - Тітка цікава на язик, та й дядько добрий торохтій (І. Нечуй-Левицький). - Пор. базі́ка, балаку́ха.
БАЛАКУ́ХАрозм. (та, хто любить багато поговорити), ГОВОРУ́ХАрозм.,ЛЕПЕТУ́ХАрозм., ЛОПОТУ́ХАрозм. рідше,ПАЩЕКУ́ХАрозм., СОРО́КАрозм., ЛЕПЕ́ТЯдіал.;ЦОКОТУ́ХАрозм., СОКОТУ́ХАрозм. рідше,ЛЯСКУ́ХАрозм., ТОРОХТІ́ЙКАрозм., ТАРАХКОТІ́ЛКАрозм.,СКРЕКОТУ́ХАрідко (та, хто говорить багато, безперестанку й швидко); ЩЕБЕТУ́ХАрозм.; (жвава балакуха). Проворна була Марина. Не її, а вона хлопців було зачіпає.. тим-то недобра чутка про неї пішла поміж говорухами, цокотухами (І. Нечуй-Левицький); Найважливіше - щоб не бачила ця нездержлива лепетуха, а то зараз рознесе по всій слободі (С. Добровольський); Хто там перешіптувався? Галя? Настя? Чи, може, Катя? У-у, пащекухи! Нема їм чого робити... (С. Журахович); - Та цитьте, чортові сороки! - Юпитер грізно закричав: - Обом вам обіб’ю я щоки, Щоб вас, бублейниць, враг побрав! (І. Котляревський); - Цокотухи та ляскухи, що, покинувши і мужиків, і господарство, і діточок, зійдуть докупи та усіх осуждають,.. так я тих - у мої сади до ягід, щоб замість трещоток терчали та горобців відганяли (Г. Квітка-Основ’яненко); Не ввійшла, а як вітер влетіла Химка Цвіркуниха, худа, незграбна молодиця.., відома на весь колгосп торохтійка (С. Добровольський); Христя - молода, весела, щебетуха, працьовита дівчина (Панас Мирний). - Пор. 1. балаку́н.

Словник антонімів

МОВЧАТИ ГОВОРИТИ
Бути пасивним у розмові, не виявляти почуття, не видавати звуків, зберігати мовчанку. Володіти мовою, мати здатність передавати словами думки, почуття, казати, мовити, розмовляти, балакати.
Говоритьмовчить батько, дочка, студент, учень; на вулиці, у класі, в сім’ї, у трамваї, в університеті, у школі; при батькові, при дочці, при дітях, при матері, при учнях; про вчинки, про відрядження, про навчання, про неї, про нього, про оцінки, про події, про факти. Мовчатиговорити ввічливо, відкрито, вперто, постійно, часто, чесно. Говорити без труднощів, від щирого серця, впевнено, голосно, грубо, енергійно, захоплено, повільно, пристрасно, спокійно, тихо, швидко ~  мовчати зовсім, покірно, стійко. Відмовляти, забороняти, заставляти кого-н., любити, продовжувати, рішити, старатися, хотіти говоритимовчати.
А ми дивились і мовчали (Т. Шевченко).  Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була (М. Рильський)Мовчить Полтава, наче приголомшена, перехотілось людям говорить. Він гомонить, а я собі мовчу (Л. Костенко). Не мовчанка буває нудна, а пуста балачка. Лихо говіркому, та не добре й мовчазному (Народні прислів’я). Усякі люди трапляються на містку: і щедрі і скупі, і веселі і сумні, і мовчазні і говіркі, але кожен щось лишав Кузьмі (М. Стельмах).
Мовчазний //мовчазливий ~говіркий //говірливий, мовчанка ~говоріння //говір, мовчати ~казати //мовити, мовчати ~балакати //розмовляти, мовчун ~балакун,мовчазний ~балакучий Пор. ще: МОВЧАТИ ~ КРИЧАТИ, МОВЧАТИ ~ СПІВАТИ