-1-
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ба́йда ба́йди
родовий ба́йди байд
давальний ба́йді ба́йдам
знахідний ба́йду байд
орудний ба́йдою ба́йдами
місцевий на/у ба́йді на/у ба́йдах
кличний ба́йдо ба́йди

Словник синонімів

ГУЛЬВІ́САрозм. (той, хто любить гуляти, живе легковажно), ГУЛЯ́КАрозм.,БА́ЙДАрозм., ЯРИ́ГАрозм., заст., ЯРИ́ЖКАрозм., заст., ЯРИ́ЖНИКрозм., заст., ГУЛЬТЯ́Йзневажл., ГОЛЬТІПА́КА[ГУЛЬТІПА́КА]зневажл., ГАЛГА́Ндіал.Щастя те, що з сина не ферт і не гульвіса: з п’ятого класу гімназії він допомагав матері, ганяючи по репетиціях (Ю. Смолич); Гуляка, горлаючи молодецьку пісню, вийшов на дорогу (А. Шиян); Всім до мене байдам байдуже (М. Бажан); Паливоди і волоцюги, Всі зводники і всі плути; Ярижники і всі п’янюги.. Кипіли в пеклі всі в смолі (І. Котляревський); Полюбила гультяя, Гірка доля моя (пісня); - Дуже, дуже багато швендяє сюди гольтіпак, що, нічого не вміючи і нічого не знаючи, туди хочуть за добрими людьми (Г. Квітка-Основ’яненко); Ці галгани і розбишаки або гинуть у бою, або татари женуть їх, як отару в неволю (З. Тулуб). - Пор. 1. безпу́тник, ле́дар, неро́ба, 1. обі́дранець, п’яни́ця.
ШМАТО́К (частина, відділена, відбита, відрізана тощо від чогось), ШМАТ, КУСО́К, ЦУРПА́ЛОК[ЦУРПА́ЛКА][ЦУРУПА́ЛОК]розм.,ШМАТИ́НАрозм.,КУ́СЕНЬрозм., КУСрозм.,КАВА́ЛОКрозм.,ШТУ́КАзаст.,ШКАМАТОКдіал.,КУСА́Кдіал.,ЛУ́СТАдіал.;ОКРА́ЙОК, ОКРА́ЄЦЬ, КРАЙрозм. (невеликий); КЛА́ПОТЬ, ОБРІ́ЗОК (відрізана чи відірвана частина перев. тканини, паперу тощо); ПІ́ЛКА, ПЛАТрозм.,ШИРИ́НКАдіал. (частина тканини); КРИШЕ́НИКрозм.,ЛАМАНЕ́ЦЬрозм.,ОШИ́МОКдіал (чогось їстівного, зокрема хліба); ГРУ́ДКА, ГРУ́ДОЧКА, ДРІ́БКА, ДРІБО́К, БА́ЙДАдіал. (чогось крихкого, ламкого); ПЛА́ХА (великий з пласкою поверхнею); ПЛИ́ТКА (невеликий плаский); ПЛАСТІВЕ́ЦЬ́, ПЛАСТІВЕ́НЬ, ПЛАТО́Кдіал. (чогось пухнастого, м’якого). Крига ламалась тут на дрібніші шматки (А. Шиян); Бородавка відрізав собі здоровенний шмат риби (З. Тулуб); Миготіли руки, лопати вправно підхоплювали сірі кам’яні куски й наповнювали ними величезний дерев’яний цебер (О. Донченко); Здоровенна каменюка торохнула в стіну ледь вище від його голови, а чималий цурпалок боляче вдарив по руці (Ю. Смолич); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Урвала Олена крадькома кусень його гарного золотого ланцюжка від годинника (О. Кобилянська); Несе Сенька на блюді здоровенний кус м’яса (О. Стороженко); Фляшка гримнула о стіну і з брязкотом розпирслася на тисячу кавалків (І. Франко); Вершок древа зеленого, Штука льоду студеного, Штука льоду розтопиться, Наша милість розійдеться (пісня); Бачилось, що туй-туй кинеться [Сімон] на Ежена і задушить його, порве на шкаматки (І. Франко); Невістка вложила в бесаги три книші, кусак солонини (Марко Черемшина); Лусту хліба вложить [жебрак] в торбу (пісня); - А вони всі придивлялися, чи не з’їла, бува, ласого шматочка, чи не одрізала собі якогось окрайка на хусточку... (З. Тулуб); На стовпі між воротами й хвірткою стоїть невелике бокасте горнятко, прикрите ще не промерзлим окрайцем хліба (М. Стельмах); Коли єсть хліба край, то й під вербою рай (М. Номис); Приємно й заспокійливо було дивитись на жовтий пісок під ногами, на зеленкувату воду, по якій поволеньки пливло чи листя, чи стебло кукурудзи, чи клапоть газети (Є. Гуцало); Сидить [Марта] у куточку, грається от тими обрізками краму, що у матері від корсетів зостаються (Грицько Григоренко); Лисавета приміряла дитині квітчасту пілку (К. Гордієнко); Плат брезенту; Принесла [Ольга] трохи пшона й кришеник сала (П. Кочура); Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині (Л. Глібов); Повитрушували [хлопці] із торби ошимки, погризли, напились із криниці води (С. Васильченко); Розвинула [Рахіра] з листків сир, з’їла жадібно одну грудку (О. Кобилянська); Я обережно взяв щипцями одну грудочку цукру (Ю. Збанацький); Подала [Марійка] чоловікові дрібок солі, зав’язаний у ганчірку (М. Стельмах); Ґалаґан маю в хустині зав’язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (В. Стефаник); Біля входу в цех, на слизькій цементній підлозі височів штабель лантухів з плахами парафіну (П. Загребельний); Що ж Маруся? На воді Плитка воску плава, І дівчинонька тоді На ній прочитала (Л. Боровиковський); Переступивши поріг хлівця, став [Приймак] шпурляти під тин пластівці свіжого гною (В. Дрозд); Глянула [жінка] - аж засвітився сніг, - І здалося - він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг (М. Рильський); Густі платки снігу, що сипалися.. з небес, металися шаленим льотом (О. Кобилянська). - Пор. 2. ски́ба.

