БАГА́Ч (той, хто має багатство), БАГАТІ́Й, БАГА́ТИЙ, БАГАТИ́Ррозм., СИ́ТИЙперев. мн., ТОВСТОСУ́Мрозм., ТОВСТОПУ́ЗИЙзневажл., ДУ́КАзаст., ДУКА́Рзаст., ДУКА́Чзаст., КАПІТАЛІ́СТрозм., жарт.;КРЕЗ (про надзвичайно багату людину). Був у нашому селі, розказують люди, один дядько, Федір Смик: двісті колодок пасіки, п’ять пар волів, п’ятнадцять десятин землі. Одне слово - багач (Григорій Тютюнник); Та біда простим родинам: на землі чудовій тій був господарем єдиним ненажерний багатій (М. Упеник); - У їх нема ні вбогих, ні багатих, так на те ж вони запорожці, козаки над козаками (П. Куліш); Он двір стоїть багатиря гладкого, Неначе городок; чого нема у нього? Будинок і садок (Л. Глібов); Війна, війна... І все за ситих, що нашу кров віками п’ють (В. Сосюра); Майєрсу було, мабуть, соромно за свого товстосума. Він був справжній вчений, закоханий в науку. Йому хотілось відвернути розмову (О. Довженко); - Якщо не візьметься [за будівництво] казна, - говорив уже Іван Тимофійович майже весело, - розворушу, стрясону наших ледачих степових крезів (О. Гончар).