БАГАТОЗНА́ЧНИЙ (який містить у собі натяк на що-небудь важливе, істотне), ПРОМО́ВИСТИЙ, КРАСНОМО́ВНИЙ, БАГАТОМО́ВНИЙрідше;ЗНАЧУ́ЩИЙ, ЗНАЧЛИ́ВИЙрідше (звичайно про погляд, вираз обличчя); ВИРА́ЗНИЙ (звичайно про погляд). Агент примовочками, смішком, багатозначними натяками то сяк, то так підкочується до дядьків, втирається в довір’я (М. Стельмах); Але мовчання часом буває промовистим (С. Скляренко); Дід Максим красномовним рухом показав на знадну синю смужку далекого лісу (Ю. Збанацький); Одного офіцера назвали "тигром", і в цьому багатомовному прізвиську відкривається його лиха вдача, його нелюдське ставлення до солдатів (Ю. Мартич); Дівчина хоче швидше вислизнути з-під значущого погляду, який не дуже-то їй до душі (М. Стельмах); - Так, так, так, - з незрозумілою інтонацією говорить самурай.. (Виразний погляд в бік Шабанова) (О. Довженко); - Пор. 2. вира́зний.

БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙрідше,ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙзаст., ірон.,ШИРОКОМО́ВНИЙрідше,ВЕЛИКОМО́ВНИЙрідше.Він ніколи не був багатомовним з своєю жінкою і все життя відбивався упертим мовчанням від її їдкої лайки (О. Копиленко); Ми знали, що повинен і чого не повинен знати велемовний лікар (І. Кулик); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Н. Рибак). - Пор. балаку́чий.

БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙрозм., ПАЩЕКУВА́ТИЙрозм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше;ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙрозм. (який багато, жваво, голосно говорить); ЩЕБЕТЛИ́ВИЙ, ЦОКОТЛИ́ВИЙрозм. (перев. про жінок та дітей - гомінливий). Балакучий дід починає розповідати, як і за що забрали Маркса (С. Васильченко); Він мало говорив, та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу, жінку, Домаху (Грицько Григоренко); Грицько був говіркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та похмурий (Б. Грінченко); Ольга була сьогодні збуджена і говірлива, як рідко коли (Я. Галан); Дорогою язикатий виконавець [сільради] розказав їм, що "голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе" (Григорій Тютюнник); Єзуїт розгублено глянув довкола, шукаючи просторікуватого хама (П. Колесник); Під ворітьми, на лавках, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі й гомінкі румуни (М. Коцюбинський); Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (В. Кучер); Ненавиджу я тих лепетливих дам, що дзиґорять як ті сороки (І. Нечуй-Левицький); На галявину.. вибігає табунець дітей. Усі вони ясноокі, веселі, щебетливі (Ю. Збанацький); Цікава дівчинка.. Жвава, цокотлива (М. Чабанівський). - Пор. 1. багатомо́вний.