Словник фразеологізмів

ба́́йдики (ба́́йди, діал. га́́ндри) би́́ти. 1. Бути без діла, весело проводити час. Юруш вернувся до батьків, нічого не робив, все спав та байдики бив (І. Нечуй-Левицький); Сам [батько] пильно стежив за Артемовою наукою. Щоправда, влітку байдики бити синові не давав, і був Артем за підпасича у громадського чабана діда Мокія (А. Головко); Уже доста гандри бити. Прийшла пора, щоб ся вчити (Ю. Федькович).

2. Нічого не робити, марнувати час, ледарювати. Рік за роком проминув час, хлопець байдиків не бив та й закінчив школу робітничої молоді, ставши вже кваліфікованим робітником (Ю. Збанацький); Прийшов новий рік, штовхає ледаря в бік: ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Укр.. присл..); Глянеш, скільки тих старшокласників,— парубчаки ж, траси могли б будувати, а вони ціле літо байди б’ють… (О. Гончар).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ба́йда ба́йди
родовий ба́йди байд
давальний ба́йді ба́йдам
знахідний ба́йду байд
орудний ба́йдою ба́йдами
місцевий на/у ба́йді на/у ба́йдах
кличний ба́йдо ба́йди

Словник синонімів

ГУЛЬВІ́САрозм. (той, хто любить гуляти, живе легковажно), ГУЛЯ́КАрозм.,БА́ЙДАрозм., ЯРИ́ГАрозм., заст., ЯРИ́ЖКАрозм., заст., ЯРИ́ЖНИКрозм., заст., ГУЛЬТЯ́Йзневажл., ГОЛЬТІПА́КА[ГУЛЬТІПА́КА]зневажл., ГАЛГА́Ндіал.Щастя те, що з сина не ферт і не гульвіса: з п’ятого класу гімназії він допомагав матері, ганяючи по репетиціях (Ю. Смолич); Гуляка, горлаючи молодецьку пісню, вийшов на дорогу (А. Шиян); Всім до мене байдам байдуже (М. Бажан); Паливоди і волоцюги, Всі зводники і всі плути; Ярижники і всі п’янюги.. Кипіли в пеклі всі в смолі (І. Котляревський); Полюбила гультяя, Гірка доля моя (пісня); - Дуже, дуже багато швендяє сюди гольтіпак, що, нічого не вміючи і нічого не знаючи, туди хочуть за добрими людьми (Г. Квітка-Основ’яненко); Ці галгани і розбишаки або гинуть у бою, або татари женуть їх, як отару в неволю (З. Тулуб). - Пор. 1. безпу́тник, ле́дар, неро́ба, 1. обі́дранець, п’яни́ця.
ШМАТО́К (частина, відділена, відбита, відрізана тощо від чогось), ШМАТ, КУСО́К, ЦУРПА́ЛОК[ЦУРПА́ЛКА][ЦУРУПА́ЛОК]розм.,ШМАТИ́НАрозм.,КУ́СЕНЬрозм., КУСрозм.,КАВА́ЛОКрозм.,ШТУ́КАзаст.,ШКАМАТОКдіал.,КУСА́Кдіал.,ЛУ́СТАдіал.;ОКРА́ЙОК, ОКРА́ЄЦЬ, КРАЙрозм. (невеликий); КЛА́ПОТЬ, ОБРІ́ЗОК (відрізана чи відірвана частина перев. тканини, паперу тощо); ПІ́ЛКА, ПЛАТрозм.,ШИРИ́НКАдіал. (частина тканини); КРИШЕ́НИКрозм.,ЛАМАНЕ́ЦЬрозм.,ОШИ́МОКдіал (чогось їстівного, зокрема хліба); ГРУ́ДКА, ГРУ́ДОЧКА, ДРІ́БКА, ДРІБО́К, БА́ЙДАдіал. (чогось крихкого, ламкого); ПЛА́ХА (великий з пласкою поверхнею); ПЛИ́ТКА (невеликий плаский); ПЛАСТІВЕ́ЦЬ́, ПЛАСТІВЕ́НЬ, ПЛАТО́Кдіал. (чогось пухнастого, м’якого). Крига ламалась тут на дрібніші шматки (А. Шиян); Бородавка відрізав собі здоровенний шмат риби (З. Тулуб); Миготіли руки, лопати вправно підхоплювали сірі кам’яні куски й наповнювали ними величезний дерев’яний цебер (О. Донченко); Здоровенна каменюка торохнула в стіну ледь вище від його голови, а чималий цурпалок боляче вдарив по руці (Ю. Смолич); Від залізної шматини відскакують іскри, вона розтягається в довжину, тоншає (А. Хижняк); Урвала