-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний багатомо́вний багатомо́вна багатомо́вне багатомо́вні
родовий багатомо́вного багатомо́вної багатомо́вного багатомо́вних
давальний багатомо́вному багатомо́вній багатомо́вному багатомо́вним
знахідний багатомо́вний, багатомо́вного багатомо́вну багатомо́вне багатомо́вні, багатомо́вних
орудний багатомо́вним багатомо́вною багатомо́вним багатомо́вними
місцевий на/у багатомо́вному, багатомо́внім на/у багатомо́вній на/у багатомо́вному, багатомо́внім на/у багатомо́вних

Словник синонімів

БАГАТОЗНА́ЧНИЙ (який містить у собі натяк на що-небудь важливе, істотне), ПРОМО́ВИСТИЙ, КРАСНОМО́ВНИЙ, БАГАТОМО́ВНИЙрідше;ЗНАЧУ́ЩИЙ, ЗНАЧЛИ́ВИЙрідше (звичайно про погляд, вираз обличчя); ВИРА́ЗНИЙ (звичайно про погляд). Агент примовочками, смішком, багатозначними натяками то сяк, то так підкочується до дядьків, втирається в довір’я (М. Стельмах); Але мовчання часом буває промовистим (С. Скляренко); Дід Максим красномовним рухом показав на знадну синю смужку далекого лісу (Ю. Збанацький); Одного офіцера назвали "тигром", і в цьому багатомовному прізвиську відкривається його лиха вдача, його нелюдське ставлення до солдатів (Ю. Мартич); Дівчина хоче швидше вислизнути з-під значущого погляду, який не дуже-то їй до душі (М. Стельмах); - Так, так, так, - з незрозумілою інтонацією говорить самурай.. (Виразний погляд в бік Шабанова) (О. Довженко); - Пор. 2. вира́зний.
БАГАТОМО́ВНИЙ (який має звичку висловлюватися надто широко, докладно), БАГАТОСЛІ́ВНИЙрідше,ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ВЕЛЕРЕЧИ́ВИЙзаст., ірон.,ШИРОКОМО́ВНИЙрідше,ВЕЛИКОМО́ВНИЙрідше.Він ніколи не був багатомовним з своєю жінкою і все життя відбивався упертим мовчанням від її їдкої лайки (О. Копиленко); Ми знали, що повинен і чого не повинен знати велемовний лікар (І. Кулик); Він гнівно спиняв надмірно велеречивих промовців (Н. Рибак). - Пор. балаку́чий.
БАЛАКУ́ЧИЙ (який любить поговорити взагалі або багато говорить у цей момент), БАЛАКЛИ́ВИЙ, ГОВІРКИ́Й, ГОВІРЛИ́ВИЙ, ЯЗИКА́ТИЙрозм., ПАЩЕКУВА́ТИЙрозм. ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. рідше;ГОМІНКИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ЛЕПЕТЛИ́ВИЙрозм. (який багато, жваво, голосно говорить); ЩЕБЕТЛИ́ВИЙ, ЦОКОТЛИ́ВИЙрозм. (перев. про жінок та дітей - гомінливий). Балакучий дід починає розповідати, як і за що забрали Маркса (С. Васильченко); Він мало говорив, та багато пив і все зупиняв свою, не в міру балакливу, жінку, Домаху (Грицько Григоренко); Грицько був говіркий, веселий, любив пореготатися; Семен був мовчазний та похмурий (Б. Грінченко); Ольга була сьогодні збуджена і говірлива, як рідко коли (Я. Галан); Дорогою язикатий виконавець [сільради] розказав їм, що "голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе" (Григорій Тютюнник); Єзуїт розгублено глянув довкола, шукаючи просторікуватого хама (П. Колесник); Під ворітьми, на лавках, сиділи рядами, як горобці на плоті, веселі й гомінкі румуни (М. Коцюбинський); Колись гомінливі рибалки і веселі курортники звеселяли цю землю (В. Кучер); Ненавиджу я тих лепетливих дам, що дзиґорять як ті сороки (І. Нечуй-Левицький); На галявину.. вибігає табунець дітей. Усі вони ясноокі, веселі, щебетливі (Ю. Збанацький); Цікава дівчинка.. Жвава, цокотлива (М. Чабанівський). - Пор. 1. багатомо́вний.

Словник антонімів

БАГАТОМОВНИЙ ОДНОМОВНИЙ
Який знає, користується, розмовляє багатьма мовами, поліглот. Який знає, користується, розмовляє однією мовою.
Багатомовний, а, е ~ одномовний, а, е громадянин, країна, людина, населення, натовп. Бути, ставати багатомовним ~ одномовним
Словники бувають одномовні і багатомовні.
Багатомовність ~ одномовність.