Олена крадькома кусень його гарного золотого ланцюжка від годинника (О. Кобилянська); Несе Сенька на блюді здоровенний кус м’яса (О. Стороженко); Фляшка гримнула о стіну і з брязкотом розпирслася на тисячу кавалків (І. Франко); Вершок древа зеленого, Штука льоду студеного, Штука льоду розтопиться, Наша милість розійдеться (пісня); Бачилось, що туй-туй кинеться [Сімон] на Ежена і задушить його, порве на шкаматки (І. Франко); Невістка вложила в бесаги три книші, кусак солонини (Марко Черемшина); Лусту хліба вложить [жебрак] в торбу (пісня); - А вони всі придивлялися, чи не з’їла, бува, ласого шматочка, чи не одрізала собі якогось окрайка на хусточку... (З. Тулуб); На стовпі між воротами й хвірткою стоїть невелике бокасте горнятко, прикрите ще не промерзлим окрайцем хліба (М. Стельмах); Коли єсть хліба край, то й під вербою рай (М. Номис); Приємно й заспокійливо було дивитись на жовтий пісок під ногами, на зеленкувату воду, по якій поволеньки пливло чи листя, чи стебло кукурудзи, чи клапоть газети (Є. Гуцало); Сидить [Марта] у куточку, грається от тими обрізками краму, що у матері від корсетів зостаються (Грицько Григоренко); Лисавета приміряла дитині квітчасту пілку (К. Гордієнко); Плат брезенту; Принесла [Ольга] трохи пшона й кришеник сала (П. Кочура); Ішов Старець по долині З ламанцями у торбині (Л. Глібов); Повитрушували [хлопці] із торби ошимки, погризли, напились із криниці води (С. Васильченко); Розвинула [Рахіра] з листків сир, з’їла жадібно одну грудку (О. Кобилянська); Я обережно взяв щипцями одну грудочку цукру (Ю. Збанацький); Подала [Марійка] чоловікові дрібок солі, зав’язаний у ганчірку (М. Стельмах); Ґалаґан маю в хустині зав’язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (В. Стефаник); Біля входу в цех, на слизькій цементній підлозі височів штабель лантухів з плахами парафіну (П. Загребельний); Що ж Маруся? На воді Плитка воску плава, І дівчинонька тоді На ній прочитала (Л. Боровиковський); Переступивши поріг хлівця, став [Приймак] шпурляти під тин пластівці свіжого гною (В. Дрозд); Глянула [жінка] - аж засвітився сніг, - І здалося - він розтане враз. Пластівень їй на плече приліг (М. Рильський); Густі платки снігу, що сипалися.. з небес, металися шаленим льотом (О. Кобилянська). - Пор. 2. ски́ба.

Словник фразеологізмів

ба́́йдики (ба́́йди, діал. га́́ндри) би́́ти. 1. Бути без діла, весело проводити час. Юруш вернувся до батьків, нічого не робив, все спав та байдики бив (І. Нечуй-Левицький); Сам [батько] пильно стежив за Артемовою наукою. Щоправда, влітку байдики бити синові не давав, і був Артем за підпасича у громадського чабана діда Мокія (А. Головко); Уже доста гандри бити. Прийшла пора, щоб ся вчити (Ю. Федькович).

2. Нічого не робити, марнувати час, ледарювати. Рік за роком проминув час, хлопець байдиків не бив та й закінчив школу робітничої молоді, ставши вже кваліфікованим робітником (Ю. Збанацький); Прийшов новий рік, штовхає ледаря в бік: ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Укр.. присл..); Глянеш, скільки тих старшокласників,— парубчаки ж, траси могли б будувати, а вони ціле літо байди б’ють… (О. Гончар).